В Україні розгортається процес, який ще кілька років тому здався б немислимим: держава продає тюремну нерухомість. Колишні колонії, де панували ізоляція й страх, сьогодні стають лотами на аукціонах. Для бюджету це спосіб позбутися тягаря утримання порожніх будівель, для міст – шанс перетворити закинуті території на сучасні бізнес-центри, житло чи навчальні простори. А для суспільства – випробування на зрілість: чи здатні ми дивитися на власне минуле без комплексів і водночас вимагати прозорості від влади.
Поворотним моментом став продаж у Львові, коли непрацюючу колонію реалізували за сотні мільйонів гривень. Саме тоді стало очевидно: держава не обмежиться одиничними експериментами, а запускає системну політику “великої приватизації в’язниць”. Заплановані нові торги лише підтверджують, що йдеться не про розпродаж майна, а про радикальне переосмислення пенітенціарної спадщини й спробу використати занедбані простори для розвитку.
Від тюремних мурів до інвестиційних просторів: як приватизація колоній економить бюджет і змінює міста
Причина приватизації проста: більшість колоній давно втратили свою функцію, але продовжували “тягнути” гроші з бюджету. Наприклад, у 2023 році утримання одного ув’язненого обходилося державі в понад 14 тисяч гривень на місяць, що майже вдвічі перевищувало мінімальну зарплату. Загальні витрати на систему виконання покарань сягнули 8,7 млрд грн, з яких більшість пішла на зарплати персоналу та комунальні послуги.
Продаж таких об’єктів – логічне продовження приватизації, яка вже охопила заводи, санаторії, склади та інші державні активи. Продаж і перепрофілювання тюремних об’єктів в Україні – не просто бізнесова угода. Це символічний крок, який означає прощання з радянським минулим і спробу надати старим просторам нове значення. Так, у Львові колонію № 48 придбала компанія SoftServe, щоб створити сучасний ІТ-кампус. Це перетворення від закритої зони несвободи до відкритого простору знань та інновацій.
Статистика підтверджує, що приватизація набирає обертів. Через систему Prozorro.Продажі держава і громади вже отримали майже 21,8 млрд грн, з яких 15,9 млрд пішли до держбюджету, а 6 млрд – до місцевих бюджетів. У 2021 році надходження від приватизації перевищили 5 млрд грн, що стало рекордом за останнє десятиліття. У 2022 році – 1,7 млрд грн, у 2023 – ще 3,3 млрд грн.
Особливо успішним став 2024 рік: приватизаційні аукціони принесли понад 10,5 млрд грн, з яких 9,6 млрд – до держбюджету, а 865 млн – до місцевих бюджетів. Загальна сума з урахуванням ПДВ перевищила 11 млрд грн, що в 2,5 раза більше за заплановане. У першому півріччі 2025 року вже надійшло 820 млн грн до держбюджету та 157 млн грн ПДВ, тобто майже 977 млн грн загалом. У держбюджеті на 2025 рік закладено план – 3,2 млрд грн від приватизації.
Система електронних аукціонів Prozorro.Продажі допомагає уникнути закритого розподілу державного майна. Вона працює прозоро: усі документи та ставки відкриті, а участь у торгах доступна для будь-кого – не лише для “своїх”. Гарантійні внески та чіткі правила створюють бар’єр для фіктивних заявок і забезпечують справжню конкуренцію.
Саме тому перехід усіх об’єктів на електронні аукціони – не просто технічне оновлення, а важливий крок до чесної приватизації. Як наголошує Transparency International Ukraine, відкритість і конкуренція – основа справедливого розподілу міських ресурсів.
Такі об’єкти приваблюють інвесторів, які мають стратегічне бачення і достатньо ресурсів. Це можуть бути ІТ-компанії, девелопери або сильні місцеві бізнеси, які шукають ділянки в містах з хорошою інфраструктурою. Їх цікавлять проєкти, які можна перетворити на ІТ-парки, освітні центри, логістичні хаби або комплекси з житлом, офісами та публічними просторами.
Якщо продаж таких територій буде прозорим і відкритим для громади, це дасть містам шанс на розвиток. Замість закритих схем ми отримаємо нові робочі місця, сучасну інфраструктуру і більше коштів у бюджет.
Приватизація колоній: від фінансового тягаря до інструменту модернізації пенітенціарної системи
Загальні витрати за програмою “Виконання покарань” торік склали 8,7 млрд грн. З них 6,1 млрд грн (близько 70 %) пішли на зарплату персоналу, а ще 912 млн грн на оплату комунальних послуг та енергії. Це велике фінансове навантаження, яке можна зменшити, якщо продати непрацюючі пенітенціарні об’єкти і використати ці території для розвитку міст.
Продаж Львівської колонії № 48 став яскравим прикладом вдалої приватизації. Спочатку її оцінили у 132,6 млн грн, але під час аукціону ціна зросла до 377,5 млн грн, а деякі джерела навіть називають суму 407,5 млн грн – це більше, ніж держава отримала від усієї приватизації у 2018 році. За умовами торгів, 70 % коштів пішли на спеціальні рахунки Міністерства юстиції – для будівництва нового СІЗО та оновлення пенітенціарної системи, а 30 % – до загального бюджету. Переможцем стала компанія SoftServe, яка планує створити на території колонії сучасний офісний кампус з освітніми просторами, дитсадком, музеєм науки та зонами відпочинку.
Схожий проєкт готується в Одесі: колонія № 51 ще не продана, але вже відомо, що вона включає понад 70 будівель і займає близько 6 гектарів землі. За словами міністра юстиції, об’єкт розташований недалеко від центру міста і має потенціал для забудови. Очікується, що кошти від продажу готується на будівництво нових слідчих ізоляторів, карантинних установ і підготовку до приватизації інших об’єктів. Це фінансування контролюється через чіткі бухгалтерські процедури та державний моніторинг.
Інший приклад цільового використання коштів – проєкт “Платні камери в СІЗО”. Він приніс близько 25 млн грн, які використали для ремонту безкоштовних камер. У Київському СІЗО завдяки цим надходженням оновили три камери, роботи продовжувалися, і жодних витрат із державного бюджету для цього не залучали.
Такі приклади доводять, що приватизація пенітенціарних об’єктів може виконувати не лише фіскальну функцію, а й сприяти модернізації системи. Механізм із розподілом виручки забезпечує, щоб кошти не розчинялися у загальному фонді, а використовувалися безпосередньо для інфраструктурних змін.
Тюремна спадщина як ресурс розвитку: від українських аукціонів до світових прикладів урбаністичних трансформацій
До тюремної нерухомості в Україні проявляють інтерес ті, хто вміє працювати з великими і складними міськими ділянками – ІТ-компанії, девелопери та сильні місцеві бізнеси. Яскравий приклад – продаж Львівської колонії № 48. Основну частину території придбала компанія Development Engineering Service, пов’язана з SoftServe, щоб створити креативний кампус. А сусідню ділянку площею 0,9 га купив ринок “Шувар” для розвитку своєї інфраструктури. Це не була “тиха” роздача землі – навпаки, торги були публічними, а ціна значно зросла завдяки конкуренції між різними типами інвесторів: від ІТ-компаній до операторів міських сервісів.
Схожа ситуація була в Умані, де приватизація колонії № 29 зібрала аж 42 учасники. Початкова ціна становила 149,4 тис. грн, але в результаті торгів вона зросла до 29 млн грн. Це показує, що інтерес до таких об’єктів виходить далеко за межі “вузького кола” – серед учасників були фермери, логістичні компанії, девелопери та місцеві підприємці. Водночас один із переможців після аукціону відмовився, що свідчить про складність реалізації таких проєктів і потребу в довгостроковому стратегічному підході.
В Одесі ситуація інша. Південна колонія № 51, хоча й має вигідне розташування та розвинену інженерію, кілька разів поверталася на торги. Стартова ціна – 223,25 млн грн – одразу відсікає випадкових гравців. Тут залишаються лише ті, хто готовий вкладати великі кошти в девелопмент, логістику або створення кампусів.
Світовий досвід показує, що старі тюрми можуть мати велике майбутнє. У Великій Британії ще у 2010 році приватизували 11 тюрем, і зараз понад 11 % ув’язнених перебувають у приватних закладах. У Франції старі в’язниці перетворюють на культурні об’єкти: так, після закриття у 2023 році абатства Клерво його розглядають як пам’ятку спадщини, а в Нормандії тюрму Pont-l’Évêque відкрили як музей після реставрації на півмільйона євро.
У Швеції стару тюрму в місті Умео перетворили на готель, а в англійському містечку Норталлертон на місці колишньої тюрми Northallerton створюють сучасний житлово-торгівельний район під назвою Treadmills, який активно розвивається.
Ці приклади показують, що тюремна нерухомість може стати не лише джерелом доходу, а й важливою частиною міського оновлення – з новими функціями, відкритими просторами та культурною цінністю.
Тетяна Вікторова
