Україні доведеться перебудувати експорт: глобальні мита, тарифні бар’єри та “зелений” податок ЄС змінюють правила торгівлі
Світова організація торгівлі оновила прогноз на 2025 рік, і він виявився більш оптимістичним, ніж очікувалося навесні. Якщо раніше міжнародні експерти передбачали спад глобальної торгівлі товарами, то тепер очікується річне зростання на 0,9%.
На перший погляд, цифра невелика, але варто пам’ятати: у світовому масштабі навіть частка відсотка означає додаткові сотні мільярдів доларів товарообігу. Однак, у порівнянні з довоєнними роками або з допротекціоністською епохою це досить скромний темп. Для порівняння, у 2017–2018 роках річне зростання сягало 4–5%, а у “золотому” для світової торгівлі 2010-му – понад 13% після відновлення від фінансової кризи. Тепер потенціал росту стримують геополітичні конфлікти, тарифні війни та енергетичні кризи.
Україні доведеться перебудувати експорт: глобальні мита, тарифні бар’єри та “зелений”податок ЄС змінюють правила торгівлі
Для України такий прогноз СОТ має подвійний сигнал. З одного боку, глобальний ринок не “просідає” у глибоку рецесію, а отже, зберігається шанс збільшувати експорт. З іншого, загальмоване зростання та зміни в тарифній політиці провідних економік можуть вдарити по основних експортних напрямках: зерну, металам та ІТ-послугам. Усі три сегменти відчувають наслідки тарифних і нетарифних бар’єрів, а також змін у глобальній структурі попиту. До цього додається ще нюанс: основний приріст світової торгівлі прогнозується саме в Азії, тоді як Північна Америка відставатиме. Це означає, що Україні доведеться гнучко коригувати експортну стратегію, шукати нові ринки та перебудовувати логістику.
Важливим контекстом стає нова хвиля підвищення мит у найбільших економіках світу, що змінює карту міжнародної торгівлі. Після того як адміністрація Байдена підвищила тарифи на низку китайських товарів за розділом 301 торгового закону США, а деякі з них, зокрема, сонячні панелі чи полікремній, з 1 січня оподатковуються у 50%, транснаціональні компанії почали радикально перебудовувати ланцюги постачання.
Це не тимчасова реакція, а стратегічна зміна: дослідження економістів свідчать, що стабільні, довгострокові тарифи змушують бізнес змінювати локації виробництва та маршрути доставки. Якщо раніше електроніку збирали в Китаї та безпосередньо відправляли в США чи ЄС, то тепер виробництво поділили на кілька етапів: частину вузлів виготовляють у В’єтнамі чи Мексиці, а остаточне складання відбувається там, де можна офіційно підтвердити вигідне походження товару.
Євросоюз теж активно впроваджує торгові бар’єри. Торік були запроваджені антидотаційні мита на китайські електромобілі, що змусило китайських виробників відкривати заводи в Угорщині та Іспанії, щоб уникнути додаткових зборів. Але головна зміна чекає з наступного року, коли набуде чинності CBAM (Carbon Border Adjustment Mechanism) – вуглецевий кордонний податок на імпорт сталі, цементу, добрив, алюмінію та водню. За логікою Брюсселя, це інструмент вирівнювання умов конкуренції: якщо виробник у ЄС платить за викиди CO₂, то й імпортер має нести таку ж вартість, інакше товар стане дешевшим лише завдяки “бруднішому” виробництву. Для української металургії та хімпрому це серйозний виклик: без переходу на “зелену” електрогенерацію та енергоефективні технології додатковий податок може з’їсти більшу частину прибутку.
Азійський шанс для України: як нова карта світової торгівлі та “вуглецеві”бар’єри змінюють експортні можливості
На фоні глобальних пертурбацій формуються нові торгові “вузли”: регіональні центри виробництва і логістики. У Північній Америці найбільшим бенефіціаром ставала Мексика, яка завдяки угоді USMCA та близькості до США отримує рекордні інвестиції у заводи електроніки й автопрома. У Південно-Східній Азії на перший план виходять В’єтнам та Індія: перший став головною “збіркою” для Apple, другий – епіцентром виробництва смартфонів Samsung і текстильної продукції для світових брендів. У Середземномор’ї зростає роль Туреччини й Марокко як виробничих баз для ЄС, особливо в автомобілебудуванні та легкій промисловості.
Діючи швидко й цілеспрямовано, Україна в цій новій картині може теж знайти свою нішу. Улітку Київ та Брюссель узгодили оновлений торговий режим, який спрощує доступ до європейського ринку та синхронізує стандарти з європейськими. Це відкриває двері для глибшої інтеграції у постачання металу, інженерних послуг, харчової переробки та ІТ. Водночас уже наступного року CBAM почне діяти й для України, і якщо наші виробники не підтягнуть енергоефективність, вони втратять позиції на ринку ЄС, де турецькі чи марокканські конкуренти вже працюють над декарбонізацією.
Секторні ризики для України дуже різні. Так, аграрний експорт – зерно, олія, борошно – критично залежить від тарифної та нетарифної політики імпортерів. Досвід 2023 року показав, як швидко можуть змінюватися умови: від тимчасових заборон з боку поляків та угорців до нових фітосанітарних вимог ЄС. Зниження попиту в Північній Америці, про яке говорить СОТ, здатне натиснути на ціни на зерно у світових портах. Але зростання в Азії відкриває перспективи Індонезії, В’єтнаму та Бангладеш – ринків, де середній клас збільшує споживання продуктів харчування. Проте для виходу туди потрібні інвестиції у логістику, сертифікацію та відповідність місцевим стандартам.
Металургія опинилася під тиском “вуглецевих” бар’єрів. CBAM означає, що кожна тонна сталі матиме свою “ціну викидів”. За оцінками українських галузевих асоціацій, без модернізації собівартість може зрости на 8–12% лише через цей податок. Падіння попиту у США обмежує можливості переорієнтації експорту, але азійські ринки – Індія, Південна Корея, навіть Індонезія – можуть стати частковим виходом, якщо зберегти конкурентну ціну у боротьбі з Китаєм і Туреччиною.
ІТ-послуги у вигляді аутсорсу, розробки та R&D формально не підпадають під митні обмеження, але залежать від економічної динаміки замовників. Кризові явища в США можуть скоротити обсяги контрактів, особливо у стартапах і другорядних проєктах. Натомість зростаючі ринки Близького Сходу та Азії приваблюють все більше українських компаній, які відкривають там представництва або укладають партнерства.
Деревообробка орієнтована переважно на ЄС, але чутлива до циклів у будівництві. Падіння будівельної активності в Німеччині та Франції одразу скорочує попит на пиломатеріали та меблі. Водночас урбанізація у В’єтнамі, Індонезії та на Філіппінах створює попит на деревину та меблеву продукцію, хоча вихід туди ускладнюють логістика та відсутність відпрацьованих торгових каналів.
Азійський напрямок відкриває “вікно можливостей” для України, але без інвестицій у логістику, укладання угод про вільну торгівлю та адаптації продукту цей шанс може виявитися пасткою. Чорноморські маршрути залишаються в зоні ризику через воєнну ситуацію, а альтернативи виявляються дорожчими та повільнішими. Коридори через Грузію, Каспійське море та Іран лише тестуються й не здатні поки що забезпечити масштабні обсяги. Додатково заважають високі тарифи у багатьох країнах: в Індії мита на сталь сягають 7,5%, на деякі агропродукти – понад 30%. Конкуренція – від Китаю та Туреччини до місцевих виробників – потребує від України локальної присутності, створення спільних підприємств та гнучкої маркетингової стратегії.
Від експортної динаміки напряму залежать валютна стабільність і стан бюджету. Збільшення обсягів експорту на зростаючі ринки підсилює валютні надходження, знижує тиск на гривню, покращує платіжний баланс і дає Нацбанку більше можливостей поповнювати резерви або згладжувати коливання курсу. Якщо ж експорт скорочується через бар’єри чи падіння попиту, валютні надходження зменшуються, а дефіцит поточного рахунку доводиться покривати зовнішніми позиками або витрачанням резервів, що посилює тиск на курс і державні фінанси.
Наразі офіційний курс Нацбанку утримується на рівні близько 41,7 грн за долар у режимі “керованої гнучкості”, а міжнародні резерви становлять близько 43 млрд доларів після зниження у липні на 4,5%. За оцінками МВФ, макрофінансова стабільність у 2025–2026 роках залежатиме від збереження експортної виручки та доступу до зовнішнього фінансування. На тлі прогнозованого СОТ зростання світової торгівлі на 0,9% і переважної ролі Азії для цього зростання, Україна має або використати момент, або втратити ще один шанс закріпитися на глобальних ринках.
…Наступного разу ми розглянемо, які інструменти вже готові допомогти українським експортерам пережити кризу. Якщо коротко – уряд і бізнес роблять ставку на нарощування експорту з доданою вартістю, диверсифікацію ринків та швидку логістику до Азії й ЄС. Працюють над експортним кредитуванням, зняттям капітальних обмежень і підтримкою команд у ключових галузях. Досвід Кореї, Німеччини, В’єтнаму, Мексики та інших показує, що в кризу працюють: швидка ліквідність для експортерів, роль «nearshoring» для великих ринків, антициклічні фонди, керовано-гнучкий курс і збереження зайнятості у виробництві.
Тетяна Вікторова
