Вчителі йдуть з професії. Це тенденція не окремих країн, це тренд світовий. За даними ЮНЕСКО, в світі не вистачає 44 мільйони педагогів. А це означає, що амбітні Цілі сталого розвитку, серед яких забезпечення всеохопної якісної освіти до 2030 року, наразі не є досяжними навіть в своїй основі. Не секрет, що з рівноправного доступу до навчання, де немає гендерних і матеріальних розбіжностей, а натомість є безбар’єрність, власне і починається сталий розвиток будь-якого суспільства.
Дефіцит поступово скорочується. У 2016 році в світі бракувало 69 мільйонів педагогів. Однак тенденція ця не є стійкою для всіх країн. Найбільша потреба у вчителях зберігається в Африці на південь від Сахари – 15 мільйонів, адже це території, де швидко зростає кількість населення шкільного віку і є обмеження щодо фінансування вчителів. Далі йдуть Південно-Східна Азія – 4,5 млн, Північна Африка та Західна Азія – 4,3 млн педагогів. Європа і Північна Америка потребують 4,8 млн вчителів.
Загалом світ потребує 13 млн вчителів початкової школи і 31 млн вчителів середньої школи. При цьому важливим є одночасне підвищення рівня компетентності педагогів: 86 відсотків учителів початкових класів у всьому світі мають мінімальну необхідну кваліфікацію. Цей показник значно зменшується до лише 69 відсотків у випадку Африки на південь від Сахари.
Найкращі перспективи із залучення педагогів спостерігаються у країнах Східної Азії. Найгірші — у країнах Африки на південь від Сахари.
Кількість вчителів, необхідних для заміни тих, хто залишає робочу силу, становить 58 відсотків, тоді як решта 42 відсотки припадає на нові вчительські посади. Існує і гендерний аспект проблеми кадрового голоду в освітянській сфері: чоловіки-педагоги частіше йдуть з професії, ніж жінки. Вони мають більші можливості у сфері зайнятості, ніж жінки, які традиційно переважають у низькооплачуваних секторах послуг, таких як освіта та соціальна допомога.
Наслідки дефіциту вчителів різноманітні, але взаємопов’язані між собою. Дефіцит значно впливає на робоче навантаження вчителів: вони змушені працювати набагато більше, ніж це передбачено нормативними обсягами. Як наслідок, досвід постійної перевантаженості педагогів, хронічна втома стримують майбутні покоління від вибору професії вчителя. Негативний досвід створює цикл низькоякісної освіти, ставить вчителів у невигідне становище протягом усього життя і зберігає освітню нерівність.
Внаслідок дефіциту ми можемо бачити переповнені класи, що безпосередньо впливає на якість освіти. У початковій освіті країн з високим рівнем доходу середнє співвідношення учнів до вчителів становить 15:1. Тоді як країни з низьким рівнем доходу стикаються із значно вищим співвідношенням — 52 учні на одного вчителя.
У світі також спостерігається нерівність оплати праці педагогів: деякі вчителі отримують вдвічі більшу зарплату, ніж їхні колеги з інших країн. Аналіз початкової освіти показує, що в половині країн учителям молодших класів платять менше, ніж представникам інших професій, що вимагають аналогічної кваліфікації. В Угорщині, до прикладу, вчителі початкових класів заробляють вдвічі менше, ніж фахівці з аналогічною кваліфікацією. Тоді як у Сінгапурі, Люксембурзі, Колумбії, Домініканській Республіці та Еквадорі вчителі заробляють щонайменше на 50% більше, ніж фахівці з аналогічною кваліфікацією. Згідно з прогнозами ЮНЕСКО лише частина країн досягнуть необхідної кількості вчителів до 2030 року. Виходячи з історичних темпів щорічного зростання, очікується, що 78 із 197 держав матимуть необхідну кількість вчителів для забезпечення загальної початкової освіти.
