“Вирішувати треба сьогодні, не завтра”: Дмитро Разумков вважає, що Україна опинилася на межі
Зараз в Україні розгортається широка дискусія про те, яким має бути подальший шлях держави. Перед політиками постає надзвичайно складний вибір між продовженням воєнних дій та пошуком формули миру. Це питання не можна зводити до гасел чи політичних декларацій, оскільки воно визначає подальше життя всіх українців, економічну спроможність країни, її територіальну цілісність і перспективу подальшого розвитку. У цьому контексті голова міжфракційного об‘єднання «Розумна політика» Дмитро Разумков вважає, що Україна перебуває на межі, і ключові рішення потрібно ухвалювати вже сьогодні, а не відкладати їх на завтра.
Напередодні 34-ї річниці Дмитро Разумков говорить про те, що перед Україною постає ключове запитання, від відповіді на яке залежить доля держави та мільйонів її громадян. Він вважає, що мова йде про вибір між продовженням війни та пошуком миру, і ця відповідь не може базуватися на ідеології чи особистих інтересах політиків, а лише на відповідальності та реаліях, у яких живе країна. Саме тому він пропонує поглянути на факти, які складають нинішню картину.
Разумков зазначає, що за три з половиною роки війни Україну покинуло близько 15% населення. За оцінками, кількість біженців сягає від 6 до 8 мільйонів, тоді як 4,6–4,9 мільйонів є внутрішніми переселенцями без стабільної роботи і житла. Ми не маємо точних даних про кількість загиблих серед військових і цивільних, але можна стверджувати, що йдеться вже про сотні тисяч життів, втрачених у цій війні.
Нардеп наголошує, що стан оборонного сектору викликає тривогу. Щомісяця фіксуються тисячі випадків дезертирства, загальна кількість СЗЧ перевищує 200 тисяч. Частина цих людей повернулася до лав армії, однак цифри залишаються критичними. Демобілізаційні строки для військових не визначені, добровільної мобілізації майже немає, натомість поширені факти примусового залучення, зокрема так званої «бусифікації».
Разумков визнає, що певна кількість повідомлень є елементами ворожих інформаційних операцій, але наголошує, що доведено й численні реальні випадки порушення прав громадян під час мобілізації. Він підкреслює, що на армію негативно впливає корупція. Мільярди гривень ідуть на недобудовані та неякісні фортифікації, браковані боєприпаси, зникають у кишенях чиновників і ділків під час закупівель продуктів для військових. Все це послаблює обороноздатність країни та підриває довіру суспільства.
Парламентарій наголошує, що економіка країни перебуває у складному стані. За оцінками Світового банку, Єврокомісії та ООН (RDNA4), на кінець 2024 року збитки становили близько 589 мільярдів доларів, і з того часу вони лише зросли. Україна тримається завдяки зовнішній допомозі, значна частина якої — боргові зобов’язання. Проте невідомо, наскільки довго ця допомога триватиме. За оцінками влади, бюджет потребуватиме 20 мільярдів доларів зовнішнього фінансування у наступному році, але жодних гарантій цього немає. Паралельно зростають податки і тиск на бізнес, що веде до закриття малого та середнього підприємництва.
За словами Разумкова, промислове виробництво падає, дефіцит зовнішньої торгівлі досяг рекордних показників, а соціальні стандарти залишаються замороженими. Мінімальна зарплата та пенсії не зростають, рівень безробіття сягнув близько 17%, у країні тримається двозначна інфляція. Попри офіційні запевнення, тарифи для населення зростають — особливо ціни на електроенергію та утримання житла.
Разумков нагадав, що відставка уряду і формування нового складу Кабінету Міністрів не дали очікуваних результатів. Половина урядовців залишилися тими самими людьми, яких лише переставили на інші посади. Водночас контроль над економічною ситуацією не відновлено, і країна перебуває під загрозою подальшого зростання цін. На цьому фоні посилилися переговори про завершення війни, до яких Україна виявилась неготовою. «Мирний план», презентований торік, був фактично забутий, а від ідеї повернення кордонів 1991 чи навіть 2022 року вже відмовилися. Сьогодні мова йде про припинення вогню за лінією розмежування, погодженою ще у березні. На думку Разумкова, немає жодних чітких критеріїв майбутньої угоди — замість конкретики точиться пафосна дискусія про «червоні лінії», яка підмінює зміст пропагандою і відволікає людей.
Він стверджує, що Україні необхідно мати позицію, план, переговорні установки. Формат секретних нарад вузького кола чиновників себе вичерпав, і про це свідчить поточна ситуація. На міжнародному рівні потрібно чітко визначити з партнерами обсяги політичної, військової та фінансової підтримки хоча б на наступний рік. Водночас слід узгодити умови перебування біженців і можливість продовження соціальних програм у країнах, які їх прийняли.
Разумков вважає, що в державному управлінні необхідно змусити уряд підготувати реалістичну програму дій, не передвиборчу чи рекламну, а таку, що відповідатиме реальності. Треба невідкладно формувати бюджет наступного року з пріоритетами: фінансування ЗСУ, підтримка громадян, допомога переселенцям, контроль тарифів і боротьба з безробіттям. Якщо уряд не спроможний це виконати, потрібні негайні кадрові зміни. Він наголошує, що більше немає часу на презентації у вигляді «слайдів».
Політик також пропонує створити законодавчу базу для захисту прав мобілізованих, забезпечивши матеріальні стимули замість примусу, а також чіткі умови й строки служби. Він наполягає на необхідності ухвалення закону про демобілізацію, щоб відновити довіру до армії. Одночасно слід викорінити корупцію в оборонній сфері, припинити боротьбу між антикорупційними органами, забезпечити прозорий контроль державних замовлень і дозволити експорт озброєнь, які виробляються понад потреби фронту.
Разумков підкреслює, що пропаганда у ЗМІ більше не працює. Потрібно відмовитись від ілюзій, реально оцінити власні ресурси і на основі цього приймати рішення. На тлі переговорів на Алясці між президентами США та РФ лунають поради взяти дипломатичну паузу і просто продовжувати війну. Але це вже було і призвело до непомірних втрат.
Він заявляє, що можна поставити на паузу відео у соцмережах чи навіть Конституцію, як це вже траплялося, але життя людини не можна зупинити. А тому необхідно пам’ятати: якщо держава визнає життя, здоров’я, гідність і безпеку людини найвищою цінністю, то це має відображатися у кожному державному рішенні. І саме це, на думку Разумкова, є ключовим підходом, без якого неможливо будувати майбутнє країни.
