Для багатьох українців у 2025 році питання перетину державного кордону залишається актуальним. Хтось повертається додому після тривалого перебування за кордоном, хтось їде до рідних, хтось змушений залишати небезпечний регіон уже не вперше. Понад два роки повномасштабної війни сформували особливий тип мандрівника — не туриста, не працівника, а біженця, який діє під тиском обставин. Саме тому вибір шляху виїзду — це не питання комфорту чи швидкості, а часто — безпеки, витривалості, ресурсів. У цьому тексті розглядаємо реалії п’яти основних напрямків — Польща, Молдова, Румунія, Словаччина й Угорщина — з огляду на потреби саме українських біженців, а не звичайних подорожуючих.
Кордон з Молдовою
Для біженців з півдня України — Одеської, частково Миколаївської області — молдовський напрямок був і залишається тихішим, менш завантаженим і оперативнішим. Пункти пропуску на цій ділянці рідко бувають повністю завантаженими. Перетин часто займає від 15 хвилин до години. Найактивніше працює пункт «Маяки — Паланка — Удобне», через який проходять і автівки, і пішоходи.
Недолік — слабша транспортна мережа. Якщо ви прямуєте без авто, дістатися до пункту пропуску складніше, ніж до західного кордону. Також на деяких ділянках Молдова не приймає пішоходів, а автобусів до самого КПП часто немає. Зате черг немає, і ніхто не сидить у машині 6 годин, чекаючи дозволу.
Молдова у 2025 році досі приймає українців із гуманітарних підстав, хоча програми підтримки там не настільки масштабні, як у Польщі чи Німеччині. Якщо виїзд потрібен без метушні — цей напрямок вартий уваги.
Польський кордон
Більшість біженців, які залишали Україну у 2022 році, перетинали кордон саме з Польщею. Цей напрямок і досі залишається головним для виїзду. На його користь працює розвинена інфраструктура — численні пункти пропуску, наявність пішохідного переходу (наприклад, Шегині — Медика), автобусного й залізничного сполучення, наявність центрів допомоги від польських НУО.
Однак головна проблема — це черги. У святкові дні, вихідні, перед великими православними та католицькими подіями черги розтягуються на 5–10 годин. Автобуси стоять на під’їздах до пунктів пропуску, пасажири з маленькими дітьми змушені годинами чекати без змоги вийти, особливо в зимовий або літній період. Пішки перетнути кордон можна, але черга не менша, ніж у транспорті. Затримки трапляються навіть у будні. Для людей зі слабким здоров’ям, для батьків з немовлятами цей маршрут — психологічно та фізично виснажливий.
Якщо ви змушені їхати через Польщу — найкраще вирушати рано-вранці у вівторок або середу. Варто перевіряти онлайн-інформацію про стан черг на сайті Державної прикордонної служби України.
Кордон зі Словаччиною
Словаччина зберігає гуманітарно дружню позицію щодо українських біженців. Пункт пропуску «Ужгород — Вишнє Нємецьке» функціонує безперервно, і черги тут не настільки масові, як на західному чи південному напрямку. Доступна пішохідна смуга. Для жителів Ужгорода, Мукачевого, Іршави це — найзручніший варіант.
Зі сторони Словаччини працюють пункти допомоги, є автобуси, що везуть до Кошиць чи Пряшева. У 2025 році ця інфраструктура частково збережена, хоча потік українців значно зменшився. Тут не треба стояти по 6 годин і шукати волонтера з чаєм — усе спокійно і чітко.
Кордон з Румунією
На відміну від Польщі, румунський кордон не відчуває на собі такого тиску. Найбільш відомий пункт — «Порубне — Сірет». Інфраструктура тут краща, ніж на південному кордоні, працюють волонтери, є гарячі напої, тимчасові укриття, зручні переходи.
Важливо враховувати, що не всі пункти на кордоні з Румунією мають пішохідну смугу. Якщо виїзд планується пішки, треба заздалегідь з’ясувати, де це дозволено. Наприклад, «Дяківці — Радауці-Прут» — автомобільний перехід, без пішохідної зони.
Перевага румунського напрямку — гнучкість. Для біженців із Буковини, Галичини або навіть Київщини це може бути більш логічний варіант, ніж довга дорога до польського кордону. Черги тут коротші, особливо у будні.
Кордон з Угорщиною
Кордон з Угорщиною, зокрема через «Чоп — Захонь» або «Берегове — Берегдароц», працює рівно й без перевантажень. Проблема — брак волонтерської підтримки та допомоги. Якщо ви не маєте власного транспорту або точного плану — цей напрямок менш зручний.
Пункти часто не приймають пішоходів. Транспортна інфраструктура з українського боку — обмежена. Але якщо маєте авто — це один із найшвидших варіантів.
Угорщина не є лідером серед країн, які надали допомогу українцям після 2022 року, але доступ до ЄС через її територію залишається.
На що обов’язково звернути увагу перед виїздом
Виїжджаючи за кордон у 2025 році, навіть уперше, слід мати повний набір документів: паспорт (український і закордонний), документи на дитину, свідоцтво про народження (якщо виїжджає один із батьків), медичні довідки, підтвердження вакцинацій (у деяких країнах досі діють відповідні правила), підтвердження статусу (тимчасовий захист, реєстрація в системі прийому).
Якщо ви виїзджаєте на машині, перевірте технічний стан, документи на авто, страховку «Зелена картка». Якщо пішки чи автобусом — запасіться водою, їжею, медикаментами, ковдрами або кариматами. Варто також мати при собі готівку в євро або злотих — на випадок перебоїв у роботі банкоматів біля КПП.
Для українського біженця кордон — не лінія на мапі, а психологічний бар’єр, транспортна складність і життєво важливий вибір одночасно. Обираючи маршрут, варто не лише дивитися на карту, а й ураховувати стан здоров’я, наявність дітей, обсяг багажу та готовність до непередбачуваного. У 2025 році гуманітарна мобільність залишається критично важливою — і правильний вибір шляху може полегшити вам дорогу на новий етап життя.
