У парламенті Канади закликають надати українським шукачам притулку статус постійних резидентів
Питання правового становища українців, які виїхали до Канади після початку повномасштабної війни, поступово переходить з площини тимчасових рішень у сферу довшої міграційної перспективи. Після кількох років дії спеціальних механізмів, що дозволяли швидко в’їхати, працювати й легально жити в країні, дедалі гостріше постає проблема подальшого статусу тих людей, які вже вкорінилися в канадському середовищі, однак не мають зрозумілого шляху до постійного проживання. На цьому тлі до парламенту Канади внесли петицію, автори якої закликають уряд створити окремий механізм для надання українцям статусу постійних мешканців.
Про що йдеться в петиції
У Канаді на парламентський розгляд подали електронну петицію, яка пропонує надати українцям, які прибули до країни після початку повномасштабного вторгнення Росії, можливість отримати статус постійних резидентів. Документ уже зібрав майже 48 тисяч підписів, після чого уряд країни має надати на нього письмову відповідь. Про це повідомив Укрінформ.
Ідеться не про ухвалене рішення уряду, а про ініціативу, яка вийшла на офіційний рівень парламентського розгляду й тепер вимагає реакції виконавчої влади. Така процедура не означає автоматичної зміни міграційної політики, проте вона переводить проблему з рівня громадського запиту у сферу державного обговорення, де вже доведеться дати чітку відповідь щодо можливих рішень.
У тексті петиції міститься заклик до канадського уряду розробити спеціальну одноразову міграційну програму для українців, які перебувають у країні за Канадсько-українським дозволом на екстрені поїздки та іншими тимчасовими програмами. У петиції зазначено:
“Закликаємо уряд Канади розробити спеціальну разову міграційну програму для мешканців Канади, які прибули до країни за Канадсько-українським дозволом на екстрені поїздки й іншими тимчасовими міграційними програмами”.
Зміст цієї ініціативи зводиться до того, що люди, які в’їхали до Канади в умовах війни, не мають залишатися в підвішеному становищі лише через те, що наявні імміграційні маршрути часто не враховують їхніх обставин. Автор петиції наголошує, що чимало новоприбулих українців не можуть скористатися стандартними міграційними програмами через обмежені квоти, вікові критерії або невідповідність професійним вимогам, тому пропонує оцінювати таких заявників за іншими показниками, пов’язаними з їхнім фактичним життям у Канаді.
На розгляд парламенту петицію подав депутат від Ліберальної партії Іван Бейкер. Після внесення такого документа уряд Канади має 45 днів, щоб підготувати письмову відповідь. Отже, наступним етапом стане офіційна позиція федеральної влади, яка покаже, чи готовий Оттава розглядати окрему програму для українців, що прибули в країну після початку великої війни.
Цей етап має вагу передусім тому, що йдеться вже не про публічне обговорення поза інституціями, а про процедуру, в межах якої уряд повинен зафіксувати свою позицію письмово. Відповідь не прирівнюється до негайного запуску нової програми, проте вона дасть зрозуміти, чи бачить канадська влада підстави для окремого рішення і як оцінює масштаби запиту.
Які аргументи наведено на користь постійного статусу
У петиції акцент зроблено на тому, що при вирішенні питання про надання постійного статусу варто враховувати не вузькі рамки окремих імміграційних програм, а реальний ступінь інтеграції людини в канадське суспільство. Серед критеріїв, на які пропонують зважати, названо тривалість законного перебування в країні, досвід роботи на місці, знання мови та інші обставини, що свідчать про здатність людини жити в Канаді на постійній основі.
Такий підхід відбиває зміну самої логіки дискусії: якщо на початковому етапі головним завданням був швидкий і безпечний прийом людей, які тікали від війни, то тепер дедалі більше значення має питання їхнього майбутнього після завершення тимчасових програм. Для багатьох українців, які вже працюють, орендують житло, навчають дітей і будують побут у Канаді, перспектива постійного статусу виглядає не політичним жестом, а спробою надати правову визначеність їхньому становищу.
Як працювала програма для українців після початку повномасштабної війни
У березні 2022 року Канада запустила програму CUAET, яка дала можливість українцям отримувати тимчасовий дозвіл на проживання і роботу. Цей механізм став одним із головних інструментів екстреного прийому людей, які виїжджали з України через російське вторгнення, і дозволив великій кількості громадян швидко оформити легальний в’їзд.
Прийом нових заявок на цю програму завершився два роки тому, проте за час її дії до Канади прибуло близько 300 тисяч українських шукачів притулку. Ця цифра показує не лише масштаб гуманітарного прийому, а й обсяг майбутніх рішень, які канадській владі доведеться ухвалювати щодо людей, котрі вже опинилися в країні в межах тимчасового механізму, але з плином часу дедалі частіше потребують стабільнішого правового статусу.
Подана петиція поки не змінює правил перебування українців у Канаді, проте вона фіксує чіткий суспільний запит на новий етап міграційної політики щодо тих, хто приїхав після початку повномасштабної війни. Якщо уряд погодиться розробити окрему разову програму, частина українців, які перебувають у Канаді за тимчасовими дозволами, отримає шанс перейти до статусу постійних мешканців на підставі свого реального досвіду життя в країні, а не лише через відповідність вузьким вимогам чинних імміграційних маршрутів.
Отже, подія, яка почалася з парламентської петиції, виводить на передній план одне з ключових питань для української громади в Канаді: чи перетвориться тимчасовий захист, наданий у надзвичайних обставинах війни, на довготривале право на життя в країні для тих людей, які вже стали частиною її повсякденного простору.
