Війна перетворила Словаччину на один з ключових пунктів підтримки українців, але з часом у цій історії з’явився інший, не менш важливий вимір — економічний. Виявилося, що присутність українських біженців у Словаччині стала не тягарем, а каталізатором: у 2024 році українці принесли словацькій економіці вдвічі більше коштів, ніж держава витратила на їх підтримку.
Внесок українців у бюджет Словаччини
Як свідчать дані Інституту фінансової політики при уряді Словаччини, за офіційними підрахунками, українські громадяни у 2024 році поповнили держбюджет на 217 мільйонів євро, тоді як загальні витрати на їхнє забезпечення становили 98 мільйонів євро. Витрати були спрямовані насамперед на житло, соціальну допомогу, освіту та інтеграцію дітей.
Що важливо — дві третини цих коштів покрили фонди Європейського Союзу.217 мільйонів євро — це не абстрактна сума, а результат активної участі українців в економіці Словаччини. Частину цієї суми становить податок на прибуток, що сплачується з легального працевлаштування. Далі — ПДВ та акцизи, які надходять до бюджету з кожної покупки: від хліба до техніки. Окремо враховано обов’язкові соціальні внески — їх сплачують і працівники, і роботодавці. Таким чином, кожна зайнята особа з України не лише забезпечує себе, а й прямо підтримує словацьку бюджетну систему.
Загалом на потреби українців Словаччина витратила 98 мільйонів євро. Основні статті витрат — житло, освіта, інтеграція дітей, базові соціальні послуги. Уряд підкреслює, що це не благодійність, а цілеспрямована політика адаптації: замість ізоляції — інтеграція, замість утримання — включення до суспільного життя.
Особливу увагу приділено дітям. У школах країни створено адаптаційні програми, діти навчаються словацькою мовою, беруть участь у гуртках, складають іспити на рівні з місцевими школярами. Саме ці вкладення формують нове покоління — соціально включене й мовно адаптоване.
Українці на ринку праці: не тимчасові, а системні
За словами словацької влади, українці становлять 40% усіх працевлаштованих іноземців у країні. Це означає, що майже кожен другий іноземець, який працює в Словаччині, — українець. Загалом ідеться про десятки тисяч людей, які офіційно працюють у промисловості, торгівлі, логістиці, сфері послуг і охороні здоров’я.
Словацький ринок праці відчуває хронічний дефіцит кадрів, особливо у виробничих секторах. І саме українські працівники заповнюють критичні вакансії, які не можуть бути закриті силами внутрішнього ринку. Така ситуація змушує уряд розглядати українців не як тимчасових переселенців, а як частину довгострокового рішення кадрової проблеми.
Словаччина як приклад раціональної міграційної політики
Досвід Словаччини є красномовною відповіддю на запитання: чи можуть біженці бути корисними для приймаючої країни? Цифри є найкращим аргументом. Українці не лише не виснажують ресурси Словаччини, а й приносять пряму бюджетну вигоду, підтримують економіку та зменшують тиск на соціальні системи.
Цей приклад має шанс змінити суспільне сприйняття вимушеної міграції: з «витрат» на «взаємовигідне партнерство». І поки українці продовжують будувати своє життя на новому місці, словацьке суспільство вже починає отримувати плоди від рішень, ухвалених у перші дні війни — з повагою, відкритістю й раціональністю.
Державна допомога для українців у Словаччині
Державна допомога для українців у Словаччині в 2024 році склала 98 мільйонів євро. Здавалося б, сума чимала, однак дві третини цієї допомоги були профінансовані з фондів Європейського Союзу. Найбільші видатки припали на покриття витрат на проживання, освіту та інтеграційні програми для дітей. Державна стратегія Словаччини базується на тому, що допомога біженцям — це не просто гуманітарний жест, а інвестиція в майбутнє. Інвестиція, яка вже почала давати дивіденди.
Окрема увага — дітям. Українські діти навчаються у словацьких школах, беруть участь в адаптаційних програмах, вивчають мову, інтегруються у місцеву систему. Саме ця інтеграція вважається однією з найуспішніших у Європі: Словаччина змогла організувати простір, де дитина з України не відчуває себе чужою.
Адаптація українців у Словаччині
Сотні українських родин у Словаччині відкрили приватні мінішколи, центри підтримки, онлайн-магазини, студії дизайну, консультаційні сервіси. Частина з них пройшла через програму легалізації самозайнятості. Інші скористались можливістю створити мікропідприємство, уникаючи складних процедур і отримуючи доступ до місцевих фінансових послуг.
Особливо активно розвивається фриланс. Платформи на кшталт Upwork, Fiverr, Freelancer або Toptal стали опорою для тих, хто має знання, але не хоче бути прив’язаним до одного місця. Словаччина забезпечує цифрову інфраструктуру, доступ до банківських рахунків, можливість працювати легально — і це ключ до успішної адаптації українських спеціалістів.
Приклад Словаччини демонструє: українці не стали тягарем, як це часто стверджують популісти. Навпаки — вони стали активом для економіки, джерелом податків і праці, інновацій і підприємницьких ідей. Інвестиції в їхню інтеграцію вже окупилися — і продовжують повертатися державі у вигляді нових робочих рук, податків і соціального внеску.
На фоні загальноєвропейських дебатів про міграцію, досвід Словаччини є відповіддю: якщо створити умови для гідної праці, поваги та розвитку — люди з України не тільки інтегруються, а й починають будувати нове майбутнє разом із тими, хто їх прийняв.
