З початком другого президентського терміну Дональда Трампа міграційна політика США зазнає різкого перегляду. Вже в перші місяці роботи його адміністрація демонструє курс на згортання програм захисту для біженців з зон воєнних конфліктів, скорочення міжнародної допомоги та обмеження присутності іноземців у країні. У центрі цієї нової стратегії — ініціатива, яка передбачає фінансові стимули для так званої «добровільної депортації», насамперед для вихідців з країн, де триває війна або політична нестабільність. Під прицілом — і українці, які втекли від російської агресії після 2022 року.
Що саме пропонує Вашингтон
The Washington Post повідомляє, що адміністрація Трампа розробила план щодо перенаправлення близько 250 мільйонів доларів з фондів міжнародної допомоги на заохочення добровільного виїзду мігрантів зі США. У фокусі — приблизно 700 000 людей, зокрема біженці з України й Гаїті. Цей крок сигналізує про глибші зрушення: від політики підтримки та солідарності до політики стимульованого витіснення, приховано замаскованої під «добровільне повернення».
Документи, з якими ознайомилося The Washington Post, свідчать: США мають намір використати гроші, що традиційно спрямовувалися на іноземну допомогу (зокрема гуманітарну підтримку), на «альтернативну» програму — платити по 1000 доларів мігрантам, які погодяться виїхати з країни самостійно. Уточнюється, що це стосується передусім біженців із зон конфліктів. Таким чином, українці, які перебувають у США в рамках програм тимчасового захисту (наприклад, TPS або гуманітарного паролю), можуть опинитися перед жорстким вибором: залишитися в умовах посиленого контролю та ворожого ставлення або погодитися на виїзд за «винагороду».
Ця програма — не просто прояв економії чи прагнення «навести порядок» у міграційній системі. Вона є логічним продовженням загальної стратегії Трампа, що передбачає згортання діяльності Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), згортання більшості гуманітарних місій та зменшення ролі США у вирішенні міжнародних криз.
Українські біженці: між статусом захисту та тиском повернення
Українці, які втекли до США після початку повномасштабної війни, здебільшого прибули в межах тимчасових гуманітарних програм, зокрема через механізм Uniting for Ukraine. Ці люди не мають класичного статусу біженця чи постійної посвідки на проживання. Їхня присутність у США залежить від політичної волі адміністрації. Вони не є повноцінними іммігрантами, а лише отримувачами тимчасового захисту — механізму, що вже не раз став жертвою політичних рішень.
Пропозиція 1000 доларів у обмін на добровільний виїзд — це не просто економічний розрахунок. Це політичне послання: нова адміністрація не вважає присутність цих людей у США виправданою. Така політика також не залишає місця для довгострокового планування, зокрема для інтеграції дітей у школи, навчання, працевлаштування чи створення бізнесу. Фактично йдеться про спробу витіснити сотні тисяч осіб, які не встигли або не мали можливості подати документи на інші форми легалізації.
Обхід ООН і міжнародних зобов’язань
Однією з найпоказовіших рис нової ініціативи є спроба обійти Міжнародну організацію з міграції (МОМ) — структуру, що традиційно координує процес добровільного повернення мігрантів і стежить за дотриманням прав людини під час таких процедур. У планах Трампа МОМ не згадується як партнер, і це свідчить про прагнення Вашингтона діяти в обхід міжнародних стандартів.
Це також сигнал решті світу: США більше не готові брати участь у глобальних системах захисту мігрантів, зокрема з країн, де США самі були одним із гарантів стабільності. Іронічно, але Україна — одна з таких країн: американська підтримка була ключовою у протистоянні російській агресії. Нинішній курс Трампа фактично нівелює той моральний обов’язок, який США неодноразово декларували на міжнародному рівні.
Політичний і гуманітарний контекст
Програма стимулювання добровільного виїзду українців відбувається на тлі поступового згортання американської допомоги Києву. Ідея про те, що можна скоротити фінансування війни та гуманітарної підтримки, водночас «розвантажуючи» внутрішню систему через вигнання іноземців — це прагматична, але цинічна формула, яка виглядає особливо жорсткою в контексті триваючої війни.
Масове повернення українців до зруйнованої країни без гарантій безпеки, роботи, житла — це не просто репатріація. Це може стати гуманітарною катастрофою, новою кризою, на яку вже не реагуватимуть міжнародні організації — саме через розірвану співпрацю з ООН та USAID.
Що це означає для українців у США
Українцям, які опинилися під захистом у США, слід уважно відстежувати всі зміни в політиці імміграційних органів. З’являються нові виклики: зменшення шансів на продовження програм гуманітарного паролю, ускладнення процедур отримання дозволу на роботу, тиск на припинення соціальної підтримки. Ідея «добровільного» виїзду, хоч і супроводжується грошовою пропозицією, — це насамперед політичне рішення, за яким стоїть цілеспрямоване згортання захисту для тих, хто втратив дім через війну.
Необхідно готуватися до змін, шукати альтернативні шляхи легалізації, отримання статусу біженця, оформлення притулку, подавати заявки на постійне проживання за іншими підставами. Ризики того, що після 2025 року США перетворяться з країни захисту на країну витіснення — більше не припущення, а реальний сценарій.
Ініціатива адміністрації Трампа щодо фінансування «добровільного» повернення українців і гаїтян демонструє не лише жорсткість нової імміграційної політики США, а й глибокий розрив між декларативною підтримкою України та фактичною готовністю дбати про українців на американській землі. Перед тими, хто врятувався від війни, постає нове випробування: чи зможуть вони залишитися у США, коли сама держава пропонує гроші за виїзд? І чи вистачить у них сил, інформації та правових механізмів, щоб залишитися — не з примусу, а за законом?
