ІА “ФАКТ” вже писало, що Албанія першою у світі призначила віртуального міністра, створеного штучним інтелектом. Прем’єр Еді Рама представив Діеллу, яка відповідатиме за державні закупівлі й має зробити тендери повністю прозорими. Діелла вже відома албанцям як керівниця цифрової платформи “e-Albania”. Її створення пов’язане з боротьбою проти корупції, яка є однією з ключових умов вступу країни до ЄС.
Віртуальний міністр чи політичний символ: чи має Diella справжню владу
Призначення штучного інтелекту “міністром” держзакупівель викликало і захоплення, і скепсис. Прем’єр Еді Рама заявив, що Diella братиме участь у засіданнях уряду та визначатиме переможців тендерів. Це означає, що в публічних заявах Diella постає як чиновник, який фактично вирішуватиме, хто отримає державні контракти.
Для українців ця новина звучить особливо промовисто, адже державні закупівлі – одна з найбільш корумпованих сфер, навіть попри Prozorro. Ідея віртуального урядовця, якого неможливо підкупити, перегукується з курсом України на цифрову державу та “Дію”. Але одразу виникає ключове питання: що стоїть за цією гучною заявою? Чи має Diella реальні юридичні повноваження, чи це лише символічний крок і політичний піар?
Хоча уряд Албанії говорить про Diella як про міністра, у правовому сенсі ситуація інша. Немає чинного закону, який закріплює статус Diella як суб’єкта з повноваженнями міністра, чи визначає, що її рішення мають обов’язкову юридичну силу. Існують проєкти законів щодо діджиталізації закупівель, але жоден із них не надає алгоритму правового статусу урядовця. Конституція Албанії передбачає чіткий розподіл влади, і формальне призначення “міністра-ШІ” без змін до законодавства виглядає проблематично.
Головне питання: хто нестиме відповідальність, якщо алгоритм допустить порушення чи пропустить шахрайство? У сучасних правових системах відповідальність завжди несуть люди: розробники, чиновники чи уряд. Для Diella такої рамки поки що немає. Це означає, що юридично Diella сьогодні радше символ і політичний жест, ніж міністр у класичному сенсі.
Політичний сигнал ЄС і внутрішній контекст
Чому Албанія пішла на цей крок саме тепер? Відповідь криється в політиці. Країна кілька років перебуває у статусі кандидата на вступ до ЄС, але переговори гальмують через високий рівень корупції та проблеми з верховенством права. За даними Transparency International, торік Албанія займала 98-ме місце зі 180 країн у світовому індексі сприйняття корупції, тоді як середній показник для країн ЄС – близько 65-го місця.
У 2023 році албанська прокуратура відкрила понад 150 проваджень щодо зловживань у публічних закупівлях. Для Брюсселя це постійний аргумент проти інтеграції Тирани. Тому Diella – демонстрація готовності діяти авангардно, показати ЄС “інноваційність” у сфері, яка традиційно була найбільшим джерелом корупції.
Однак справжнє випробування – довіра громадян. За даними Gallup, минулоріч лише 27% албанців вважали свій уряд чесним, тоді як середній показник у ЄС перевищує 45%. Простір для експериментів є: люди втомилися від хабарів і зловживань. Але чи готові вони довіряти алгоритму більше, ніж людині?
У соцмережах у Тирані та Дурресі вже з’явилися жарти: “албанці навіть нейромережу навчать брати хабарі”. Іронія показує, що без пояснення, як саме працює Diella, хто контролює алгоритм і які гарантії прозорості він забезпечує, суспільна підтримка може швидко зникнути.
Ризики: ширма, а не боротьба
Найбільший ризик у тому, що Diella стане ширмою, за якою політики уникатимуть відповідальності. Якщо завтра тендер виграє підозріла компанія, чиновники зможуть сказати: “це не ми, це машина вирішила”. Алгоритми задають люди, а отже, вони можуть бути використані для легалізації старих схем під виглядом об’єктивності.
За даними Світового банку, ще 2 роки тому кожен третій албанський підприємець зізнавався, що стикався з вимогою хабарів у держзакупівлях. У такій ситуації надія лише на ШІ виглядає сумнівною. Додаймо й кіберзагрози: у 2022 році Албанія пережила масштабну атаку з боку Ірану, після якої розірвала дипломатичні відносини. Це означає, що й Diella може стати мішенню. І ще одне: ШІ не змінює культуру управління, він лише віддзеркалює її. Якщо немає політичної волі карати корупціонерів, жоден алгоритм цього не зробить.
Порівняння Diella з українським Prozorro показує два різні етапи розвитку. Prozorro дало прозорість: у 2021 році економія бюджетних коштів завдяки системі перевищила 63 млрд гривень. Але воно не викорінило корупцію: залишилися маніпуляції з технічними вимогами, лотами та змовами. Албанська Diella – спроба піти далі, поставити алгоритм на місце чиновника, який ухвалює остаточне рішення. В Україні подібний крок можливий теоретично.
Ми маємо “Дію”, яка вже змінила повсякденність, але найуразливішими сферами залишились оборонні закупівлі та медицина. У 2023 році ЗСУ отримали контрактів на понад 500 млрд грн, і скандали з харчами та амуніцією довели ризики. У медичному секторі Рахункова палата зафіксувала, що у 2022 році понад 15% видатків на ліки були використані неефективно. У таких сферах “цифровий міністр” міг би змінити правила гри, але лише за умови реальної політичної волі.
Уряд майбутнього чи небезпечна ілюзія: чому досвід Албанії з ШІ важливий для України
Світовий досвід показує, що Албанія справді першою наважилася на таку модель. У країнах Центрально-Східної Європи вже тестують алгоритми для перевірки документів і оцінки тендерів, але це допоміжні інструменти. У Бразилії ініціатива “AI Procurement in a Box” автоматизує закупівлі, але її рішення консультативні.
В Індії платформа GeM заощадила значні кошти, але це лише цифрова інфраструктура. У США алгоритми аналізують дані й прогнозують ризики, проте всі рішення ухвалюють люди. Ніхто ще не давав алгоритму статусу урядового міністра. Саме тому крок Албанії такий резонансний: вперше ШІ поставили не асистентом, а політичним актором.
Албанський експеримент із Diella – водночас амбіція та виклик. Він покликаний продемонструвати Брюсселю готовність до реформ, але водночас не має правових гарантій, які зробили б алгоритм справді незалежним і відповідальним. Для України це дзеркало: Prozorro і “Дія” були проривом, але не знищили старих схем.
Якщо ми мріятимемо про “цифрового міністра”, то маємо подбати про прозорість алгоритмів, незалежний аудит і політичну відповідальність за їх роботу. Інакше ризикуємо повторити чужу помилку – створити красиву вивіску, за якою житимуть старі практики. Албанія показала, як може виглядати “уряд майбутнього”. Але саме від політичної волі залежить, чи стане Diella справжнім інструментом боротьби з корупцією, чи лише новою ширмою.
Технічні пастки цифрового міністра: від “сміття на вході” до ризику чорної скриньки
Окрім юридичних і політичних нюансів, варто звернути увагу на питання технічної архітектури Diella. Албанський уряд поки що не розкрив, на якій платформі працює цей ШІ, які алгоритми лежать в основі його рішень і чи проходили вони незалежну експертизу. У сфері державних закупівель навіть найсучасніші моделі можуть давати хибні результати, якщо вихідні дані некоректні. Так, якщо у базу внесені компанії з фіктивними власниками чи завищеними показниками, Diella може автоматично визнати їх переможцями. Тобто ризик “сміття на вході – сміття на виході” ніхто не відміняв. І тут знову виникає питання контролю: хто формує дата-мережі, на яких навчається “міністр”? Якщо ці бази будуть неповними чи упередженими, корупція не зникне, а лише змінить форму.
Другий важливий аспект – аудит і оскарження. У класичних системах держзакупівель існують механізми апеляції, коли учасник може довести неправомірність рішення чиновника чи комісії. Чи матиме бізнес у Албанії можливість оскаржити рішення Diella? Якщо ні, це створює ще більшу загрозу, ніж людський фактор. Бо навіть корумпованого чиновника можна притягнути до відповідальності, тоді як алгоритм може залишитися “чорною скринькою”, до якої немає доступу. Без механізму апеляцій і прозорості кодів рішення Diella ризикують стати неконтрольованими й безкарними.
Третій момент – міжнародний імідж. Албанія намагається показати ЄС, що готова бути лабораторією цифрових реформ. Але у Брюсселі добре знають: без верховенства права жоден алгоритм не замінить інституцій. Якщо в країні немає незалежних судів і реальної боротьби з корупцією, призначення ШІ “міністром” може виглядати як театралізована вистава. Європейські партнери можуть поставити питання: чи не використовує Тирана гучний експеримент як ширму, аби відволікти увагу від глибших проблем?
Нарешті, приклад Албанії змушує замислитися над тим, як саме варто впроваджувати подібні інновації. У світі вже накопичено досвід, коли алгоритми у сфері соціальної політики чи фінансів призводили до масштабних скандалів. Голландський кейс із “алгоритмом соціальних виплат” показав, що помилка ШІ може зруйнувати життя тисячам родин і навіть спричинити відставку уряду. Це попередження й для Албанії, і для України: без чітких правил відповідальності, незалежного аудиту й механізмів оскарження будь-який “цифровий міністр” може стати джерелом ще більшої кризи довіри.
…Отже, додатковий вимір дискусії полягає не лише у правовому статусі Diella чи політичному піарі, а й у практичних механізмах її роботи. Якщо уряд Албанії не продемонструє прозорість алгоритмів, не забезпечить незалежний аудит і не створить механізми апеляцій, експеримент може швидко перетворитися на провал. І навпаки – якщо ці кроки будуть зроблені, Албанія може стати першим прикладом справжнього використання штучного інтелекту як інструменту системної боротьби з корупцією.
Тетяна Вікторова
