Війна змусила тисячі українських родин по-іншому дивитися на питання житла, спадщини, безпеки дітей і збереження майна. Тому для багатьох батьків оформлення квартири, будинку чи іншої власності на дитину стало способом забезпечити дитині стабільність в ситуації постійної невизначеності. Особливо це стосується дітей військових, загиблих захисників, переселенців і родин, які через війну втратили частину майна або були змушені починати життя заново в іншому місті. В Україні почали діяти нові правила передачі майна дітям.
Що змінилося в оформленні майна на дітей
25 травня набрав чинності Закон України №4824-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку вчинення правочинів в інтересах малолітніх та неповнолітніх осіб». Він спростив процедуру оформлення нерухомості, транспорту та іншого цінного майна на неповнолітніх, прибравши частину обов’язкових погоджень, які раніше затягували процес і створювали додаткові труднощі для сімей.
Головна зміна полягає в тому, що для безоплатної передачі майна дитині більше не потрібен дозвіл органу опіки та піклування. Нові правила стосуються квартир, будинків, земельних ділянок, автомобілів, об’єктів незавершеного будівництва та майбутньої нерухомості.
Якщо батьки або родичі хочуть подарувати дитині квартиру чи інше майно, оформити право власності тепер можна швидше, без додаткового звернення до органів опіки. Для багатьох родин це означає менше бюрократії, менше очікування та простіший механізм юридичного оформлення власності.
Водночас згода батьків або законних представників дитини залишається обов’язковою. Закон не скасовує контроль за дотриманням прав дитини, а змінює процедуру саме в тих випадках, де дитина отримує майно у власність, а не втрачає його.
Як вік дитини впливає на оформлення
Для дітей до 14 років діє правило часткової цивільної дієздатності. Це означає, що всі договори щодо нерухомості чи транспорту укладають батьки або законні представники дитини. Якщо документ оформлює один з батьків, потрібна нотаріально посвідчена згода другого.
Для підлітків від 14 до 18 років передбачені ширші можливості. Неповнолітній може особисто підписувати договір, але за наявності згоди батьків або законних представників. Якщо правочин потребує нотаріального посвідчення чи державної реєстрації, згода також має бути нотаріально підтверджена.
Такі правила враховують різний рівень цивільної відповідальності дитини залежно від віку та залишають контроль дорослих у питаннях, пов’язаних із цінним майном.
Коли згода одного з батьків не потрібна
Закон окремо визначає ситуації, коли оформлення можливе без згоди другого з батьків. Це особливо важливо для родин, які постраждали через війну, втрату зв’язку або тривалу відсутність одного з батьків.
Згода не потрібна, якщо місце проживання другого з батьків невідоме, людина перебуває в полоні, є заручником, інтернована до нейтральної держави, зникла безвісти за особливих обставин або понад шість місяців не бере участі у вихованні та утриманні дитини.
Для дітей війни ці положення мають окреме значення, бо багато українських родин зіткнулися саме з такими обставинами після початку повномасштабного вторгнення.
В яких випадках дозвіл органу опіки залишається обов’язковим
Нові правила стосуються лише ситуацій, коли дитина набуває майно у власність. Якщо ж мова про продаж, дарування, обмін, заставу чи інше відчуження майна, яке вже належить дитині, дозвіл органу опіки та піклування залишається обов’язковим.
Це правило поширюється на нерухомість, транспорт, об’єкти незавершеного будівництва та інше цінне майно, власником якого є неповнолітній. Такий контроль зберігають для того, щоб майно дитини не могли відчужити без перевірки, чи відповідає це її інтересам.
Для багатьох українських сімей питання оформлення майна стало значно чутливішим після початку війни. Родини намагаються юридично закріпити житло за дитиною, убезпечити власність у разі втрати документів, служби одного з батьків або зміни місця проживання.
Спрощення процедури не змінює прав дитини на майно, але дозволяє швидше оформлювати документи в ситуаціях, де затягування процесу створювало додатковий стрес для сім’ї. Для дітей військових, переселенців і родин, які пережили втрату дому або тривалу евакуацію, це питання давно вийшло за межі звичайної бюрократії.
