За давніми традиціями війна та військова служба вважаються чоловічою справою, проте з ходом історії все більше “чоловічих” посад займають жінки. В сучасному світі є всього 6 країн, де жінки підлягають військовому призову – Ізраїль, Швеція, Норвегія, Північна Корея, Еритрея та Китай. Наприклад, у Швеції кількість жінок на військовій службі складає, приблизно 17%, від загальної кількості армії, у Норвегії – 30%, а у Ізраїлі – 35%. Крім того, на днях в Данії було заявлено про те, що з січня 2027 року запровадять строкову військову службу для жінок, а також збільшать кількість призовників. У решті країн представниці прекрасної статті можуть добровільно вступити на армійську службу. Що цікаво, у Сполучених Штатах Америки немає обов`язкової служби для жінок, проте їх кількість сягає 17% від усього контингенту.
До початку повномасштабної війни у складі Збройних сил України перебувало близько 24 тисяч жінок, а станом на 2024 рік ця цифра збільшилась до 62 тисяч. Наразі жінки в ЗСУ займають найрізноманітніші посади, від діловодок та кухарок, до кулеметниць та саперок. Досвід ведення бойових дій показав, що жінка на передових позиціях нічим не поступається чоловікові, та може виконувати найнебезпечніші завдання пліч-о-пліч з побратимами. До речі, в історії України є цікавий факт пов`язаний з жінками на військовій службі. Так, Олена Степанків була першою офіцеркою в історії, проходила службу в Легіоні Українських Січових Стрільців, була учасницею Листопадового чину та Першої Світової війни.
Військова освіта
Навчання та підготовка кваліфікованих офіцерських кадрів для ЗСУ були та залишаються одним з ключових аспектів розвитку армії. У військових вишах, прогнозовано більше хлопців, аніж дівчат, а ті, хто все ж вирішував пов`язати своє життя з військовою службою, стикались з рядом обмежень. До прикладу, дівчата могли проходити навчання виключно на “небойових” спеціальностях – психологи, офіцери з морально-психологічного забезпечення, медики тощо. Єдиний виняток – артилерійська розвідка, туди дівчата за бажанням могли вступити. Усе змінилось під час вступної кампанії 2019 року – дівчата отримали можливість вступати на усі, без винятку спеціальності. Так, у 2023 році, у Збройних Силах з`явились перші лейтенантки, котрі займали посади командирів механізованих, артилерійських та саперних взводів.
Що з формою?
Військова служба передбачає носіння певної форми одягу, взуття та спорядження, котре виготовлялось за однаковими стандартами для жінок та чоловіків. Фактично – жінки носили чоловічий одяг та спорядження, котре виготовлялось без врахування особливостей будови жіночого тіла. На ринку завжди були доступні зразки форми, пошитої спеціально для військовослужбовиць, проте вона не завжди була якісною, а купувати її доводилось власним коштом.
Вирішувати цю проблему взялись у 2022 році – за повідомленням Міноборони конструкторський відділ розпочав проєктування комплекту з врахуванням жіночих потреб. 5 серпня 2023 року було затверджено еталонний зразок літнього польового костюма, і вже згодом він почав постачатись у війська.
Також взимку 2023 року було сертифіковано перший український жіночий бронежилет, котрий конструктивно відрізняється від чоловічого тільки передньою пластиною, враховуючи анатомічні особливості жінок. Він має вигнуту назовні форму в районі грудей та звужені плечі, вага бронежилету з плитами та підсумками сягає 10.5 кг. Виробником та постачальником даних бронежилетів є компанія “Українська броня”, котра за часи війни зарекомендувала себе позитивно.
Дискримінація
Стереотипне мислення багатьох людей у суспільстві та у ЗСУ зокрема часто заважало жінкам під час проходження військової служби. Так, станом на 2014 рік тільки 40% опитуваних вважали що жінки у ЗСУ не піддаються дискримінації за гендером, а вже у 2019 році ця цифра збільшилась до 80%. Станом на зараз цей показник постійно зростає. Також росте ще один важливий показник – кількість військовослужбовиць на керівних посадах, так у 2024 році у ЗСУ проходить службу 7500 офіцерок та 2270 сержанток, що складає приблизно 11% від загальної кількості цих посад. Багато військовослужбовців розповідають, що дискримінації за фактором статті у армії немає, проте їм все одно доручають найлегшу та найбезпечнішу роботу, так як їх оберігають.
Що відомо точно – у ЗСУ відсутня фінансова дискримінація, так як розмір грошового забезпечення залежить від військового звання, посади та вислуги, а отже не може бути ні збільшеним, ні зменшеним. Проте залишаються і неврегульовані питання, наприклад – забезпечення особистої гігієни для жінок.
Оксана Рубаняк, письменниця, командир механізованого взводу висловлювалася про дискримінацію у ЗСУ наступним чином:
“Напевно хлопці відчували більший дискомфорт ніж я, проте – за кілька днів звикли”, “Дивувались, що я іду в кулеметний взвод, проте все ж прийняли це рішення”, “Чоловіка сприймають захисником одразу, а от жінці це ще потрібно доводити”, “Я запитувала, чи їм нормально, що ними командує жінка – насправді, вони бачать не жінку, а командира”.
Адріана, офіцерка МПЗ Десантно-штурмової бригади розповіла:
“Я з дитинства мріяла бути військовою, і після одинадцятого класу вступила. Нас на курсі було приблизно порівну хлопців та дівчат. До усіх, в принципі, відносились однаково, але нас більше берегли – не залучали до важких фізичних робіт, у такому дусі. Загалом – навчання пройшло добре, жодного дискомфорту я не відчула, для офіцерів не було хлопців та дівчат, були лиш курсанти. Наш випуск припав на початок повномасштабного вторгнення, роботи було багато, в принципі так і залишилось. Керівництву, як і підлеглим байдуже чоловік ти чи жінка, у нашій справі головне – професійні якості. Проте, якщо і є дискримінація, то тільки позитивна, наприклад – на небезпечні завдання хлопці викликаються самі, коли знають що можеш поїхати ти, але якщо дівчина має бажання поїхати – відмовляють, але відпускають. Така ж ситуація і у моїх подруг, з якими навчалась”.
Про що не заведено казати
Жінки в армії викликають почуття гордості та безмірної поваги, однак не варто ігнорувати їх проблеми. У нації, яка внаслідок війни втрачає населення, понад 40 тисяч жінок фертильного віку витрачають своє здоров’я на військових позиціях. Наші сміливі та мотивовані військові прагнуть у майбутньому стати матерями, але вірогідно, вони стикнуться з певними проблемами. Війна негативно впливає на репродуктивну систему обох статей, але саме жінки страждають від репродуктивних проблем найбільше.
Саме тому влада повинна застосовувати дієві заходи для того, щоб жінки-захисниці мали змогу дбати про власне здоров’я відповідно до потреб статі.
Також трапляються непоодинокі випадки зневажливого ставлення до жінок з боку чоловіків. Так, у NYT було описано випадок, коли командир бригади відверто принижував жінку-командира артилерійської батареї.
“Ти приповзеш до мене на колінах, благаючи відпустити, коли зрозумієш, що робота надто складна, а я не дозволю тобі залишити посаду”, – розповіла захисниця, яка побажала залишитися анонімною. Сексизм і домагання.
Окремою проблемою є сексуальні домагання в армії, на такий випадок у Міноборони створено спеціальну гарячу лінію.
Отже, можливості для жінок в армії постійно зростають, як і зростає якість та комфорт їх служби. Звісно, попри усі позитивні тенденції є чимало проблемних пунктів, проте прогрес відбувається, а їх вирішення є питанням часу.
