До парламентських виборів в Угорщині, призначених на 12 квітня, залишилося менше місяця. 15 березня, у день національного свята, коли в Угорщині згадують революцію 1848 року, в Будапешті відбулися політичні мітинги, які очевидці, коментуючи подію в соцмережах, назвали наймасовішими заходами в історії їхньої країни. Сотні тисяч людей вийшли на акції, організовані як правлячою партією Фідес прем’єр-міністра Віктора Орбана, так і опозиційною партією Тіса на чолі з Пітером Мадяром.
Передвиборча кампанія входить у вирішальну фазу на тлі помітного зростання підтримки партії “Тіса”. Більшість незалежних соціологічних досліджень показують її перевагу над Фідес приблизно на 5–10 відсоткових пунктів.
В останні місяці Мадяр проводить безперервні поїздки регіонами. Це вже кілька великих турів країною, які тривають тижнями і щоразу збирають дедалі більші натовпи, включно з містами і регіонами, що традиційно вважалися електоральною базою уряду. Важливо й те, що партія Тіса веде кампанію з набагато меншими ресурсами. Її фінансування формують передусім добровільні щомісячні внески прихильників та продаж партійної символіки. За словами організаторів, саме за рахунок цих коштів вдалося провести масштабний мітинг у Будапешті.
Напередодні заходу влада навіть запровадила тимчасову заборону польотів над історичним центром столиці – вона мала обмежити аерозйомку акції. Однак через зміну вітру літаки, що заходили на посадку до будапештського аеропорту, були змушені пролітати над містом, і заборону фактично довелося скасувати. У результаті з’явилися аерофотознімки, які можуть дати точніше уявлення про кількість людей на мітингу.
Символічна дата і політична мобілізація
15 березня в Угорщині – день пам’яті революції 1848 року, коли угорці повстали проти влади Габсбургів. Для сучасної політики це свято давно стало зручним моментом для масової мобілізації прихильників.
Цього року воно перетворилося на демонстрацію сили двох політичних таборів.
Прихильники Віктора Орбана провели вже традиційний “Марш миру” до парламенту, тоді як опозиція зібрала масовий мітинг на площі Героїв – одному з головних символічних просторів угорської державності.
Обидві сторони намагалися створити враження історичного моменту. Влада апелювала до національної традиції боротьби за суверенітет, а опозиція – до історії визволення від імперій.
Саме на цьому тлі слова Мадяра прозвучали майже програмно:
“Наша батьківщина є частиною Заходу, частиною європейської спільноти і НАТО – не лише через договори, а тому, що це написано в нашій долі“.
Зрозуміло, що така риторика прямо контрастувала з політичною лінією Орбана останніх років.
Найскладніші вибори Орбана
Для Віктора Орбана ці вибори можуть стати п’ятими поспіль. Він керує країною з 2010 року і фактично сформував політичну систему, у якій влада концентрується навколо його партії.
Однак цього разу ситуація відрізняється від попередніх кампаній.
По-перше, економічний фон у країні значно гірший. Угорська економіка переживає тривалий період стагнації, а зростання вартості життя та проблеми з державними послугами – освітою, медициною, транспортом – стали центральною темою громадських дискусій.
По-друге, вперше за багато років з’явився опонент, здатний консолідувати частину електорату правого центру. Саме таким політиком став Пітер Мадяр – колишній інсайдер системи, який до 2024 року був пов’язаний із правлячою партією.
По-третє, опозиція цього разу веде більш мобільну кампанію. Мадяр проводить постійні поїздки регіонами, відвідуючи громади не лише у містах, а й у сільській місцевості.
Соціологія: перевага опозиції, але без гарантій
Більшість незалежних соціологічних досліджень фіксують перевагу опозиційної партії “Тіса” над правлячою партією “Фідес”. За даними опитування дослідницького центру 21 Kutatóközpont, серед виборців, які вже визначилися зі своїм вибором, 53% готові голосувати за “Тісу”, тоді як 39% – за “Фідес”. Якщо ж враховувати всіх опитаних, включно з тими, хто ще не визначився, співвідношення виглядає скромніше, але тенденція залишається тією самою: приблизно 38% підтримують “Тісу” і близько 30% – “Фідес”.
Інші опитування демонструють подібну динаміку, хоча розрив між партіями може коливатися. У середньому незалежні дослідження показують перевагу “Тіси” приблизно на 5–10 відсоткових пунктів, що робить нинішню кампанію найконкурентнішою для уряду Віктора Орбана за багато років. Водночас значна частина виборців досі не визначилася, а партія влади зберігає сильні позиції в сільських регіонах і має значно більші медійні ресурси.
Дві різні кампанії
Політичні меседжі двох головних таборів у цій кампанії майже не перетинаються. Прем’єр-міністр Віктор Орбан і лідер опозиції Пітер Мадяр фактично говорять із виборцями про різні порядки денні – один про зовнішні загрози та безпеку, інший про стан держави і повсякденне життя.
Кампанія Орбана: війна, суверенітет і безпека
Для Віктора Орбана ці вибори передусім є питанням безпеки. У своїй риториці він послідовно подає голосування як вибір між “війною і миром”. Центральним аргументом його кампанії стала теза про те, що перемога опозиції нібито означатиме зміну зовнішньої політики Угорщини і втягнення країни у війну Росії проти України.
У цьому наративі уряд постає як єдина сила, здатна втримати країну осторонь конфлікту. Прем’єр неодноразово повторює, що його політика дозволила зберегти Угорщину “островом безпеки” у нестабільному регіоні. Звідси й постійний наголос на тому, що Будапешт не надсилатиме Україні зброю, гроші або солдатів.
Іншим важливим елементом кампанії є протиставлення Угорщини Європейському Союзу. Орбан часто говорить про тиск з боку Брюсселя та намагається представити вибори як боротьбу за національний суверенітет. У своїй промові на мітингу 15 березня він навіть іронізував над європейськими інституціями:
“Ми будемо тут, навіть якщо сотні парашутистів з Брюсселя впадуть з неба“.
Таким чином урядова кампанія поєднує кілька взаємопов’язаних тем: страх перед війною, критику Європейського Союзу і наголос на необхідності сильної національної влади.
Кампанія Мадяра: корупція, інституції і економіка
Лідер партії “Тіса” Пітер Мадяр будує свою кампанію на зовсім іншій логіці, він взагалі уникає безпекового питання і не торкається проблем війни в Україні. Його виступи майже не зосереджуються на геополітичних конфліктах. Натомість центральними темами стали стан угорської держави та повсякденні проблеми громадян.
У риториці Мадяра регулярно повторюються кілька ключових пунктів: боротьба з корупцією, відновлення незалежності державних інституцій, реформування системи правосуддя і розблокування мільярдів євро фондів Європейського Союзу, які залишаються замороженими через суперечки між Будапештом і Брюсселем щодо верховенства права.
Інша важлива частина його програми стосується соціальної політики. Мадяр активно говорить про кризу державних послуг, насамперед, системи охорони здоров’я, освіти і громадського транспорту. Саме ці теми він намагається зробити головними у передвиборчій дискусії.
Фактично опозиційний політик прагне перевести кампанію з площини геополітики у площину економіки та якості життя. Його стратегія полягає в тому, щоб переконати виборців: головна проблема країни полягає не у зовнішніх загрозах, а у внутрішньому стані держави після більш ніж десятиліття правління партії “Фідес”.
Ця різниця у підходах і формує нинішню кампанію. Якщо уряд апелює передусім до питань безпеки та суверенітету, то опозиція намагається повернути політичну дискусію до тем економіки, корупції та ефективності державних інституцій.
Українське питання як інструмент кампанії
Одним із найпомітніших і водночас найсуперечливіших елементів нинішньої виборчої кампанії стала тема України. Влада активно використовує її як інструмент політичної мобілізації, поєднуючи зовнішньополітичну риторику з внутрішньою боротьбою за голоси виборців.
Урядова кампанія наполягає на тому, що вибори мають прямий зв’язок із війною Росії проти України та майбутньою роллю Угорщини в цьому конфлікті. У публічній комунікації представники влади стверджують, що Україна та ЄС нібито намагаються впливати на внутрішню політику країни. Паралельно поширюється теза, що перемога опозиції призведе до фінансової допомоги Києву або навіть до втягнення Угорщини у війну.
Ці аргументи підкріплюються масштабною візуальною кампанією. У багатьох угорських містах з’явилися білборди із зображенням президента Зеленського та написом:
“Ми не дозволимо Зеленському сміятися останнім“.
Така риторика продовжує характерну для уряду лінію конфронтації з Києвом і водночас намагається пов’язати тему війни з внутрішньополітичним вибором угорців.
Лідер опозиції Мадяр реагує на цю кампанію стримано. Він називає її пропагандою і звинувачує владу у спробі відвернути увагу від внутрішніх проблем країни. Водночас його позиція щодо України залишається обережною. Політик намагається уникати різких заяв, розуміючи, що тема війни і відносин з Києвом залишається дуже чутливою для значної частини угорського електорату.
Саме тому партія “Тіса” не підтримує ідею прискореного вступу України до Європейського Союзу і пропонує у майбутньому винести це питання на загальнонаціональний референдум. Така позиція дозволяє Мадяру дистанціюватися від урядової риторики, але водночас не вступати у прямий конфлікт із настроями частини виборців.
Усе це демонструє, наскільки важливою і водночас делікатною залишається українська тема для угорської політики. Вона стала одним із ключових інструментів передвиборчої боротьби, але водночас змушує навіть опозиційних політиків діяти обережно, балансуючи між критикою влади та настроями суспільства.
Лист Ющенка і зухвала відповідь Орбана
На тлі передвиборчої напруги політичний резонанс викликала й публічна переписка між Орбаном та третім президентом України Віктором Ющенком.
Ющенко опублікував лист, у якому закликав угорського прем’єра “згадати, ким він був” – політиком, який наприкінці 1980-х виступав за виведення радянських військ з Угорщини.
У відповідь Віктор Орбан різко відкинув ці закиди, заявивши, що боротьба України за свободу “не дає права шантажувати Угорщину”. Він також повторив свою позицію, що Будапешт не буде надсилати Україні “ні грошей, ні зброї, ані солдатів”.
Така реакція зайвий раз засвідчила те, що українська тема використовується як частина внутрішньополітичної боротьби.
Вибори як переломний момент
Парламентські вибори 12 квітня можуть стати одними з найважливіших в новітній історії Угорщини.
На кону – не лише влада, а й стратегічний курс країни.
Перемога Орбана означатиме продовження нинішньої моделі: сильна виконавча влада, конфлікти з Брюсселем і прагматичні відносини з Москвою.
Перемога Мадяра означатиме спробу переглянути цю модель і повернути Угорщину до більш традиційної європейської політики.
Поки що країна виглядає розділеною майже навпіл, і масові мітинги 15 березня лише підкреслили цю політичну поляризацію.
Наступні чотири тижні покажуть, чи стане ця кампанія кінцем епохи Орбана, чи навпаки – початком нового етапу його довгого політичного правління.
