У Полтавській області з початку року відкрили 46 кримінальних проваджень, пов’язаних із сексуальним насильством над дітьми

Діти в Україні переживають реальність, яка складається не лише з тривог, вибухів і вимушених переїздів, пов’язаних з війною. До цих загроз нерідко додаються менш помітні, проте не менш руйнівні форми насильства. Вони виникають всередині сімей, у дворах і під’їздах, серед людей, які мали б забезпечувати безпеку та опору. Війна посилює вразливість неповнолітніх, однак паралельно з її небезпеками зростає кількість випадків домашнього, психологічного та сексуального насильства, які потребують значно глибшого розуміння й рішучіших механізмів протидії.

Ситуація на Полтавщині

Полтавщина є одним з регіонів, де правоохоронні органи фіксують відчутне збільшення звернень щодо насильства над дітьми. За словами речника поліції області Юрія Сулаєва, кількість заяв у порівнянні з довоєнним періодом виросла в рази.

Якщо 2022 року поліція отримала 261 звернення про насильство щодо неповнолітніх, то у 2024 році таких випадків стало 744. Ця зміна виглядає особливо тривожною, оскільки вказує не лише на розширення кількості зафіксованих епізодів, а й на загальну тенденцію до загострення ситуації в сім’ях, де діти стають першими, хто реагує на стрес, нестабільність або агресію дорослих.

З початку 2025 року задокументували 46 епізодів сексуального насильства стосовно неповнолітніх, кожен з яких став підставою для відкриття кримінальних проваджень. Упродовж цього ж періоду правоохоронці зафіксували загалом 338 випадків домашнього насильства, учиненого щодо дітей.

Структура цих справ свідчить про широкий спектр злочинів:

– 10 випадків зґвалтування неповнолітніх;
– 12 випадків сексуального насильства;
– 17 випадків дій сексуального характеру щодо осіб, які не досягли 16-річного віку;
– 7 випадків розбещення.

Кожна з цих категорій містить окремі форми злочинної поведінки, але всі вони мають спільну особливість: дитина виявляється перед дорослим, який повністю ігнорує її волю та гідність. У багатьох епізодах зловмисники користуються довірою дитини або близькістю до родини, що ускладнює виявлення злочину і подовжує період мовчання, яке посилює травму.

Поліція наголошує, що такі провадження відкриваються одразу після отримання заяви або інформації про можливе правопорушення, адже в подібних ситуаціях важлива не лише юридична реакція, а й надання постраждалим психологічної підтримки та медичної допомоги.

Чому діти опиняються в зоні ризику

Зростання кількості злочинів проти дітей на Полтавщині, як і в інших областях, демонструє, наскільки вразливими залишаються неповнолітні у ситуаціях, коли дорослі не справляються з власними психологічними, соціальними чи побутовими труднощами. Накопичені конфлікти в родинах, нестабільність у стосунках та нездатність багатьох батьків або опікунів контролювати емоції часто створюють середовище, у якому насильство стає більш імовірним.

Діти у таких обставинах стають найбільш вразливою ланкою, оскільки не мають ні можливостей самостійно захиститися, ні розвинених навичок для розпізнавання меж, за які дорослий не має права переступати.

Паралельно з цим змінюється структура соціальних зв’язків: деякі сім’ї втратили коло близьких, які могли б помітити тривожні сигнали; школи й дитячі садки працюють у нерівномірних форматах; переселенські громади ще не мають налагоджених механізмів розпізнавання небезпечних ситуацій. У таких обставинах дитина може залишатися практично непоміченою для тих, хто здатен допомогти.

Причини збільшення можуть бути різними: від загального психологічного виснаження населення до того, що діти, залишені без належного нагляду, частіше потрапляють у ситуації, де дорослі зловживають владою або байдужістю. Водночас значна частина постраждалих родин була вимушена змінити місце проживання, а це породжує додаткові ризики, оскільки в новому середовищі важче побудувати довірчі стосунки й своєчасно звертатися по допомогу.

Виклики для системи: що потребує перегляду та посилення

Статистика, озвучена поліцією Полтавщини, свідчить про необхідність поглиблення міжвідомчої взаємодії, оскільки лише юридичної реакції на вже вчинені злочини недостатньо. Потрібно розвивати програми раннього виявлення ризиків і підтримки родин, де існують ознаки конфліктності, агресивності або психологічного виснаження.

Важливо, щоб соціальні служби, освітні заклади й медичні установи мали узгоджені протоколи для реагування на підозри щодо насильства, а діти знали, куди звернутися в разі небезпеки.

Не менш суттєвим аспектом залишається робота з дорослими, які часто не усвідомлюють, яку шкоду завдають словом чи дією. Пояснення, навчання і доступ до психологічної допомоги можуть зменшити рівень агресії всередині родин, що в перспективі знижує ризик повторення аналогічних ситуацій.

Ситуація на Полтавщині демонструє, що насильство щодо дітей має складну природу, яка поєднує наслідки війни із загостренням внутрішніх соціальних і психологічних проблем. Дані про сотні звернень, десятки кримінальних проваджень і збільшення кількості випадків сексуального та домашнього насильства показують, наскільки важливо звертати увагу на ті зони небезпеки, які не завжди лежать на поверхні.

Діти, які живуть у країні, котра переживає масштабну війну, потребують захисту не лише від зовнішніх загроз. Їм потрібне середовище, де їхній голос почутий, страхи помічені, а травми – не приховані, а опрацьовані. Адже від того, наскільки ефективно суспільство реагує на насильство всередині своїх родин та громад, залежить не лише психологічна безпека окремої дитини, а й майбутнє покоління, що формується в умовах непростих випробувань.