У Литві значно збільшилася кількість українських біженців: нові дані та тенденції

Протягом 2025 року Литва зафіксувала помітне збільшення кількості українських біженців, що відображає як масштаби міграційних потоків, так і зміни в поведінці тих, хто має намір залишатися в країні на довший час. Статистичні показники, отримані після завершення заміни цифрових тимчасових дозволів на проживання для українців, які перебувають у Литві на підставі тимчасового захисту, демонструють системне зростання кількості осіб, що залишаються у державі.

Кількісні показники та порівняння за роками

За оцінками Департаменту міграції Литви, на 5 березня 2026 року кількість українських біженців у країні сягнула 53 379 осіб. Для порівняння, на аналогічну дату 2025 року їх було 43 071, а на початок березня 2024 року — 39 468. Таким чином, за один рік число українських біженців у Литві збільшилося на понад 10 тисяч осіб, що свідчить про стійку тенденцію до зростання громади.

Ці дані свідчать про те, що міграційні потоки не зменшуються, однак значна частина тих, хто прибув раніше, вирішує залишитися у країні на тривалий період, замість того щоб переселятися до інших європейських держав або повертатися на батьківщину.

Всі українські біженці та члени їхніх сімей, які перебувають у Литві на підставі тимчасового захисту, отримують цифрові дозволи на проживання, що потребують щорічного поновлення. Ці документи надають законне право перебувати на території Литви та використовуються для офіційної реєстрації місця проживання.

На 2026 рік понад 42,5 тисячі українців поновили свої дозволи, тоді як минулого року цей показник становив близько 37 тисяч, що демонструє не лише збільшення кількості мешканців, але й активність у використанні державних адміністративних процедур.

Тенденції серед біженців у Литві

За словами директорки Департаменту міграції Литви Індре Гаспере, українські біженці, які перебувають у країні щонайменше рік, дедалі частіше демонструють ознаки осілого способу життя, що проявляється у різноманітних аспектах їхньої адаптації. При цьому одним з головних показників стало значне збільшення кількості поновлених цифрових дозволів на проживання, що свідчить про намір залишатися у Литві на більш тривалий період і про готовність інтегруватися у місцеве середовище.

Крім цього, спостерігається зменшення частки тих, хто вирішує виїхати до інших європейських країн або повертатися на батьківщину, що дозволяє говорити про поступове формування стабільної громади українців.

Поведінкові моделі новоприбулих біженців відрізняються від тих, хто перебуває у країні довше: вони залишаються більш мобільними, часто планують короткострокове перебування та активніше обирають можливості міграції до інших держав. Водночас зі збільшенням часу перебування українці починають активніше шукати роботу, реєструють дітей у школах, користуються медичними послугами та беруть участь у місцевих соціальних програмах, що створює умови для поступової соціальної стабілізації та зниження рівня транзитної міграції.

Отже, статистика поновлення дозволів і поведінкові ознаки адаптації свідчать про те, що більшість її членів обирає тривале перебування у країні, інтегрується у місцеве середовище та встановлює соціальні зв’язки в громадах, що знижує рівень транзитної міграції.

Отримані статистичні дані мають важливе значення для планування соціальної та економічної політики Литви. Збільшення числа українських біженців впливає на ринок праці, освітні та медичні послуги, а також на інтеграційні програми, що спрямовані на підтримку громадян, які залишаються на довший термін. Аналіз тенденцій дозволяє державним органам оцінювати ефективність програм тимчасового захисту та коригувати їх відповідно до змін у міграційних потоках.