Нестача медиків у Німеччині: українські лікарі не можуть працювати через бюрократію

З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Німеччина прийняла тисячі українських біженців, серед яких значна кількість кваліфікованих лікарів. Однак, попри гостру нестачу медичного персоналу в країні, більшість українських лікарів стикаються з непереборними бюрократичними перешкодами, які не дозволяють їм працювати за фахом. Як же так сталося, що в умовах кризи, коли кожна пара рук на вагу золота, німецька система охорони здоров’я виявляється не в змозі використати доступні ресурси?

Згідно з даними Deutsche Welle, з лютого 2022 року 1674 українських лікаря подали заявки на отримання ліцензій для медичної практики в Німеччині. Проте лише 187 з них отримали дозвіл, що становить лише 11% від загальної кількості заявників. Таким чином, 85% українських лікарів продовжують чекати на свої ліцензії, залишаючись без роботи.

Ця проблема особливо актуальна на тлі гострої нестачі спеціалістів у німецьких медичних закладах. У 2022 році в Німеччині щомісяця закривалася одна лікарня через брак персоналу. Голова Федерації лікарень Німеччини Геральд Гасс підкреслив, що країна не може дозволити собі залишати кваліфікованих спеціалістів без роботи, коли вони так потрібні. Тим не менш, бюрократичні процедури з визнання кваліфікацій лікарів із країн, що не входять до ЄС, можуть зайняти від 15 місяців до трьох років.

Ситуація ускладнюється прогнозованим дефіцитом медиків у найближчі роки. Очікується, що на пенсію вийдуть близько 80 тисяч німецьких лікарів, а багато з тих, хто залишився, змушені переходити на неповний робочий день через стрес і перевантаження. У цих умовах незрозуміло, чому кваліфіковані спеціалісти з України та інших країн не можуть негайно включитися в роботу, особливо враховуючи, що їхні навички та досвід могли б значно полегшити навантаження на систему охорони здоров’я.

Проблема працевлаштування українських лікарів є лише частиною ширшої проблеми інтеграції біженців у німецьке суспільство. Наразі лише 22% українських біженців у Німеччині змогли працевлаштуватися. Більшість із них продовжують залежати від соціальних допомог, стикаючись із труднощами, пов’язаними з мовними бар’єрами та бюрократичними перешкодами.

Для порівняння, в Австрії була прийнята міра, яка надає українським переселенцям необмежений доступ до ринку праці. За виконанням певних умов вони можуть отримати так звану “червоно-біло-червону карту плюс”, що значно спрощує процес інтеграції та працевлаштування.

Таким чином, Німеччина повинна переглянути свої підходи до ліцензування та працевлаштування іноземних лікарів. Запровадження прискорених процедур визнання кваліфікацій, зменшення бюрократичних перешкод та надання мовної підтримки можуть стати ключовими кроками для вирішення цієї проблеми. В іншому випадку країна ризикує продовжувати втрачати цінні людські ресурси та стикатися з наростаючим дефіцитом медичного персоналу.