В умовах постійної боротьби за незалежність та економічну стабільність між Росією та Китаєм, Монголія опинилася в центрі уваги міжнародної спільноти після недавнього візиту Володимира Путіна. Незважаючи на виданий ордер на арешт Путіна Міжнародним кримінальним судом (МКС), Улан-Батор прийняв російського президента з усіма почестями. Це викликало низку гострих реакцій у європейській пресі, яка ставить під сумнів прихильність Монголії до міжнародного права. Монгольська влада не здійснила арешт, що стало приводом для активних обговорень як правової, так і економічної сторін події.
POLITICO пише, що представник уряду Монголії заявив про те, що країна опинилася в скрутному становищі через свою енергетичну залежність, що ускладнило можливість арешту Путіна за ордером Міжнародного кримінального суду (МКС) щодо воєнних злочинів в Україні.
“Монголія імпортує 95% нафтопродуктів і понад 20% електроенергії від наших найближчих сусідів, і ці поставки раніше вже були перервані з технічних причин. Це критично важливо для нашого існування та існування наших громадян”, — пояснив представник уряду.
Монголія завжди дотримувалася політики нейтралітету у всіх своїх дипломатичних відносинах, що підтверджується нашими заявами до сьогоднішнього дня”, — заявив представник уряду Монголії виданню.
Речник МКС д-р Фаді Ель-Абдалла заявив BBC, що країни-члени суду “зобов’язані співпрацювати відповідно до Римського статуту”.
“В угоді є пункт про те, що країни-члени можуть бути звільнені від зобов’язань, якщо їх виконання призведе до “порушення вже існуючого договірного зобов’язання” перед іншою державою або до порушення дипломатичного імунітету представників чи власності третьої країни.
Представник ICC пояснив, що випадки “відмови від співпраці” з боку держав-підписантів будуть ретельно розслідувані, після чого асамблея, яка складається з усіх держав-підписантів, зможе вжити будь-яких заходів, які вважатиме за потрібне (проти порушників)”, – зазначається у виданні.
Шведська газета Sydsvenskan висловлює своє занепокоєння тим, що дії монгольської поліції були спрямовані не проти Путіна, а проти громадян країни, які протестували проти його приїзду. На думку видання, така поведінка є загрозою для верховенства права на міжнародній арені. Виконання Римського статуту є обов’язковим для всіх 124 країн, що його підписали, однак бездіяльність Монголії у випадку з Путіним ставить під сумнів функціонування МКС. Більше того, це розглядається як зрада українських дітей, яких утримують у Росії, порушуючи міжнародне право.
“Офіційно Монголія – демократична держава, але її опозиція зараз практично не впливає на державну політику. Монголія – у складній ситуації. Вона має лише два великі кордони – з Китаєм та Росією та вимушена балансувати між двома тоталітарними державами. Важливу роль відіграє й енергетична залежність Монголії від її сусідів.
Росія є джерелом 95% нафтопродуктів, які ввозить Монголія і які складають понад третину усього її імпорту”, – звертає увагу The Diplomat, провідне видання з питань політики Азійсько-Тихоокеанського регіону.
Саме тому, як вважає видання, Путіна не заарештували.
Polityka, польський тижневик, не здивований, що арешт не відбувся, оскільки Монголія постійно змушена балансувати між впливом Росії та Китаю. У таких умовах очікувати, що Улан-Батор ризикне зробити крок на кшталт арешту російського президента, було б наївно. Путін, очевидно, розуміє це і саме тому обрав Монголію для свого візиту, використовуючи цей візит для чергового маніпулювання західними лібералами.
Латвійське видання Neatkarīgā акцентує увагу на тому, що вплив Росії в Монголії вже давно обмежений. За останні 35 років Монголія розвивалася самостійно, без російського втручання. Сьогодні країна має відкритий інформаційний простір, її населення зростає, а англійська мова є основною іноземною мовою. Відтак, навіть якщо Кремль намагається використовувати подібні візити для посилення свого впливу, його традиційні інструменти вже не діють.
Візит Володимира Путіна до Монголії показав, наскільки складними можуть бути відносини між країнами в умовах міжнародних санкцій та політичного тиску. Монголія, з одного боку, визнає юрисдикцію МКС, а з іншого — змушена обирати економічну вигоду від відносин з Росією. Незважаючи на обурення західних ЗМІ, Улан-Батор продовжує балансувати між двома великими сусідами, намагаючись забезпечити собі економічну стабільність, навіть ціною порушення міжнародного права.
