Світ на межі нової фінансової бурі: попередження Deutsche Bank, що буде з гривнею, цінами й міжнародною допомогою Україні
В умовах війни українці звикли жити у власному інформаційному ритмі, зосередженому на фронті, обстрілах та бюджеті “тут і зараз”. Але глобальні економічні сигнали нікуди не зникають – і часом саме вони визначають наш завтрашній день.
Останнє попередження Deutsche Bank про різкий дисбаланс між ринком акцій і ринком боргу – саме така історія. Аналітики банку звернули увагу, що акції, передусім великих технологічних компаній, на тлі ажіотажу довкола штучного інтелекту, поводяться так, ніби попереду безпечне зростання, тоді як борговий ринок закладає у ціни підвищену ймовірність дефолтів та проблем з обслуговуванням боргів.
Провідні світові медіа цитують попередження банку щодо “розриву” між ринками та можливого стрибка спредів високодохідних облігацій США на 0,8–1,2 відсоткового пункту протягом наступних місяців. На перший погляд, це виглядає як проблема “великих грошей” десь між Нью-Йорком і Франкфуртом, але насправді напряму стосується і нашої держави, і гаманця кожного українця.
Дороге боргування і повільні транші: що глобальна криза означає для України
Коли на борговому ринку зростає нервозність, світові інвестори переходять у режим “risk off” – згортання ризику. Вони продають активи країн, що розвиваються, ризикові облігації та акції і масово купують долар, державні цінні папери розвинених країн та золото.
Цей механізм добре описаний у дослідженнях Міжнародного валютного фонду та центробанків країн, що розвиваються: під час глобальних “відпливів” капіталу валютні курси таких країн слабшають, дохідності їхніх облігацій зростають, а доступ до фінансування звужується. Українська гривня в цьому сенсі – одна з найуразливіших, адже країна у стані повномасштабної війни, з великим бюджетним дефіцитом і залежністю від зовнішніх грошей не може претендувати на статус “тихої гавані”.
Останні роки чітко показали, наскільки ми чутливі до зовнішніх шоків. Між 2019 і 2024 роками долар подорожчав проти гривні приблизно на 14,7 %, а євро – більш ніж на 50 %. Після повномасштабного вторгнення Нацбанк України у липні 2022 року був змушений одномоментно змінити фіксований курс з 29,25 до 36,57 гривні за долар, тобто девальвувати на 25 %, щоби наблизити офіційний курс до реального ринку та зменшити спекулятивний попит на валюту. Паралельно Нацбанк викупив у Мінфіна близько 400 мільярдів гривень військових облігацій, фактично надрукувавши цю суму для фінансування бюджету. Це допомогло втримати державу “на плаву”, але посилило інфляційний тиск.
Вітально важливим фактором стала для України зовнішня підтримка. У березні 2023 року Рада директорів МВФ схвалила чотирирічну програму розширеного фінансування для України на 15,6 мільярда доларів як частину загального пакета міжнародної підтримки приблизно на 115 мільярдів доларів.
Торік Євросоюз запустив інструмент “Ukraine Facility” на 2024–2027 роки загальним обсягом 50 мільярдів євро, з яких близько 33 мільярди – кредити, а 17 мільярдів – гранти.
Сполучені Штати схвалили від 2022 року пакети допомоги Україні загальним обсягом понад 170 мільярдів доларів, з яких значна частина – військова, але десятки мільярдів спрямовано і на пряме бюджетне фінансування та кредити для уряду.
Окремо Світовий банк, Єврокомісія та ООН оцінювали потреби у відбудові: у лютому 2024 року спільна “швидка оцінка шкоди і потреб” (RDNA3) визначила сумарну потребу на рівні 486 мільярдів доларів, а оновлена оцінка RDNA4 у лютому 2025 року підняла цю цифру до 524 мільярдів доларів, що приблизно у 2,8 раза перевищує номінальний ВВП України за минулий рік.
Ці цифри важливі не лише як статистика. Вони означають, що наш бюджет і післявоєнна відбудова фінансуються не тільки податками українців, а й довгими зовнішніми грошима. А будь-яка глобальна криза вдаряє саме по джерелу цього ресурсу. Коли дохідності державних облігацій США чи країн Євросоюзу зростають, їхнім урядам стає дорожче обслуговувати власний борг.
Це обмежує можливості для нових пакетів підтримки інших держав і робить політично складнішим захист великих програм допомоги Україні перед їхніми виборцями. Кожне голосування у Конгресі США або в Європарламенті щодо чергового пакета перетворюється на торги в умовах зростання внутрішніх фінансових потреб цих країн. У фазі глобальної фінансової турбулентності ця політична боротьба лише посилюється, а ризик затримок, урізань або переведення грантів у кредити для України зростає.
Для України глобальна криза означає, по-перше, подорожчання зовнішніх запозичень. Навіть якщо офіційні кредити МВФ, Світового банку та ЄС номінально залишаються “пільговими”, їхня реальна вартість і доступність залежать від загальної кон’юнктури: коли базові ставки високі, а премія за ризик для всіх “слабких ланок” світу зростає, вікно можливостей звужується. Схеми, за якими Євросоюз залучає кошти на ринку під гарантії власного бюджету, щоби потім кредитувати Україну в межах “Ukraine Facility”, безпосередньо залежать від того, під які відсотки Союз сам бере гроші.
У випадку погіршення настроїв інвесторів, що описує Deutsche Bank у своєму аналізі, спреди для всіх ризиковіших позичальників розширюються – і прямо, і опосередковано це зачіпає й нас. По-друге, навіть за наявності формально затверджених програм зростає ймовірність часових “провалів”: те, що мало зайти в бюджет у березні, приходить у червні, частинами або з додатковими умовами.
Як висока ставка НБУ гальмує кредити, але стримує девальвацію і паніку вкладників
Усередині країни головним “передавачем” зовнішніх шоків є валютний курс, ціни й банківська система. Нацбанк зберігає облікову ставку на рівні 15,5 %, пояснюючи, що ця вимушена жорсткість потрібна для стримування інфляційних очікувань та захисту гривні. За даними Нацбанку, середня ставка за новими гривневими кредитами домогосподарствам сягає близько 28–36 % річних, для бізнесу – приблизно 15–16 %, тоді як депозити в гривні дають у середньому 9–10 % річних.
Висока ставка означає дорогі кредити й стримане зростання приватних інвестицій, але без цього інструменту девальваційний тиск був би значно сильнішим. У 2022 році НБУ підняв облікову ставку до 25 %, щоб зупинити девальвацію та захистити заощадження в гривні, і лише у 2023 році почав її поступово знижувати, частково відпускаючи кредитування. Уже наприкінці 2024 року та у 2025 році, на тлі розгону інфляції до двозначних значень і посилення ризиків для енергосистеми й бюджету, регулятор знову змушений був рухатися у бік підвищення.
Депозити в Україні за час війни поводяться нетипово з погляду класичних підручників, але логічно з погляду інституційних гарантій. Завдяки рішенню про 100 % гарантію вкладів фізичних осіб на період воєнного стану й три місяці після його завершення, а також оголошеному новому порогу не менше 600 тисяч гривень після війни, більшість домогосподарств вважають банки більш безпечними, ніж “подушка вдома”.
За даними Нацбанку та Фонду гарантування вкладів, клієнтські депозити разом із коштами бізнесу склали приблизно 92 % зобов’язань банків, а загальний обсяг депозитів домогосподарств з початку повномасштабної війни зріс більш ніж на 80 %. Це означає, що навіть у разі глобального шоку люди, швидше за все, не побіжать масово знімати гроші, але можуть змінювати структуру заощаджень: на користь валюти, коротших строків або поточних рахунків.
Ліквідність банківської системи, за оцінками Нацбанку та результатами щорічних стрес-тестів, залишається дуже високою: коефіцієнти покриття ліквідністю у національній та іноземній валютах у кілька разів перевищують мінімальні вимоги, банки сидять на значних обсягах коштів на кореспондентських рахунках у Нацбанку та в його депозитних сертифікатах і майже не користуються рефінансуванням.
Більшість великих банків залишаються прибутковими та капіталізованими навіть у несприятливих сценаріях. За жорсткого сценарію окремим державним і кільком приватним установам може знадобитися докапіталізація, але йдеться не про системну кризу, а про точкові випадки.
Як глобальна криза перетворюється на дорожчі ліки, пальне й продукти для кожного з нас
Для наших співвітчизників вся ця макроекономіка зводиться до певних речей – цінників у магазині, вартості пального та можливості отримати кредит чи роботу. Україна – імпортозалежна економіка. За даними міжнародних торговельних баз на кшталт OEC та української статистики, серед головних статей імпорту у 2023–2024 роках були нафтопродукти, природний газ, легкові автомобілі, упаковані ліки, побутова техніка, електроніка, хімія та обладнання.
Усе це купується за валюту, а значить, будь-яке ослаблення гривні перетворюється на подорожчання імпортних товарів у гривневому вираженні. Девальвація 2022 року плюс воєнні логістичні шоки виштовхнули річну інфляцію за підсумками того року вище 25 %.
У 2023 році інфляція сповільнилася, але вже у 2024–2025 роках, на тлі стрибка цін на продукти, імпортні товари та енергоносії, знову прискорилася до двозначних значень – вище 12–15 % у річному вимірі. Нацбанк у своїх інфляційних звітах визнає, що ключовими джерелами тиску стали саме імпортні складові: пальне, газ, електрика та логістика.
Пальне – окрема болюча тема. Після знищення Кременчуцького нафтопереробного заводу та розриву енергетичних зв’язків із Росією та Білоруссю Україна практично повністю перейшла на імпорт бензину і дизелю з Євросоюзу. Профільні медіа, які пишуть про ринок пального, показували, як різкі коливання світових цін на нафту та нафтопродукти, атаки по нафтопереробній інфраструктурі в регіоні або зміна ставок акцизів миттєво відбиваються на ціні за літр в українських мережах автозаправних станцій.
Коли гривня слабшає, оптова ціна в євро або доларах множиться на вищий курс, додається дорожча логістика та страхування – і водій бачить новий цінник. Саме тому будь-який глобальний фінансовий шок, який зміцнює долар, піднімає ціну на нафту або збиває ланцюги поставок, із запізненням у кілька тижнів чи місяців перетворюється на дорожчі поїздки на роботу, більшу вартість доставки товарів і, відповідно, на новий виток цін на продукти й послуги всередині країни.
…Наступного разу ми розглянемо, як саме українцю читати глобальні економічні сигнали – від індексу страху VIX до рішень Федеральної резервної системи США – і завчасно розуміти, коли “щось пішло не так”. Бо кожен світовий збій для нас означає дуже приземлені речі: аграрії та металурги отримують менше валюти, ІТ і фриланс – менше замовлень, логістика дорожчає, гривня слабшає, пальне, ліки, техніка і продукти ростуть у ціні, а бюджету стає важче платити пенсії, зарплати й фінансувати війну.
На цьому фоні диверсифікація заощаджень, фінансова “подушка” й відмова від зайвих боргів – уже не обережність, а базова гігієна виживання.
Тетяна Вікторова
