Виробництво українських балістичних ракет “Сапсан” є життєвою необхідністю: військовий експерт Іван Киричевський

В українському інформаційному просторі тема запуску в серійне виробництво вітчизняних балістичних ракет викликає суперечливі оцінки. Частина коментаторів применшує значення цих ракет, апелюючи до їх дальності або темпів виготовлення. Інші порівнюють українську розробку з російськими «Іскандерами» й роблять висновки про нібито «неефективність» ініціативи. На цьому тлі військовий експерт Іван Киричевський обґрунтовано пояснює, чому поява серійної балістики в України, зокрема, ракети «Сапсан», є необхідною умовою самозахисту та збереження державності.

Іван Киричевський наголошує, що власне балістичне озброєння є базовою потреба будь-якої держави, яка перебуває в умовах повномасштабної війни. Він вважає, що балістичні ракети для сучасної воюючої країни є такими самими буденними, як мобільний телефон чи зубна щітка для людини. Ракета «Сапсан», попри скептичні оцінки щодо її технічних характеристик, відіграє критичну роль у виживанні України.

Експерт відзначає, що в дискусіях довкола «Сапсана» превалюють поверхові судження. Зокрема, він наводить приклади неконструктивної критики: мовляв, якщо ракета має лише 300 км дальності, то вона не варта уваги, бо не може вразити цілі на глибині Росії. Інше поширене зауваження — що якщо Україна не здатна виготовляти десятки таких ракет щомісяця (як це робить РФ із «Іскандерами»), то краще взагалі зосередитися на дронах. Киричевський застерігає від таких спрощених висновків і вважає, що подібні настрої шкодять розумінню суті — мати балістичні ракети потрібно в будь-якому разі.

Особливу увагу він приділяє ролі власної балістики в оперативному реагуванні. Як приклад, Киричевський наводить ситуацію, коли російські «Іскандери» можуть раптово вийти з укриття й здійснити удар по Києву. У таких випадках є буквально кілька хвилин, щоб відреагувати. І лише власна оперативно-тактична ракета здатна миттєво відповісти на загрозу. Він підкреслює, що це не ті завдання, які можна перекласти на інші види зброї — жодна інша система не забезпечує таку швидкість і точність реагування.

У ширшому контексті Киричевський трактує запуск серійного виробництва ракет не лише як технічне чи інженерне досягнення, а як глибоко політичний жест. РФ системно намагається зробити в Україні неможливим будь-яке складне виробництво, особливо те, що потребує колективної праці, високої організації й інтелектуального ресурсу. Виробництво власних ракет, за словами аналітика, суперечить самій логіці російської агресії, яка передбачає повну «демілітаризацію» України. В цьому сенсі поява «Сапсана» є прямим викликом цим планам.

Військовий аналітик також зазначає, що на сьогодні лише 11 країн світу здатні виробляти балістичні ракети власного виробництва, і Україна вже входить до цього обмеженого кола. Йдеться саме про оперативно-тактичні комплекси: навіть такі країни, як Франція, маючи міжконтинентальні ракети, нині заново вчаться виготовляти короткодіючі ОТРК. Тому він підкреслює значущість того, що Україна, попри всі складнощі, запускає в серію власну ракету.

Крім того,  Киричевський нагадує, що він навмисно використав порівняння про зубну щітку й мобільний телефон не для епатажу, а щоб донести — балістика не є «предметом розкоші». Це засіб виживання для держави, яку атакують ракетами майже щодня. Поява «Сапсана» є не лише технічним рішенням, а й показником того, що Україна здатна чинити опір як на фронті, так і в оборонній індустрії.