2024 рік засвідчив, що захист прав дитини залишається одним з ключових і водночас найскладніших напрямів діяльності в умовах повномасштабної війни РФ проти України. Офіс Омбудсмана (Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини) оприлюднив у річному звіті повний обсяг статистики, фактів та інституційних висновків, які демонструють як масштаби порушень прав дитини, так і практичні результати реагування на них.
Основні показники
У звіті зазначається, що Офіс Омбудсмана розглянув 2005 звернень щодо порушення прав дітей. Загальна кількість повідомлень про порушені права — 2990. Було відкрито 722 провадження, завершено — 260. У відповідь на порушення прав дитини скеровано 5641 запит та ініціативний лист. Внаслідок цієї діяльності було відновлено права 11 319 дітей. 108 випадків відновлення прав стали результатом безпосереднього розгляду звернень громадян.
Протягом року опрацьовано 282 проєкти нормативно-правових актів, проведено 802 моніторингових візити (виїзних та безвиїзних) до служб у справах дітей, спеціальних шкіл, будинків дитини, закладів охорони здоров’я, навчально-реабілітаційних центрів, центрів соціально-психологічної реабілітації, слідчих ізоляторів, спеціальних установ. За результатами цих перевірок було підготовлено 34 акти реагування, включно з поданнями Уповноваженого та конституційними поданнями. Також підготовлено та поширено 262 публікації, роз’яснення, інформаційні матеріали.
Під час моніторингових візитів фіксувалися серйозні порушення прав дитини. Зокрема, в одному з евакуйованих закладів соціального захисту дітей, що переїхав із Дніпра до Закарпатської області, було виявлено, що 23 дитини різного віку та статі проживали у двох кімнатах разом із супроводжуючими особами. Усі діти користувалися спільним одягом, включно зі спідньою білизною, без індивідуального комплекту речей. У таких умовах вони мешкали понад три роки. Уповноважений скерував подання до відповідних органів з вимогою перегляду умов проживання. У відповідь Дніпропетровська обласна військова адміністрація спільно з міською радою вжила заходів. У Центрі було оновлено інфраструктуру, придбано обладнання, проведено ремонт. Нині діти проживають в окремих кімнатах з урахуванням статі та віку, персонал також забезпечений окремими приміщеннями.
Офіс Уповноваженого звертає увагу на те, що система захисту прав дитини в Україні стикається з проблемами внутрішньої координації між органами влади на центральному та місцевому рівнях. Зокрема, основними виконавчими структурами є Міністерство соціальної політики України, Національна соціальна сервісна служба України та Державна служба України у справах дітей. Незважаючи на спільну мету, між цими органами відсутня ефективна координація. Дублювання функцій, брак підпорядкованості та субординації між центральним і місцевим рівнем негативно впливають на виконання завдань у сфері захисту прав дитини.
Зокрема, Державна служба України у справах дітей, яка відповідає за реалізацію державної політики в цій сфері, не має реальних важелів впливу на обласні та місцеві служби у справах дітей, що підпорядковані відповідним військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування. Це ускладнює імплементацію загальнодержавних програм. Цей системний дефект планується розглянути окремо у спеціальній доповіді Уповноваженого.
Внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України діти кожного дня потерпають від бойових дій, що призводить до масового порушення їхніх прав, зокрема, на життя, охорону здоров’я, освіту, сімейне виховання, захист від усіх форм насильства. Посилення активності бойових дій та обстрілів всієї території України у 2024 році збільшило кількість жертв серед дитячого населення.
За даними Офісу Генерального прокурора, з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2024 року 596 дітей загинули, 1740 зазнали важких поранень, які стали результатом воєнних дій; зафіксовано 16 випадків сексуального насильства щодо дітей під час збройного конфлікту. За даними Національної поліції України, 2012 дітей вважаються зниклими безвісти. За інформацією Національного інформаційного бюро, 19 546 дітей було примусово переміщено в межах тимчасово окупованих територій України або депортовано до Російської Федерації.
Статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів
Протягом 2024 року до служб у справах дітей надійшло 268 349 заяв для отримання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів. Станом на 31 грудня 2024 року в опрацюванні залишалося 13 451 справа щодо надання цього статусу.
Розгляд такої кількості звернень у паперовій формі створює додаткове навантаження на служби у справах дітей та унеможливлює виконання всіх функцій, передбачених законодавством щодо захисту прав і найкращих інтересів дитини. Крім того, існує невідповідність між нормами статті 301 Закону України «Про охорону дитинства» та пунктом 5 Порядку надання статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року № 268.
Зокрема, статтею 301 Закону передбачено, що статус надається органом опіки та піклування за місцем реєстрації дитини як внутрішньо переміщеної особи. Водночас пункт 5 Порядку передбачає більшу кількість категорій, які мають право на отримання статусу, та розширений перелік суб’єктів, які надають такий статус.
Таким чином, розбіжності між положеннями Закону та Порядку щодо підстав і суб’єктів надання статусу створюють законодавчу колізію, яка призводить до неоднозначного тлумачення умов отримання статусу, а також створює ситуації, в яких порушуються права дитини на його отримання.
У зв’язку з цим законні представники дітей звертаються до Уповноваженого для поновлення прав їхніх дітей на оформлення відповідного статусу. Окрім того, від служб у справах дітей до Уповноваженого надходять звернення щодо неоднозначного трактування положень і норм законодавства в процесі оформлення цього статусу.
Реалізація права дитини в зоні проведення бойових дій
Питання обов’язкової евакуації у примусовий спосіб дітей за супроводом одного з батьків, особи, яка їх замінює, або іншого законного представника (далі — евакуація у примусовий спосіб дітей) врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2023 № 841.
Відповідно до зазначеної постанови, рішення про евакуацію у примусовий спосіб дітей з їхніми батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками ухвалює обласна військова адміністрація за погодженням з військовим командуванням на відповідній території та Координаційним штабом з проведення евакуаційних заходів та ефективного реагування на масове переміщення населення.
У примусовий спосіб з територій, де оголошено евакуацію, за 2024 рік станом на 31.12.2024 було евакуйовано 14 184 дитини, ще 152 дитини потребують евакуації, зокрема із:
– Донецької області — евакуйовано 13 352 дитини, потребують евакуації 101 дитина;
– Сумської області — евакуйовано 761 дитину, потребують евакуації 16 дітей;
– Харківської області — евакуйовано 71 дитину, потребують евакуації 35 дітей.
Станом на кінець 2024 року евакуація у примусовий спосіб дітей оголошена в трьох областях України:
– Донецька область (Вугледарська, Бахмутська, Соледарська, Часовоярська, Авдіївська, Мар’їнська, Очеретинська, Костянтинівська, Торецька, Лиманська, Миколаївська, Курахівська, Іллінівська, Гродівська, Новогродівська, Селидівська, Мирноградська, Покровська, Великоновосілківська, Комарська, Удачненська територіальні громади);
– Сумська область (Новослобідська, Путивльська, Великописарівська, Білопільська, Ворожбянська, Краснопільська, Миколаївська, Миропільська, Юнаківська, Хотінська, Середино-Будська територіальні громади);
– Харківська область (Борівська селищна територіальна громада).
Водночас зміни до Постанови № 854 в частині посадового складу Координаційного штабу у зв’язку з перейменуванням Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України не внесено, що унеможливлює його повноцінну роботу, а також погодження обласним військовим адміністраціям прийнятих рішень про проведення обов’язкової евакуації в примусовий спосіб дітей з їх батьками, особами, які їх замінюють, або іншими законними представниками з окремого населеного пункту в місцевості, де ведуться бойові дії.
Проблемними питаннями, що виникають під час проведення евакуації у примусовий спосіб дітей, є, зокрема, відмова законних представників від евакуації дітей. Попри те, що законодавством передбачено, що відмова не допускається, однак наявні випадки, коли законні представники дітей їх переховують, ухиляючись від евакуації. Також є випадки повернення до населених пунктів, у яких проводиться евакуація у примусовий спосіб дітей, які були раніше евакуйовані із відповідної території (зафіксовані випадки смерті та поранень після повернення).
Спостерігається відсутність організації належної роботи «гарячих ліній» щодо надання інформаційної підтримки з питань проведення безкоштовної евакуації населення.
Крім того, існує проблема недостатнього забезпечення евакуаційних груп броньованими транспортними засобами (в деяких областях відсутній броньований транспорт для проведення евакуації) та засобами індивідуального захисту дітей, відсутність засобів індивідуального захисту для дітей віком до 4 років, відсутність державного стандарту якості засобів індивідуального захисту.
Станом на 1 січня 2025 року в органах Національної поліції України в областях, де оголошена евакуація у примусовий спосіб дітей, створено 9 поліцейських робочих груп «Білі Янголи», та забезпечено їх функціонування: у Донецькій — 4, Харківській — 3, Сумській — 2. До складу цих груп з усіх підрозділів поліції залучаються 45 поліцейських: у Харківській області — 19, Донецькій — 12, Сумській — 14.
Для захисту дітей у регіонах, які перебувають у зоні активних бойових дій або під загрозою їх активізації, було передано 241 бронежилет (Сумська — 125, Харківська — 75, Донецька області — 41).
За інформацією органів Національної поліції України в областях, станом на 01 січня 2025 року нагальна потреба в розрізі регіонів становить додатково 240 комплектів дитячих бронежилетів із захисними шоломами, а саме: Донецька — 40, Сумська — 100, Харківська область — 100.
