Щороку у світі від раку помирають близько 10 млн людей. При цьому понад третині випадків раку можна запобігти. Ще третину можна вилікувати, якщо своєчасно діагностувати хворобу та забезпечити доступ до терапії. Повномасштабна війна порушила плани щодо профілактики та скринінгу раку в Україні і створила передумови для зростання онкологічної захворюваності.
Про канцерогени воєнного часу, вплив хронічного стресу на розвиток раку, онкогенні бактерії та віруси, онкологічний скринінг, найпоширеніші локалізації раку на тлі війни розповів доктор медичних наук, професор, завідувач кафедри онкології Запорізького державного медико-фармацевтичного університету Олексій Ковальов.
Вплив руйнувань і азбестового пилу
Ще в 1924 році Едвард Мереветер, англійський лікар і адвокат, встановив, що тривале вдихання азбестового пилу у високих концентраціях є “певним професійним ризиком”, і висловив думку, що він виявив нове захворювання — азбестоз. У 1970-х роках під час низки судових розглядів стало відомо, що чиновники азбестової індустрії знали про небезпеку азбесту ще з 1930-х років і приховували це від громадськості.
Міжнародне агентство з дослідження раку чітко встановило канцерогенність азбесту і класифікує його як “доведений канцероген для людини групи 1А”. Попри це, у 2000 році чистий хризотил (білий азбест) було названо “напрочуд безпечним і цінним природним ресурсом”, який може бути використаний для будівництва, переважно у країнах третього світу.
Водночас, за підрахунками, у всьому світі від захворювань, зумовлених впливом азбесту, уже померло близько 10 млн людей. Йдеться насамперед про рак легень та мезотеліому плеври (до речі, раніше патологи заперечували існування такої пухлини). Від зазначених захворювань у світі щороку помирають 90 тис. людей, і навіть поступова відмова від використання азбесту в будівництві вже не зупинила зростання показників захворюваності та смертності.
Азбестові волокна, що вдихаються, мають доведений канцерогенний вплив на легені, гортань, плевру, перикард, очеревину, вагінальну оболонку яєчка, яєчники, шлунок і товсту кишку. У найближчому майбутньому наслідки канцерогенного впливу цього мінералу на людей збережуться. Наприклад, автори епідеміологічних досліджень у США прогнозують, що захворюваність на мезотеліому в чоловіків досягне піку приблизно у 2030 році і знизиться тільки до 2055 року. А в країнах Західної Європи до 2035 року очікується 250 тис. смертей від злоякісної мезотеліоми.
До речі, нещодавно було виявлено, що азбест, який використовують у професійних фенах для сушіння волосся, може бути причиною “виробничого” раку легень у перукарів.
Коли вибухають будинки, азбестовий пил потрапляє в повітря. Він може переноситися на великі відстані – на десятки й навіть сотні кілометрів. Осідає на землі, а потім знову поширюється з повітрям. Концентрація цього канцерогену в повітрі на тлі війни різко збільшилася. І вдихання азбестового пилу від зруйнованих будівель може істотно вплинути на частоту раку легень в українців. Проблема досить гостра.
Людям, які працюють на розбиранні завалів, необхідно використовувати респіратори. Адже це не пил, не пісок, його майже неможливо відчути. Через шкіру він не проникає, тому спеціальні костюми на кшталт противірусних не настільки важливі, а от респіратори – необхідні.
Наслідки впливу важкого смогу і чадного газу від пожеж
Під час пожеж повітря забруднюється газоподібними речовинами і твердими частинками, які швидко потрапляють у кров та уражають внутрішні органи, і часто ушкодження є незворотними.
Щодо твердих частинок, то їх класифікують залежно від аеродинамічного діаметра. Великі тверді частинки розміром понад 10 мкм зазвичай потрапляють тільки в ніс та горло і не осідають у легенях. Дрібні тверді частинки з аеродинамічним діаметром ≤2,5 мкм досягають альвеол. Найменша фракція твердих частинок містить наночастинки з аеродинамічним діаметром ≤0,001 мкм, і вони проникають з альвеол у кровообіг та досягають віддалених органів.
Великі тверді частинки зазвичай осідають на землю протягом кількох хвилин або годин і переміщуються в межах десятків кілометрів від джерела викидів. Дрібні тверді частинки можуть залишатися в атмосфері від кількох днів до тижнів та переміщатися на відстані від сотень до тисяч кілометрів.
Вплив стресу на онкологічну захворюваність
Хронічний стрес призводить до безсоння, шлунково-кишкових розладів, тривоги, депресії, а також до підвищеного ризику серцево-судинних, психічних захворювань та раку. Психологічний стрес може зумовлювати зміну поведінки людини та появу в неї шкідливих звичок – куріння, переїдання, вживання алкоголю, які є доведеними факторами ризику раку.
Що важливо: хвороби, які розвинулися під час війни, є дуже стійкими. Вони тривають і після припинення бойових дій.На сьогодні вчені вже дослідили зв’язок травматичних переживань із психічними, серцево-судинними захворюваннями та раком. До таких переживань належать життя в блокаді та окупації, щоденні обстріли, огляд будинків загарбниками, вимагання, арешти, тортури, примусове розлучення з членами сім’ї, насильницькі смерті членів сім’ї.
Меланома в контексті війни
Меланома – це злоякісна пухлина шкіри, і ще 30-40 років тому вона була рідкісним захворюванням. Нині ж середньорічний темп приросту захворюваності становить 5%. Серед військових найбільша захворюваність на меланому спостерігається у військово-повітряних силах, на флоті та в морській піхоті. Це спричинено впливом сонця за відсутності захисту від ультрафіолетового випромінювання. На війні не до сонцезахисних кремів, крім того, у Збройних Силах переважають чоловіки, які значно менше, ніж жінки, схильні використовувати такі засоби.
Ризик меланоми також може бути зумовлений впливом хімічних речовин, таких як поліхлоровані дифеніли, – їх виявляють у старій військовій техніці.
У пілотів факторами ризику розвитку меланоми є вплив вихлопних газів реактивних літаків та іонізувальна радіація.
Якщо говорити про загальні рекомендації, то ризик виникнення меланоми можна знизити так:
Уникати ультрафіолетового опромінення, особливо в дитячому та підлітковому віці у школах, на спортивних та ігрових майданчиках.
Не допускати сонячних опіків. Для цього слід комбінувати методи захисту від сонця, а саме: перебувати в тіні; носити сонцезахисний одяг та сонцезахисні окуляри з фільтром від ультрафіолетових променів; регулярно використовувати сонцезахисні креми. Щодо кремів важливо, аби вони мали високий рівень захисту, були стійкими до світла, нагрівання і води, не проникали через роговий шар шкіри та не викликали подразнення. Також необхідно пам’ятати, що сонцезахисні креми працюють недовго, тож їх періодично треба наносити повторно.
- Не відвідувати солярій.
- Самостійно оглядати шкіру.
- Своєчасно видаляти аномальні шкірні невуси.
Вплив на онкологію забруднення повітря внаслідок війни
Війна впливає на здоров’я людей вже тоді, коли вона навіть не розпочалася. Повітря забруднюється і під час військових навчань, і вже безпосередньо під час воєнних конфліктів. Відбувається масштабний рух транспортних засобів і військової техніки, споживається величезна кількість палива, інтенсивно використовуються вибухонебезпечні боєприпаси. Це призводить до викиду в атмосферу сотень тисяч тонн вуглекислого газу і токсичних речовин.
Багато токсинів і канцерогенів містяться в розлитому паливі, знищеній і відпрацьованій військовій техніці, зброї різних типів, ракетах. Великі об’єми військового брухту можуть містити речовини, які забруднюють ґрунти та ґрунтові води. Знищені або пошкоджені кораблі, підводні човни та морська нафтова інфраструктура можуть спричинити забруднення морського середовища.
Дуже токсичною є запальна зброя, зокрема білий фосфор, і це може завдати значної шкоди навколишньому середовищу. А збіднений уран є ще й радіоактивним.
Ризик для здоров’я людей унаслідок забруднення ґрунту величезний. Оболонки боєприпасів виготовлені з чавунного сплаву, до якого, крім заліза та вуглецю, додають сірку та мідь. Крім того, для виробництва цих боєприпасів використовують канцерогенний перхлорат. Після обстрілу одного квадратного кілометра території у ґрунт потрапляє 50 тонн заліза, 1 тонна сполук сірки та 2,5 тонни міді.
Уламки, що залишаються в землі, згодомокислюються, надходять у навколишнє середовище і включаються до харчових ланцюжків.
Потужні вибухи можуть зруйнувати шар корінних порід, що призводить до проникнення води, органічних речовин та токсинів глибоко в ґрунт. Крім того, агресивні забруднювачі, потрапляючи у водоносні горизонти, можуть переноситися далеко за межі поля бою.
Ґрунт не відновлюється навіть через 100 років після закінчення війни, і це – величезна проблема. Наприклад, і досі на території, де під час Першої світової війни відбувалася Верденська битва з масованими артилерійськими обстрілами, заборонено використання води через високий вміст у ній перхлорату.
Вплив куріння
Щодо наших військових – вони дуже багато курять. Курять і ті, хто не курив у мирний час. Під час бойових дій розвиток раку легень зумовлений насамперед забрудненням повітря і курінням. До речі, поєднання куріння сигарет із впливом азбесту збільшує ризик раку легень з 10 до майже 100 разів.
Сигаретний дим містить класичні канцерогени, що спричиняють рак легень та злоякісні пухлини інших локалізацій. Цими канцерогенами є ацетальдегід, поліциклічні ароматичні вуглеводні, нітрозометиламін, полоній і миш’як. Загалом 69 хімічних речовин із тютюнового диму можуть призводити до раку.
Незважаючи на майже 60 років досліджень, у яких довели роль полонію в розвитку злоякісних пухлин, виробники не зробили жодних кроків щодо зниження його концентрації в сигаретах і досі навіть перешкоджають поширенню цієї інформації.
Більше того, паралельно проводилися неофіційні корпоративні дослідження, спрямовані на захист інтересів тютюнового бізнесу, якщо раптом проблема полонію стане широко відомою. Важливо, що “міцні” та “легкі” сигарети однаково канцерогенні. А ризик раку легень у людей, які курять, у 20-25 разів вищий, ніж у некурців.
При цьому мало хто в розпал бойових дій замислюється про ймовірність розвитку раку у військових унаслідок куріння. До того ж концепція “здорового солдата” традиційно передбачає, що військові є більш здоровими людьми, ніж населення загалом, і тому вони менше хворіють.
Водночас у ветеранів реєструють не лише наслідки воєнних травм, а й багато хронічних небезпечних захворювань, зокрема ішемічну хворобу серця, атеросклероз, артеріальну гіпертензію, діабет і рак.
Тютюн – це адаптоген, і саме тому на війні багато курять. Після Першої та Другої світових воєн військові, які поверталися з фронту, були тютюнозалежними. І вже після Першої світової війни захворюваність на рак легень збільшилася в геометричній прогресії.
На які ще онкологічні ризики наражаються військові
Ризики для військових зумовлені не тільки зброєю, яка містить токсичні речовини, а й деякими побутовими засобами, які на фронті використовують щодня. До них належить так звана “окопна свічка”, яку ще з часів Першої світової війни називали свічкою Пауля фон Гінденбурга – німецького генерал-фельдмаршала і державного діяча.
В Україні на фронті з 2014 року використовують десятки тисяч окопних свічок. Це бляшанки, які заповнюють пористим матеріалом із картонних ящиків, залитим воском або парафіном. Є гіпотеза, що цей дим також може бути фактором ризику для здоров’я людини.
У Запорізькому державному медико-фармацевтичному університеті ми вивчили склад диму від згорання окопної свічки, який є типовим аерозолем. Він складається зі складної суміші газів, сажі, золи, смолистих речовин та дрібних твердих частинок.
У наших дослідженнях концентрація твердих частинок, збагачених хромом, кадмієм і кобальтом, уже через 10 хв у повітрі кімнати становила 1,5 г/м3, що в 150 тис. разів перевищувало допустимий рівень.
На жаль, військовослужбовці довго не зважатимуть на наявність забруднювальних речовин у повітрі в низьких концентраціях, адже вони не становлять негайної загрози їхньому здоров’ю.
Щодо інших ризиків. Одним зі способів утилізації воєнних відходів є спалювання їх у ямах. Під час воєн в Іраку та Афганістані американські військові за допомогою авіаційного пального підпалювали і в такий спосіб утилізували одяг, пластик, екскременти. Міністерство оборони США підрахувало, що від диму таких палаючих ям постраждали близько 3,5 млн військовослужбовців – у них згодом розвинулися констриктивний бронхіоліт, хронічний плеврит, фіброз, рак легень, гліома.
Наприклад, син нинішнього президента США Джозеф Робінетт “Бо” Байден помер у віці 46 років від гліобластоми головного мозку – він тривалий час вдихав дим із палаючих ям під час військової служби в Косово в 1990 році та в Іраку у 2009 році.
А у жінок, які в лавах Збройних Сил працюють радистами, електриками або ж зайняті в інших сферах, пов’язаних із впливом радіації, підвищується ризик захворіти на рак молочної залози.
Ризики військових під час поранень
На фронті дуже висока частота тяжких травм, військовим виконують складні операції, переливають кров. Так, гемотрансфузії на тлі воєнної травми збільшують ризик інфікування вірусами гепатиту В і С. Ці віруси спричиняють не тільки рак печінки – може підвищитися захворюваність на неходжкінську лімфому, рак шлунка, підшлункової залози, слинних залоз.
Військові, які наражаються на ризик травм і необхідність переливання крові, повинні вакцинуватися від гепатиту B. А в разі виявлення гепатиту С потрібно забезпечити їм повноцінне лікування.
Профілактика раку під час війни
Безумовно, війна ускладнила або й унеможливила профілактику раку в Україні. І це – у XXI столітті, за високого розвитку науки. Найважливішими заходами для зниження онкологічної захворюваності та смертності мають стати державні програми профілактики, скринінгу та ранньої діагностики раку. Аджерак – це не гостре, а хронічне захворювання. Рак не виникає раптово, і йому можна запобігти.
Але чи можливий онкологічний скринінг в Україні під час війни, коли у держави є зовсім інші завдання, спрямовані на оборону? Крім того, у країні є й дефіцит медичних ресурсів та кадрів. А у військових на лінії фронту на тлі інтенсивних бойових дій реалізувати довгострокові програми профілактики хронічних захворювань взагалі неможливо.
Звісно, скринінг – це добре, адже він знижує захворюваність і смертність від раку. Завданням скринінгу є виявлення навіть не ранньої стадії раку, а передракових станів. Однак це стосується не всіх локалізацій. Є 10 критеріїв Вільсона-Джаннера, і їх треба враховувати при плануванні заходів щодо скринінгу раку. Якщо хвороба не відповідає хоча б одному з цих критеріїв, вона уже не підлягає скринінгу. Критеріям Вільсона-Джаннера відповідають лише кілька локалізацій раку.
У Євросоюзі у 2003 році наполягали на скринінгу раку молочної залози, раку шийки матки і раку товстої кишки. А вже у 2022 році до цього переліку додали рак легень, рак шлунка і рак передміхурової залози.
Чому в нашій країні ніколи не було масового популяційного скринінгу? Тому що це потребує значних коштів. Через дефіцит ресурсів лікування завжди стояло попереду скринінгу. І саме зараз, на тлі війни, ми дедалі більше говоримо про скринінг. Так, онкологічна захворюваність із часом буде тільки зростати. І зупинити це зростання можна лише методами первинної профілактики, а також вторинної, тобто скринінгу. Ми обговорюємо це питання на рівні МОЗ. Також необхідно залучати фахівців ВООЗ та інших міжнародних організацій.
Слід уже сьогодні ретельно вивчати канцерогени воєнного часу на території нашої країни та розробляти відповідні державні програми первинної і вторинної профілактики раку. Після завершення активних бойових дій буде потреба в проспективних дослідженнях щодо вивчення впливу війни на ризик розвитку раку. Це допоможе планувати і впроваджувати довгострокові державні заходи для онкологічного скринінгу і лікування населення, яке пережило війну.
Щодо раку легень. Для ранньої діагностики використовують низькодозову комп’ютерну томографію – вона триває лише кілька секунд. Наші комбатанти, які багато курять і наражалися на дію канцерогенів, повинні проходити зазначене обстеження. Це дасть змогу виявити будь-які, навіть найменші зміни і своєчасно діагностувати захворювання та розпочати лікування.Дуже важливо виявити рак легень на ранній стадії, а не на четвертій, коли є метастази в лімфовузлах, печінці та головному мозку.
Чи чекає на Україну потужний сплеск онкологічної захворюваності внаслідок війни
Робити довгострокові прогнози щодо частоти розвитку раку в Україні поки що можна лише на підставі досвіду попередніх воєн в інших країнах. І можна очікувати, що в найближчі роки в Україні може бути значне зростання захворюваності на рак легень, носоглотки, гортані, шлунка, яєчка, печінки, підшлункової залози, шийки матки, молочної залози, передміхурової залози.
Наприклад, після війни в Іраку смертність від онкологічних захворювань у населення провінцій, де відбувалися інтенсивні бомбардування, збільшилася на 50%. І найчастіше реєстрували рак молочної залози, шийки матки, легень, бронхів, сечового міхура, шкіри, шлунка, яєчок та лейкемії вже протягом перших трьох повоєнних років. А впродовж 13 років після війни в Югославії захворюваність на рак молочної залози збільшилася з 68 до 80 випадків на 100 тис. населення.
Післявоєнний період у нашій країні триватиме багато років, тому наголошую: щоб Україну не накрила хвиля онкологічних захворювань, треба діяти вже сьогодні. І дуже важливою є поінформованість і населення, і політиків про медичні наслідки війни.
