Війна в головах: булінг та агресія в суспільстві

Високий рівень конкуренції на ринку праці, коли кожен робітник намагається будь-якою ціною утриматися на своєму робочому місці, часто призводить до булінгу в колективах. Безпідставні прискіпування з боку керівництва, плітки та наклепи, образливі жарти з боку колег – це не чергова серія гостросюжетного серіалу, а на жаль, жорсткі реалії, з якими стикається більшість працівників у своїй трудовій діяльності.

Незважаючи на поширену думку, що від булінгу потерпають лише діти та підлітки у школі, дорослі також зазнають не менше цькувань на роботі та у соціальних мережах. Варто зазначити, що страждають від проявів цькування далеко не найгірші у своїй справі, а успішні і талановиті працівники, які показують високі результати на роботі. Правда, не всі одразу визнають, що стали жертвою саме булінгу. Багато хто вважає, що просто не пощастило з колективом і продовжує і далі терпіти знущання. Та насправді, булінг на робочому місці вже став серйозною проблемою, що суттєво впливає на психологічний клімат всього колективу, а не лише на людину, яка потерпає від цькувань, погіршує продуктивність праці та загальний стан всієї організації.

Сьогодні все більше людей потерпають від негативних наслідків цькування та непрофесійної поведінки з боку керівництва та колег. Булінг може проявлятися в різних формах: від психологічного тиску до образ, або навіть, до фізичного насильства.

Причини булінгу та інших видів проявів агресії

Термін “булінг” у перекладі з англійської “bullying “ означає “знущання”, “залякування”, “цькування”. Вперше цей термін застосував шведський лікар Пітер-Пауль Хейнеманн, описуючи колективні прояви агресії дітей по відношенню до однієї дитини. А німецько-шведський психолог Хайнц Лейман у 1984 році у своєму звіті за результатами дослідження зв’язку психологічної атмосфери на роботі та ефективності працівників вжив поняття “мобінг”, що походить від англійського слова “mob”  – агресивний натовп, банда.

Існує декілька ознак мобінгу:

• особливе спілкування з об’єктом знущань, як от переривання чи неслухання;
• ізоляція у формі повного ігнорування жертви;
• псування репутації працівника шляхом поширення пліток;
• ставлення під сумнів професіоналізму жертви через звинувачення за помилки інших;
• погрози насильства та власне насильство.

Важливо розуміти, що при мобінгу будь-який із вище згаданих пунктів здійснюється систематично, що і відрізняє такі випадки від звичайних конфліктів.

За даними досліджень, у США близько 60 млн осіб, що становить 50% , потерпали від мобінгу. А за даними Стаффордширського університету, 53,03% європейських працівників (до вибірки входять і українці) стикалися з проявами мобінгу у своїй трудовій діяльності.

Статистичних даних щодо жертв мобінгу в Україні немає, але це не говорить про відсутність проблеми, а скоріше вказує на нестачу моніторингу з боку держави. Варто зазначити, що у 2022 році Верховна рада прийняла закон, що встановлює відповідальність за мобінг, включаючи психологічне та економічне цькування з використанням засобів електронної комунікації. Згідно закону, цькування не залишиться безкарним, а правопорушник отримає штраф у розмірі:

• від 1700 до 2500 грн або 20—40 годин громадських робіт у разі, якщо це перше правопорушення;
• від 3400 до 5100 грн чи 40—60 годин громадських робіт у випадку другого та наступного правопорушення, або якщо правопорушення здійснюється цілою групою осіб.

Причини виникнення мобінгу можуть бути різними і досить банальними: бажання помститися, заздрість, страх бути заміненим більш ефективним працівником і, навіть, просто нудьга. Тому стати мішенню для цькування досить легко, достатньо просто відрізнятися чимось від загальної маси: чи то зовнішнім виглядом, компетентністю, статтю чи расою. Лейман зазначав, що мобінг виникає там, де є недоліки в організації роботи, непрофесійна поведінка керівника, низькі моральні стандарти колективу.

Розрізняють декілька видів мобінгу:

• горизонтальний мобінг, коли цькування ведеться з боку колег;
• вертикальний мобінг або боссинг, коли ініціатором цькування стає сам керівник;
• латентний мобінг, коли кривдники діють приховано, створюючи такі умови, що жертва, як то говорять, “добровільно вимушено” залишає своє робоче місце;
• відкритий мобінг, коли кривдники діють зухвало, не приховуючи своїх намірів.

Ірина Грудачева, директорка дошкільного навчального закладу на Вінничині, зазнала серйозних знущань з боку колег після призначення їй державою пенсії по інвалідності через онкологічне захворювання. Жінка продовжила виконувати свої обов’язки, чим викликала заздрість у своїх колег, які вважали, що в неї вже і так достатньо засобів для існування, щоб займати цю посаду. Колеги закидували жінку фразами на кшталт “не можу дочекатися, коли вас звільнять, бо я маю бути директоркою”, або “Ви вже й так отримуєте пенсію по інвалідності, то можете сидіти і вдома”. Колеги, навіть, нацьковували на Ірину служби з перевірки праці.

“Працювати доводилося у ворожій атмосфері, яку створили мої ж колеги. Мені не було куди подітися й не хотілося замикатися в собі. Я ж розуміла, що діяла правильно і законно. ”,  – згадує Ірина.

Колишню викладачку Наталю зацькували старші колеги за недосвідченість, коли жінка виконувала обов’язки асистентки кафедри в одному з університетів Сумщини.

“За сам факт свого існування й будь-які висловлювання я отримувала грубі відповіді. Деколи мене могли навіть послати. Це була моя перша серйозна робота, і я не розуміла, як цьому протистояти. Коли я зверталася до колег із питаннями щодо роботи, то мені казали “ти що, мала? Сама розберися”. Коли ж робила все сама, то казали “як можна було так зробити, це ж так тупо””,  – ділиться неприємними спогадами Наталя.

Сьогодні знущання одних людей над іншими вже стали нормою життя. Люди потерпають від булінгу та мобінгу, починаючи зі шкільних років. Цькування у вищих навчальних закладах, в робочих колективах, в армії, та навіть у сім’ях.

Кібербулінг

З розвитком інформаційних технологій булінг перекочував в інтернет-простір і став ще одним підвидом соціальних переслідувань – кібербулінгом.

Кібербулінг – це здійснення цькування та агресивних нападок за допомогою електронних цифрових технологій. Розрізняють вісім видів кібербулінгу:

• флеймінг – обмін образливими повідомленнями;
• харассмент – спам образливими повідомленнями;
• зведення наклепів – розповсюдження неправдивої інформації про жертву;
• самозванство – створення фейкових аккаунтів від імені жертви з метою розповсюдження відредагованих фотографій, що націлені на приниження людини;
• ошукування – отримання обманним шляхом особистої інформації жертви з метою її оприлюднення без дозволу;
• ізоляція – блокування жертви в усіх можливих спільнотах;
• кіберпереслідування – анонімне вистежування жертви з метою нападу;
• хеппіслепінг – створення відеороликів з реальними або імітованими сценами побиття або зґвалтування з участю жертви та розміщення в інтернеті без згоди жертви.

Агресивність булерів заохочується їх анонімністю та безкарністю. Адже такого злочинця, що ховає своє ім’я під ніком важко вичислити. За результатами опитування, близько третини студентів зізналися, що були жертвами кібербулінгу, а одна п’ята респондентів були безпосередніми учасниками онлайн-цькувань. 40%  опитуваних сказали, що не відчувають співчуття по відношенню до жертв булінгу.

За два роки повномасштабного вторгнення в інтернет-просторі з’явилася чимала купа політичних дискусій сповнених ненависті та образливих жорстоких коментарів.

Зустрічаються випадки кібербулінгу і на рівні родини. Юлія разом з донькою Катериною зазнали цькувань з боку колишнього чоловіка Юлії через небажання останнього виплачувати доньці аліменти.

“У листуванні він погрожував, що почне приходити в школу та буде соромити Катю, морально тиснув на неї, розказував, яка я погана. Він постійно писав Каті, що вона забирає гроші в нього та у його дитини”, – розповідає Юлія. Та жінка не замовчувала образу, а одразу звернулася до кіберполіції. Відповідь представників влади дуже здивувала Юлію. Її просто відправили до звичайного відділку поліції, де теж не стали нічого робити, а тільки поспівчували. Зрештою чоловік так і не поніс відповідальності за кібербулінг, а просто сплатив пеню за несплату аліментів за 13 років.

26-річна Наталя Авдєєва з Одеси зазнала цькувань в інтернеті через свою зовнішність. Дівчина пережила складний період у житті, а тому дуже схудла. Якось Наталя відпочивала разом з подругою на пляжі і, звісно, що дівчата фотографувалися та ділилися фото у соцмережах. З рештою, фото Наталі закидали образливими коментарями хейтери.

“Все це я читала і дуже сильно засмутилася. Я подумала: “В якому світі я взагалі живу?”. Я виросла в сім’ї з гармонійними стосунками, ніхто не давав один одному таких оцінок, тому я не розуміла, як так, що 200 людей можуть в один момент взяти й накинутися на тебе та обливати брудом. ”

Причини агресії в суспільстві

Причини проявів агресії в суспільстві можуть бути досить різноманітними, головною з них є озлобленість людей на життя, соціальну несправедливість, знебожіння. Причини можна поділити на певні групи.

1. Соціальні та економічні проблеми:
   • бідність і нерівність – економічні труднощі, безробіття і нерівний розподіл ресурсів;
   • соціальна несправедливість – відчуття несправедливості та дискримінації в суспільстві.
2. Психологічні фактори:
   • постійний стрес і тривога, тривожні розлади;
   • особистісні риси – деякі риси характеру людини, такі як імпульсивність, низький рівень самоконтролю або низька самооцінка.
3. Вплив сім’ї та виховання:
   • насильство в сім’ї та дитячі травми – діти, які виростають у середовищі, де застосовується насильство, можуть сприймати агресію як норму поведінки;
   • недостатність уваги та підтримки: брак уваги і підтримки з боку батьків або опікунів;
   • неправильне або відсутнє виховання.
4. Культурні та суспільні норми:
   • культура насильства – відображення насильства в засобах масової інформації, кіно, відеоіграх;
   • соціальні норми – деяких суспільних групах і колективах агресивна поведінка може вважатися допустимою або навіть заохочуватися в певних ситуаціях. Тиск з боку групи або колективу може призводити до агресивних дій, особливо у випадках конфлікту між групами.
5. Вплив алкоголю та наркотиків. Вживання алкоголю і наркотичних речовин знижує самоконтроль і підвищує схильність до агресивної поведінки.
6. Ідентичність і конкуренція. Конкуренція за ресурси, результати роботи або статус може сприяти агресивній поведінці між різними групами або індивідами.
7. Агресивний контент на екранах. Регулярний перегляд агресивного контенту на екранах, такий як сцени жорстокості в фільмах, серіалах і відеоіграх, може мати суттєвий вплив на рівень агресії в суспільстві. Один з головних ефектів агресивного контенту полягає в тому, що люди стають менш чутливими до насильства. Дивлячись на сцени жорстокості на екрані, вони звикають до них і сприймають насильство як щось нормальне та буденне. Це може призвести до зниження емпатії до жертв насильства і меншого бажання допомагати їм.Особливо молодь може наслідувати поведінку персонажів, які вони бачать на екрані. Якщо агресивна поведінка винагороджується в контенті, це може сприяти тому, що глядачі будуть намагатися повторювати такі дії в реальному житті. Відомо, що люди схильні до імітації поведінки, яку вони спостерігають. Агресивний контент може змінювати світогляд людей, роблячи їх більш цинічними і схильними вірити в те, що світ є жорстоким і небезпечним місцем.

Наслідки булінгу у будь-яких його проявах можуть бути дуже тяжкими і призвести до серйозних психічних та фізичних проблем: стресу, депресії, зниження самооцінки. Згідно з даними шведського дослідження, 65% респондентів, що зазнали мобінгу, потім страждали від ПТСР, симптоми якого, навіть, після припинення цькувань, продовжували проявлятися протягом 5 років. У США існують фіксовані випадки помсти з боку жертв булінгу із застосуванням зброї та масовими розстрілами. У книзі “Насильство на роботі” за редакцією Міжнародного бюро праці (1998) мобінг ставлять у один ряд з такими тяжкими злочинами як пограбування, зґвалтування та вбивство. Адже, на перший погляд безвинні жарти можуть перерости у довготривалі цькування, що можуть довести жертву, навіть, до самогубства. Впливає мобінг не лише на стан здоров’я людини, а й на відношення її до роботи, що може призвести до втрати інтересу та вигорання. Люди, що стикаються з кібербулінгом страждають від тяжких емоційних проблем, можуть, навіть, втратити роботу, або мати проблеми в особистому житті  через поширення наклепу.

Важливо, не замовчувати образи такого типу, а боротися з усіма проявами цькувань. Обов’язково намагатися задокументувати такі випадки, інформувати керівництво про такі випадки, залучатися підтримкою колег, які не вдаються до цькувань, не нехтувати допомогою психолога у разі загострення проблеми. У випадках кібербулінгу важливо не тільки заблокувати кривдника, а ще й повідомити про його діяльність у соцмережах. Адже в інтернеті є платформи, що розробили механізми для звітування про порушення прав інтернет-спільноти.

Якщо не боротися з агресією в суспільстві, це може призвести до глибокої соціальної дезінтеграції, поширення насильства та криміналу, погіршення психічного здоров’я населення та підриву довіри до соціальних інститутів. Агресія стане нормою, зруйнує взаємоповагу і співпрацю, перетворюючи суспільство на арену постійних конфліктів і насильства.