Реальні масштаби польського експорту в Україну виявилися вдвічі більшими, ніж визнає українська статистика. За даними Eurostat, у 2024 році Польща продала в Україну товарів на $14,2 млрд, тоді як офіційні українські дані показують лише $7 млрд. Цей розрив – наслідок того, що Польща стала головним шлюзом, через який рухаються європейські вантажі в Україну. Війна змінила економічну географію регіону й Польща опинилася в самому її центрі.
Як війна змінила торгові потоки
З перших тижнів повномасштабного вторгнення Польща взяла на себе роль логістичного форпосту України. Закриті чорноморські порти змусили українських експортерів переорієнтуватися на західний напрямок – частину агропродукції, руди, металів та сировини почали відправляти саме через Польщу. У 2022 році український експорт до Польщі зріс на 27% – до $6,7 млрд, але це було тимчасове явище. Відкриття «зернового коридору» та морських маршрутів знову повернули вантажі до портів, і поставки в Польщу знизилися. Лише у 2025 році експорт знову почав відновлюватися.
Натомість імпорт із Польщі лише зростав. З $5 млрд у 2021 році він піднявся до $7 млрд у 2024-му, а за дев’ять місяців 2025 року – ще на 12%, до $5,7 млрд. Польща стала постачальником не лише товарів, а й рішень – від пального, газу й військових матеріалів до добрив, техніки, автівок, промислового обладнання.
Баланс сил змінився
Якщо до війни торгівля між країнами була майже рівноважною, то вже у 2024 році Україна мала торговельний мінус у $2,3 млрд. Та цей дефіцит – не ознака слабкості, а плата за виживання. Україна імпортує те, без чого не функціонують фронт, енергетика, промисловість. Польща ж, навпаки, експортує товари з високою доданою вартістю: машини, транспорт, техніку, обладнання, хімію.
Україна натомість везе до Польщі те, що може експортувати навіть під час війни: сировину, агропродукцію, руду, метал. Кабельна продукція, меблі, деревообробка чи металопродукція – це вже “люксус” українського експорту, а не його основа.
Чому Польща виграє
Польща не просто друг і партнер України – вона ще й стратегічний бенефіціар війни. І йдеться не про політичну цинічність, а про економічну арифметику.
Переваги очевидні:
Регіональний вплив. Варшава стала ключем до української економіки для всього Заходу і логістичним містком НАТО.
Економічний приріст. Понад 800 тисяч українців офіційно працюють у Польщі, компенсуючи демографічний провал. Тільки 2024 року їхній внесок у польський ВВП оцінюють у 2,7%. Без українських працівників польська економіка зростала б значно повільніше, адже Польща вже кілька років стикається з демографічною кризою: населення старішає, молоді стає менше, і бізнесу банально не вистачає працівників. У багатьох галузях просто не вистачило б людей, фабрики працювали б не на повну, а частина бізнесів закрилася б. Власне, 2,7% ВВП – це фактично кожне 37-ме євро, зароблене польською економікою у 2024 році, було створене завдяки українцям.
Протягом 2022–2025 років українці в Польщі зареєстрували понад 100 тисяч бізнесів – як приватних підприємців, так і компаній. Причому саме вони стали головними драйверами цього процесу: лише у 2024 році українці відкрили понад 70% усіх новостворених фірм у країні.
Нові ринки збуту. Польський бізнес отримав $2,3 млрд торгового профіциту з Україною, тоді як ще у 2021 році був у мінусі. Що це означає? До початку війни торгівля між Україною та Польщею була майже рівною – ми продавали до Польщі приблизно стільки ж, скільки купували в неї. Тепер ситуація змінилася: Україна імпортує з Польщі значно більше, ніж експортує. У результаті польський бізнес отримав близько $2,3 млрд чистого прибутку від торгівлі з Україною – це та сума, на яку наші витрати на польські товари перевищили польські витрати на українські.
Логістичний заробіток. Склади, дороги, перевалка зерна, ремонт техніки, посередницькі послуги – усе це створює робочі місця та прибутки в Польщі. У прикордонних воєводствах виросли десятки нових складських комплексів. Там зберігають українське зерно, метал, гуманітарні вантажі, військову техніку. За кожен день зберігання – оплата, за кожен кілограм перевалки – тариф. Польські автошляхи, залізниці, вантажні компанії працюють на межі – тисячі фур та потягів щоденно вивозять українські товари до портів у Гданську, Гдині чи Щецині. Це означає пальне, водіїв, технічний сервіс, страхування – усе залишається в польській економіці. Польські заводи й майстерні ремонтують українські танки, БТРи, вантажівки, а також комерційний транспорт. Це високі контракти, технології та робочі місця. Митне оформлення, страховки вантажів, брокерські послуги, охорона, сертифікації – цілий ланцюжок бізнесів заробляє на кожній партії товару.
Майбутня відбудова України. Польські компанії вже зараз готуються зайти в післявоєнну реконструкцію – з кращими стартовими позиціями, ніж будь-хто інший.
Тіні на партнерстві
Та водночас у польсько-українські економічні відносини пробирається політика. Варшава, ще донедавна голос України в ЄС, дедалі частіше говорить про “захист власного ринку”, блокування українського зерна, контроль на кордонах. У суспільстві зростає втома, у політиці – популізм, у бізнесі – прагматизм.
Україна ж отримує важливий урок: критична залежність від одного маршруту – це ризик. Тому Київ має диверсифікувати логістику, розвивати дунайські, балтійські, чорноморські порти й шукати нових партнерів.
