Верховний Суд України надав важливі роз’яснення щодо умов визнання поштового повідомлення, зокрема для юридичних осіб, врученим у встановленому законодавством порядку. Це рішення було ухвалено в рамках перегляду адміністративної справи, де позивач оскаржував рішення Держгеонадр про анулювання спеціального дозволу на користування надрами, стверджуючи, що повідомлення про анулювання не було належним чином вручено.
Згідно з постановою Верховного Суду від 15 серпня 2024 року (справа № 380/18997/21), для встановлення факту направлення поштового повідомлення суд має з’ясувати такі ключові обставини:
- Вид поштового відправлення, яким було надіслано лист (рекомендоване чи з оголошеною цінністю).
- Наявність або відсутність опису вкладення, якщо це передбачено видом відправлення.
- Відповідність зазначеної адреси одержувача фактичному місцезнаходженню юридичної особи.
- Наявність у відповідача повідомлення про вручення, що містить інформацію про отримувача, причини невручення (якщо такі були) та інші необхідні дані.
Обставини розглянутої справи полягали в тому, що Держгеонадра анулювали спеціальний дозвіл на користування надрами без належного повідомлення Товариства, що, на думку позивача, порушило його права. Суди попередніх інстанцій задовольнили позов, оскільки вважали, що дозвіл мав бути анульований лише за рішенням суду. Водночас відповідач, Держгеонадра, заявляв, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки був належним чином поінформований про анулювання через поштове повідомлення.
Верховний Суд, переглядаючи справу, зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином обставини щодо факту отримання позивачем повідомлення про анулювання дозволу. У ході розгляду було виявлено, що копія конверта, надана відповідачем, не є достатнім доказом того, що лист був відправлений саме на адресу позивача.
Верховний Суд наголосив, що відповідно до Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 5 березня 2009 року, лише листи з оголошеною цінністю супроводжуються описом вкладення. Таким чином, відсутність опису не може бути підставою для недійсності направленого повідомлення, якщо воно було рекомендованим.
Також суд вказав на важливість наявності бланку повідомлення про вручення для реєстрованих поштових відправлень, що підтверджує факт отримання листа адресатом. У разі, якщо лист не був вручений, вказуються причини невручення.
Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанцій і направив справу на новий розгляд, зазначивши, що суди мали детальніше дослідити питання щодо належного направлення повідомлення Товариству. Суд також рекомендував з’ясувати, чи зберігся оригінал конверта та чи було отримане відповідне повідомлення про вручення або невручення поштового відправлення.
Таким чином, Верховний Суд роз’яснив, що для визнання поштового повідомлення врученим, необхідно дослідити низку важливих факторів, таких як відповідність адреси, вид відправлення, наявність повідомлення про вручення та можливі причини його невручення.
