Сполучені Штати Америки стали найбільшим у світі експортером нафти, витіснивши з лідерських позицій Саудівську Аравію та Росію, що суттєво змінило баланс сил на глобальному енергетичному ринку. Як повідомляє Reuters, це зміцнило вплив американських компаній у світовій торгівлі енергоносіями та закріпило нову структуру постачань.
Перехід США на перше місце став результатом багаторічних трансформацій, адже країна ще кілька десятиліть тому залежала від імпорту нафти, зокрема з Близького Сходу, а також пережила наслідки нафтового ембарго ОПЕК у 1973 році. Ситуація кардинально змінилася після 2010 року завдяки стрімкому розвитку видобутку сланцевої нафти та газу, що спочатку вивело США у світові лідери з газу, а згодом і з нафти.
Сьогодні лідерство США за експортом утримується вже третій місяць поспіль і базується на високих обсягах видобутку, використанні резервів та проблемах у конкурентів. США наразі експортують близько 10,5 млн барелів на добу, тоді як у 2025 році цей показник становив приблизно 6,6 млн. Росія скоротила експорт до 7 млн барелів на добу на тлі санкцій США за вторгнення в Україну та ударів українських безпілотників по інфраструктурі, хоча у 2025 році вона постачала близько 5,8 млн. Саудівська Аравія знизила обсяги до 5,9 млн барелів на добу через загострення ситуації на Близькому Сході та блокування логістичних маршрутів, тоді як минулого року її середній показник сягав 8,1 млн.
Посилення позицій США поступово послаблює вплив ОПЕК і її союзників на формування цін. Додатковим фактором стало те, що Об’єднані Арабські Емірати залишили організацію після майже шести десятиліть членства. Водночас у Європейському Союзі вже висловлюють занепокоєння зростанням залежності від американської нафти, адже зараз ЄС споживає 47% експорту США проти 37% у 2021 році, а Азія у травні забрала близько 46% постачань. У Москві також не приховують невдоволення новим розкладом сил.
На відміну від Саудівської Аравії чи Росії, де експорт значною мірою визначається державними рішеннями, американський нафтовий сектор працює в умовах ринку, де приватні компанії самі реагують на ціни, нарощуючи або скорочуючи видобуток. Така модель робить США більш гнучкими гравцями, здатними впливати на глобальні коливання вартості сировини.
