Викрадення 15 українських дітей з Новопетрівки: до суду передали справу російського військового

Викрадення і незаконне вивезення українських дітей з окупованих територій є одним з найтяжчих злочинів, пов’язаним з війною РФ проти України. Російські військові позбавляють дітей родини, безпеки, звичного середовища і права зростати у власній державі без примусу та ідеологічного тиску. За кожним таким епізодом стоїть як маршрут насильницького переміщення, так і злам дитячого життя, в якому окупація починається з контролю над установою чи родиною, продовжується ізоляцією, а далі переходить у примусове вивезення до Росії під виглядом “евакуації” або “захисту”.

Однією з таких справ став епізод у селі Новопетрівка на Херсонщині, де під час окупації російські військові взяли під контроль школу, в якій перебували діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, і діти, які опинилися у складних життєвих обставинах. Після спроби вивезти їх на підконтрольну Україні територію окупанти зірвали підготовку до евакуації, застосували погрози зброєю, а згодом організували примусове переміщення дітей, яке завершилося їх депортацією до Росії.

Як повідомили в Офісі Генпрокурора, ювенальні прокурори скерували до суду обвинувальний акт щодо військовослужбовця РФ, який, за даними слідства, організував і особисто брав участь у незаконному переміщенні 15 українських дітей, після чого їх депортували до Росії. Інформацію про це оприлюднили в Офісі генпрокурора, уточнивши, що справа стосується подій під час окупації села Новопетрівка у Херсонській області.

У матеріалах слідства вказано, що в місцевій школі на той момент перебували 15 дітей, серед яких десятеро були позбавлені батьківського піклування, троє мали статус сиріт, ще двоє опинилися у складних життєвих обставинах. За ними доглядала директорка школи разом із чоловіком, і саме ця група дітей стала об’єктом примусового вивезення.

З перших днів окупації російські військові тримали школу під постійним наглядом, оскільки контролювали все, що відбувалося всередині закладу, перевіряли приміщення, рахували дітей і стежили за обстановкою. Такий режим фактично позбавляв працівників можливості діяти вільно, хоча директорка шукала спосіб евакуювати дітей туди, де вони могли б перебувати в безпеці під українською юрисдикцією.

Підготовка до виїзду, яку намагалися провести в умовах окупації, стала відомою російським військовим, після чого ситуація різко загострилася. Слідство встановило, що обвинувачений прибув до школи разом з іншими військовими, погрожуючи зброєю, а директорку після цього допитали. Щоб унеможливити будь-який виїзд, у школі залишили трьох озброєних російських військових, які мали контролювати кожен подальший крок людей, що залишалися в закладі.

Вже наступного дня після цих подій, за даними слідства, російський військовий організував примусове переміщення дітей. Вивезення відбувалося під охороною озброєних військових, а разом із дітьми перевезли директорку школи та її чоловіка, які до того піклувалися про них.

Першим пунктом цього маршруту стало селище Степанівка, де дітей утримували близько трьох місяців. Така тривалість перебування свідчить, що мова не обмежувалася короткочасним переміщенням із міркувань безпеки, оскільки дітей вивезли з місця їхнього перебування, ізолювали від звичного середовища і залишали під контролем окупаційної сторони протягом тривалого часу.

Наступний етап відбувся 19 жовтня 2022 року, коли дітей перемістили далі за відпрацьованим маршрутом через кілька населених пунктів. Спочатку їх човном перевезли через Дніпро до Олешок, звідти автобусом доправили до Армянська, а далі потягом із Джанкоя відправили до Анапи в Краснодарському краї РФ.

У Росії дітей розмістили в дитячому закладі, де перебування супроводжувалося системним тиском і примусовим нав’язуванням російського державного та ідеологічного порядку. За даними слідства, там їх змушували співати гімн РФ, брати участь у пропагандистських заходах, забороняли розмовляти українською мовою та використовувати українську символіку. До цього додавалися постійний психологічний тиск і контроль, які ставали частиною повсякденного життя дітей уже після вивезення з окупованої Херсонщини.

Обставини, встановлені слідством, мають окреме значення для всієї справи, оскільки вони стосуються причин, якими окупаційна сторона могла намагатися виправдати вивезення дітей. У повідомленні Офісу Генпрокурора зазначено, що жодних підстав для так званої “евакуації” не було, бо в школі залишалися запаси їжі, медикаментів і укриття, а активні бойові дії поблизу не велися.

Така деталь важлива для розуміння загальної картини, адже вона фіксує розрив між реальними умовами на місці та діями російських військових, які організували примусове переміщення. Дітей вивезли не через відсутність засобів для виживання або безпосередню загрозу в зоні бойових дій, а після того, як стало відомо про намір директорки знайти можливість вивезти їх на підконтрольну Україні територію.

Слідство встановило, що організатором злочину є військовослужбовець військової частини № 42091 — 2-го десантно-штурмового батальйону 108-го полку 7-ї десантно-штурмової дивізії 58-ї армії Південного військового округу ЗС РФ.

Передання справи до суду означає, що описані слідством події отримають подальший процесуальний розгляд в судовій площині, де будуть оцінюватися зібрані докази, обставини викрадення дітей з окупованої території та роль конкретного російського військовослужбовця у їх вивезенні до Росії.