Скрочення інтернатів і дитячих будинків сімейного типу: як реформа залишає дітей у небезпеці

Реформа деінституціоналізації в Україні, яка мала на меті заміну інтернатів сучасними сімейними формами виховання, на практиці створила критичні прогалини в системі захисту дітей, особливо тих, хто постраждав від війни. Закриття інтернатів відбувається без відповідного збільшення мережі прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, що фактично залишає дітей у небезпечних або нестабільних умовах. Через відсутність планування та професійного підходу державна система втрачає можливість забезпечити захист і підтримку для тих, хто найбільше цього потребує — дітей війни, яких через бойові дії, руйнування домівок або втрату батьківськогo піклування змушені евакуювати або вилучати із небезпечних сімей.

Наслідки реформ для дітей війни

Народний депутат України Павло Сушко заявив про те, що одночасне скорочення інтернатної мережі та кількості дитячих будинків сімейного типу і прийомних сімей створює системну кризу. За його словами, десятиліттями тривають заяви про реформу, проте практично нічого не змінюється: інститути закриваються без перепрофілювання, нових місць для дітей не створюють, а сімейні форми виховання скорочуються. У результаті діти, вилучені з небезпечних сімей або переведені з інтернатів, залишаються без безпечного середовища та належного догляду.

Сушко підкреслює, що суспільству часто подаються обнадійливі заяви, проте реальність відрізняється від офіційних повідомлень. Діти, особливо ті, хто постраждав від війни, залишаються в умовах, де їхнє життя і розвиток піддаються серйозним ризикам, бо державна система фізично не має для них місць.

Статистика скорочення сімейних форм виховання

Згідно з даними, наведеними нардепом, кількість прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу протягом останніх років систематично зменшується:

• 2014 рік — 5041 родина

• 2015 рік — 4840 родин

• 2016 рік — 4770 родин

• 2017 рік — 4696 родин

• 2018 рік — 4615 родин

• 2019 рік — 4499 родин

• 2020 рік — 4407 родин

• 2021 рік — 4349 родин

• 2022 рік — 4237 родин

• 2023 рік — 4095 родин

• 2024 рік — 4076 родин

• 2025 рік — 4033 родини

“А якщо реформа проводилася правильно, професійно, то мало б бути зростання …. І саме звідси вбиті та покалічені батьками діти. Яких не вилучають, бо просто нікуди”, – наголосив Сушко.

Приклади закриття дитячих будинків сімейного типу

Крім того, народний депутат заявив, що на практиці закриття дитячих будинків сімейного типу без створення альтернативних місць призводить до того, що діти залишаються там, де їм загрожує небезпека. Так, нещодавнє закриття одного з ДБСТ позбавило десятьох дітей можливості переїхати до безпечної сімейної форми виховання. Ці діти, які вже пережили травми через війну або проблемні сім’ї, опинилися у ситуації, де держава не може забезпечити базові потреби у догляді, захисті та житлі.

Сушко наголошує, що така реформа фактично знищила систему, створюючи ризики для життя та здоров’я дітей:

“Яких реформ вам ще не вистачає? На скриншоті – припинив функціонування ще один ДБСТ (дитячий будинок СІМЕЙНОГО типу), а це 10 дітей на влаштування в сімейну форму. Коли все закрили, а нових місць просто немає – діти гинуть там, звідки їх не забрали, бо немає вже куди. Дореформувались…”.

Реформа деінституціоналізації потребує перегляду і професійного підходу, зокрема з урахуванням специфічних потреб дітей війни. Поки скорочуються інтернати і сімейні форми виховання, держава не здатна виконувати ключову функцію — забезпечувати безпеку, належний догляд та розвиток дітей, які пережили конфліктні та небезпечні обставини.

Важливим кроком має стати створення нових дитячих будинків сімейного типу, підтримка та збільшення кількості прийомних сімей, а також системне перепрофілювання закритих інтернатів під сучасні потреби дітей, які постраждали від війни. Без таких змін ризики для дітей залишатимуться високими, а десятки, якщо не сотні, дітей війни можуть опинятися у небезпечних або неприйнятних умовах, що суперечить основним завданням державної системи захисту.