Відсутність політичної волі та системи стратегічного планування: оцінка Сергія Сороки щодо реформ державного управління в Україні
Реформа державного управління в Україні залишається актуальною темою, оскільки ефективність державних інституцій безпосередньо впливає на якість публічних послуг та прозорість роботи уряду. Сергій Сорока підкреслює, що розпочата в 2016 році трансформація державної служби та управління мала на меті створення системи, здатної забезпечувати професійне виконання завдань органами влади, однак її реалізація стикається з численними проблемами, що зберігаються протягом багатьох років. Експерт зазначає, що відсутність послідовної політичної волі стала головною перешкодою для впровадження запланованих змін, а хронічне невиконання законодавчих норм створює поле для корупційних ризиків та «ручного управління» різними процесами в державі.
На думку експерта з питань реформи державного управління Сергія Сороки, підготовка третьої версії Стратегії реформування державного управління на 2026-2030 роки є логічним продовженням попередніх двох стратегій. Перша стратегія на 2016-2020 роки визначила рамки реформи, а її продовження та стратегія версії 2.0 були спричинені невиконанням ключових завдань. Саме під час дії другої стратегії були ухвалені закони «Про адміністративну процедуру» та «Про службу в органах місцевого самоврядування», які мали бути прийняті ще раніше, проте їх відтермінування і невиконання першої стратегії призвели до затримки реалізації реформи в цілому.
Експерт звертає увагу на те, що два важливі закони залишаються неприйнятими і досі. Перший з них, «Про Кабінет Міністрів України та Центральні органи виконавчої влади», повинен унормувати діяльність уряду та центральних органів виконавчої влади, а також визначити чіткі механізми взаємодії Кабінету Міністрів, Верховної Ради та Офісу Президента. Наявна двозначність у законодавстві створює труднощі для прозорої та ефективної роботи різних гілок влади і сприяє формуванню середовища для корупційних ризиків. Другий закон, «Про публічні консультації», за словами експерта, покликаний зробити консультації громадськості обов’язковими перед винесенням законопроєктів на голосування, що мало б зменшити кулуарність ухвалення рішень та підвищити якість законодавства.
Сергій Сорока зазначає, що хронічне законодавче неврегулювання цих норм дозволяє окремим особам здійснювати «ручне управління» урядом і міністерствами без законних підстав. Через це законопроєкти, які вже давно підготовлені і обговорені за участі міжнародних фахівців, не отримують шансу на ухвалення, а корупційні ризики стають реальністю, особливо у сферах оборонних закупівель та енергетичної безпеки.
На думку Сергія Сороки, ще одним фактором, що гальмує реформу, є відсутність системи національного стратегічного планування. Хоча уряд Юлії Свириденко у 2025 році схвалив Концепцію національної системи стратегічного планування, її погодження супроводжувалося конфліктами між міністерствами та Секретаріатом Кабінету Міністрів, що експерт називає саботажем. Водночас він відзначає, що після схвалення концепції Кабінетом Міністрів під керівництвом Юлії Свириденко документ отримав якісну редакцію, і наразі залишається питання його реалізації на практиці.
Експерт підкреслює, що відсутність політичної волі в усіх урядах України з 2016 року стала основним гальмом для реформи державної служби та державного управління загалом. Сергій Сорока вважає, що жоден із призначених керівників міністерств та органів влади не проявив справжнього лідерства у впровадженні реформ, а Національне агентство з питань державної служби, яке у 2015-2016 роках відігравало провідну роль, перетворилося на бюрократичний орган без можливості впливати на процеси реформування.
Крім того, експерт зазначає, що напрямок цифровізації адміністративних послуг, який відокремлено реалізується командою Міністерства цифрової трансформації, є успішним прикладом незалежної роботи від Стратегії реформування державного управління. Така самостійність дозволяє досягати конкретних результатів у цифровізації, навіть якщо загальна стратегія залишається не реалізованою.
За словами Сороки, Програма фінансової підтримки України від Європейського Союзу Ukraine Facility передбачає три завдання для реформ державного управління: створення справедливої системи оплати праці державних службовців, прозору процедуру відбору на державні посади та цифровізацію управління державною службою та людськими ресурсами. Ефект від реалізації лише цих трьох компонентів малоймовірний без комплексної системної реформи, і до цього часу вони не були впроваджені в повному обсязі.
Експерт наголошує, що перспектива вступу до Європейського Союзу залишається основним стимулом для продовження реформ, включно із реформою державного управління. Кабінету Міністрів слід ретельно оцінити ефективність роботи ключових державних органів, а у випадку незадовільних результатів – приймати прозорі кадрові рішення щодо заміни керівників, забезпечуючи однакові критерії для всіх без виключень. Він підкреслює, що часу на зволікання в Україні більше немає.
