На початку повномасштабної війни, коли перші українські сім’ї почали приїжджати до Нідерландів, країна зустріла їх з готовністю забезпечити житлом, доступом до медицини та освіти. В умовах шоку солідарність була абсолютною: муніципалітети відкривали спортивні комплекси, облаштовували тимчасові гуртожитки, приватні домогосподарства приймали в себе родини, а держава гарантувала базові умови проживання для кожного. Здавалося, що система працює злагоджено й витримає будь-який потік новоприбулих. Проте з часом ситуація змінилася. Потік українців не вичерпався, а ресурси, які виглядали майже невичерпними, почали вичерпуватися. Зараз Нідерланди перебувають у точці, коли державна машина змушена ухвалювати непопулярні рішення й обмежувати частину гарантій, що ще донедавна вважалися беззаперечними.
Нова політика щодо чоловіків-біженців
За повідомленням нідерландського видання NOS, уряд країни планує змінити правила проживання для українських чоловіків, які перебувають у країні за програмою тимчасового захисту. Виконувачка обов’язків міністра з питань притулку та міграції Мона Кейзер прямо заявила, що держава перебуває на межі можливостей, а тому «абсолютно нормально», коли дорослі працездатні чоловіки, які мають дохід, оплачують житло самостійно.
Такий підхід, на її думку, є справедливим: якщо голландці можуть забезпечувати себе самі, то й українці повинні брати на себе бодай частину відповідальності.
Міністр навела кілька варіантів вирішення питання для тих, хто потрапить під нові правила: можна орендувати квартиру, поселитися у знайомих чи родичів, або ж домовитися з роботодавцем про допомогу. Водночас вона наголосила, що примусу не буде, адже європейські домовленості залишають за українцями право на житло й освіту. Особлива увага, за її словами, приділятиметься жінкам із дітьми — держава й надалі покриватиме їхні базові потреби, адже «їм не скажеш: виживайте самі».
Окремим пунктом нової політики є питання тих українців, які потрапили до Нідерландів не напряму з України, а через інші країни Європейського Союзу. Для цієї категорії уряд готує «стимули», щоб повернути людей назад. Логіка влади проста: Нідерланди вже переповнені, тоді як інші держави також зобов’язані виконувати умови європейських угод.
Таким чином, Києз демонструє намір розподілити навантаження більш рівномірно між країнами ЄС, аби уникнути концентрації занадто великої кількості українців саме на нідерландській території.
Реакція муніципалітетів і гуманітарних організацій
Новина про зміни викликала занепокоєння на місцевому рівні. Муніципалітети, які відповідають за розміщення біженців, і Червоний Хрест уже заявили про критичний стан системи. Центри переповнені настільки, що частина людей ночує просто в автомобілях або навіть на вулиці. За офіційними даними, нині у країні для українців передбачено приблизно 97 тисяч місць, і всі вони повністю зайняті. Проблема загострюється ще й тим, що щомісяця прибувають сотні нових людей, для яких не завжди знаходиться простір.
Особливо показовим став серпень 2025 року, коли до Червоного Хреста звернулася рекордна кількість українців — 435 осіб. Це свідчить про те, що система перебуває на межі й без структурних змін у політиці уряду зберегти баланс буде неможливо.
Між співчуттям і реальністю
Ситуація, що склалася в Нідерландах, демонструє класичний приклад того, як країна, яка спочатку діяла з позицій максимальної солідарності, з часом змушена балансувати між гуманітарними зобов’язаннями та обмеженими ресурсами. З одного боку, уряд визнає необхідність захисту тих, хто реально потребує підтримки — жінок, дітей, людей похилого віку. З іншого, держава прагне перекласти частину відповідальності на тих, хто має сили та можливість самостійно подбати про себе.
Ці кроки, безумовно, викликають суперечки, адже для багатьох українців навіть символічна оренда житла у Нідерландах стає серйозним фінансовим викликом. Проте влада країни чітко дає зрозуміти: нинішня модель утримання біженців без змін не витримає тиску. І саме тому 3,87 мільйона українців, які нині розкидані по всій Європі, мають розуміти, що ситуація в різних країнах розвиватиметься за власними сценаріями, і жодна держава не може нескінченно розширювати свої можливості.
Нідерланди, які ще недавно вважалися однією з найбільш гостинних країн для українців, нині переходять до більш прагматичного підходу. Право на житло зберігається, але для чоловіків, які мають дохід, умови змінюються. Це є віддзеркаленням більш широкої європейської тенденції: війна затягнулася, ресурси обмежені, а отже, починається період корекції гуманітарної політики. Для українців це означає потребу адаптуватися до нової реальності, у якій гарантії більше не безумовні, а підтримка від держави залежить від соціального статусу, доходів та конкретних обставин.
