Поки російські ракети бомблять наших співвітчизників, а Кремль торгується з Заходом за “мир” в Україні, Росія веде іншу, не менш агресивну війну, але не в Європі, а в Африці. Саме туди Москва перенаправила частину своєї імперської енергії: на чорний континент, де золото, влада і контроль продаються дешево, а демократія давно в дефіциті.
Усі ці “дружні хунти” в Малі, Буркіна-Фасо й Нігері з’явилися не випадково. Після низки військових переворотів владу там захопили офіцери, які вигнали французів і розстелили червону доріжку для росіян. Кремль не змусив себе чекати: в регіон рушили вагнерівці, які стали особистою охороною нових диктаторів і виконували “брудну роботу”. Їхній вплив настільки глибокий, що навіть після смерті Пригожина африканські активи ПВК просто перетекли до рук військової розвідки РФ: сценарій змінився, а суть залишилась.
Кремль не приховує своїх апетитів. Росія пообіцяла надавати військову підтримку спільним силам хунт у Сахелі, щоб “боротися з тероризмом”, в обмін на лояльність і ресурси.
Водночас Захід, замість протидії, повільно відступає. США вже переглядають долю свого командування AFRICOM на тлі згортання присутності в Нігері. Програють не лише позиції, а й авторитет.
Після того, як “дружні режими” укріпилися, в хід пішов економічний контроль. У Буркіна-Фасо уряд провів націоналізацію золотих шахт — і, ніби за магією, ключові активи одразу відійшли російському “Nordgold”. Впливові гравці, які не бажають підкорятися новим “правилам гри”, просто зникають з карти. Це не реформи, а справжня зачистка, “терор на ринку”.
У Малі ситуація ще гірша: російські найманці, за даними ООН, можуть бути причетні до масових страт мирних мешканців. Розслідування вимагають навіть міжнародні організації, але в країні тиша.
Поки африканські надра пакуються в російські контейнери, на континент так само експортуються медійні наративи. У лютому в Ефіопії відкрився офіс “Sputnik”, в ефірі якого не новини, а дезінформаційні гасла, що десятиліттями лилися з екранів кремлівських ЗМІ. Керує цим рупором сам пан Кисельов.
Країни, які ще вчора орієнтувались на багатополярний світ, сьогодні підписують з країною-агресором угоди в енергетиці, сільському господарстві та військовій галузі. Ефіопія отримує допомогу на створення військово-морського флоту, хоча не має виходу до моря. Це абсурд чи шантаж, вже неважливо. Важливо, що Кремль купує вплив, де це можливо.
Насправді мова не про партнерство. Кремль не несе демократію, не будує школи й лікарні. Він продає автомати, охороняє диктаторів, купує золото і транслює “альтернативну правду”. І там, де світ бореться за розвиток, Росія сіє хаос, залежність і страх.
Це нова колоніальна політика — без прапорів, але з тими самими амбіціями. Африка стає театром дій імперії, яка не виграла жодної чесної війни, але зате вміє торгувати обіцянками.
Росія не просто дивиться в інший бік, поки триває війна в Україні. Вона в цей бік уже йде зі зброєю, контрактами і телевізорами. І кожна країна, яка пускає її у свій двір, ризикує стати наступною у списку “звільнених”.
Як російські держкомпанії будують свою колоніальну імперію в Африці
Кремль в Африці — не лише “Вагнер” у пікселі й автомати у вантажівках, це ще й “Лукойл”, “Росатом”, “Nordgold”, РЖД, “Уралкалій”. Це шестерні єдиного механізму впливу, що працює на підкорення чорного континенту під прикриттям інвестицій, добрив і залізничних рейок.
Західна Африка — улюблена арена для “Лукойлу”. У Гані та Кот-д’Івуарі російська нафтова машина вже заглиблюється у шельф. “Лукойл” придбав частки в кількох стратегічних офшорах у Гвінейській затоці. А в Республіці Конго компанія виклала $800 мільйонів за частку в проєкті Marine XII. Ця угода одразу ж обросла підозрами у відкатах і непрозорості.
Інструментом політичного шантажу давно став і російський “мирний атом”. У ПАР компанія “Росатом” майже протягнула угоду на $76 мільярдів — контракт скасували через суд і викриту корупцію. Суд визнав угоду як незаконну.
Це не бізнес, а купівля ядерної лояльності. “Росатом” уже будує АЕС у Єгипті, пропонує послуги Малі та Буркіна-Фасо. Хто контролює енергетику, той контролює майбутнє.
Коли в Буркіна-Фасо нова військова хунта вигнала французів, “випадково” відбулася націоналізація золотих копалень. А ще “випадковіше” шахти перейшли до російської Nordgold, структури, пов’язаної з олігархом Мордашовим.
У 2022-му компанія закрила один з об’єктів — шахту Taparko — через “нестабільну безпекову ситуацію”. Тобто коли ПВК охороняє режим, працювати можна. Коли ж з’являються справжні конкуренти, копальня “закривається”.
“Російські залізниці” обрали собі чотири африканські напрямки: Буркіна-Фасо, Гана, ПАР і Лівія. Але вони будують не просто інфраструктуру, а маршрути впливу. Під виглядом розвитку логістики створюють залежність від російських технологій і кредитів.
Поки світ бореться з харчовою кризою, російські гіганти постачають добрива в Африку не лише за гроші, а й в обмін на підтримку. “Уралхім” виступав партнером кремлівського саміту “Росія – Африка”, підписуючи меморандуми з міністрами сільського господарства в обмін на виступи проти санкцій.
Харчова безпека — також валюта впливу. І Кремль купує голоси зерном, як колись Рим купував громадян хлібом і видовищами.
Як РПЦ перетворює Африку на форпост “русского мира”
У найкращих традиціях імперської експансії Росія взялася завойовувати Африку через церкву. Але не з хрестом і Євангелієм, а з геополітичним підтекстом, кремлівськими методичками та дипломатом у рясі. Це гібридна операція в рясі патріарха.
У грудні 2021-го Російська православна церква без жодного погодження з православним світом оголосила про створення власного африканського екзархату — структури, що має охопити весь континент. Формальна причина — образа на Александрійський патріархат за визнання автокефалії Православної церкви України. Насправді — для розгортання нової духовно-ідеологічної імперії в Африці. За перший рік РПЦ створила понад 200 парафій у 30 країнах Африки, переманюючи до себе місцевих священників і погрожуючи розколом.
Московська церква в Африці — це не просто обряд, а й ідеологічна розвідка. У країнах, де немає потужних християнських структур, РПЦ “заходить” із гуманітарною допомогою, роздає ікони, говорить про “традиційні цінності”, а далі починає проповідувати меседжі, які з дивовижною точністю збігаються з позиціями МЗС Росії. Про “мир у багатополярному світі”, про “боротьбу з колоніалізмом”, про “російську духовність”, яка, на думку Кирила, вища за секулярну Європу.
Це фіксує Центр протидії дезінформації РНБО України: через релігію Кремль просуває свої наративи. І робить це ефективно саме там, де Заходу немає або де його сприймають як неоколоніального гравця.
РПЦ просуває в Африці автократичну, чоловікоцентричну, антизахідну модель, яку Кремль прагне нав’язати світові. “Русский мир” тут виглядає привабливо, бо приходить не з військом, а з кадилом. Але не треба ілюзій: РПЦ — не незалежна структура. Вона роками фінансується Кремлем, а патріарх Кирило — колишній агент КДБ. В Африці РПЦ діє в тандемі з посольствами РФ і розвідкою.
Усе це супроводжується гучними конфліктами. Александрійський патріарх Феодор II не мовчить: він звинувачує Москву у церковній агресії й спробі розколу православ’я. Але Кремлю байдуже. У грі, де ставка — Африка, де Москва йде ва-банк.
РПЦ діє як інструмент державної політики. Її проєкти фінансуються через закриті фонди, часто через ті ж канали, що і “миротворчі місії” ПВК. Російські попи навіть використовують ті самі риторичні шаблони, що й російська пропаганда: проти ЛГБТ, проти Заходу та ліберальної демократії. Це м’яка сила у твердій руці. І це прекрасно видно в Африці.
Як Росія перепрошиває свідомість Африки через TikTok, WhatsApp і “Sputnik”
Поки Захід пропагандує демократію, Росія заливає Африку медійним бетоном. Через TikTok, який перетворює диктаторів на героїв. Через WhatsApp, що скидає в села конспірологію замість фактів. Через YouTube-відео, де Путін — не агресор, а “визволитель чорного континенту від колоніалізму”. І вся ця пропагандистська машина крутиться на гроші та сценарії Кремля.
“Партнер” вищезгаданого російського Sputnik’а — державна мовна служба країни. Це означає, що Росія має прямий доступ до ефіру.
Це не просто ЗМІ, а керований рупор Кремля. Тут просувають меседжі про “велич Росії”, “миротворчість Путіна”, “вплив Заходу як зло” — усе під соусом “альтернативної точки зору”. Але ця точка зору системно повторює наративи МЗС РФ.
Цьогоріч у Буркіна-Фасо TikTok заповнюється відеороликами про президента Ібрагіма Траоре, який скидає “колоніальну Францію” і “дружить із Путіним”. Кадри, змонтовані штучним інтелектом, подають його у героїчному антуражі, іноді з музикою з “Гладіатора”, іноді у камуфляжі з цитатами про свободу. Кампанія має ознаки координації і професійного продакшену, та явно спрямована на молодь.
Головними джерелами новин в країнах Сахелю давно стали WhatsApp-групи. І саме їх Росія активно використовує, аби вірусити “жарти”, меми, відео і нібито “новини” про те, що Захід хоче повернути рабство, США експериментують над африканцями, або про те, що Франція сіяла СНІД. Далі ці повідомлення розлітаються блискавично швидко.
Росія адаптує меседжі під місцеві страхи. Якщо в Малі це “жахіття французької армії”, то в Ефіопії — “гуманітарний шантаж Заходу”. Формат простий: гіперемоційна подача, фотожаби, конспірологія — і жодної перевірки.
Окремий інструмент Кремля — африканські блогери й YouTube-канали. Зокрема, “African Stream” — медіаплатформа з офісом у Найробі, яка активно просуває прокремлівську риторику під виглядом незалежної афроцентристської аналітики. Відео з гаслами “Росія — справжній друг Африки” збирають сотні тисяч переглядів. І навіть якщо відео робить умовний камерунець Нгамбу, монтаж, сценарії й меседжі явно не з його ноутбука.
Минулоріч активізувалися TikTok-акаунти, які масово постять відео з ШІ-контентом, що хвалить Путіна та місцеву хунту, натякаючи, що тільки Росія — “наша надія”.
Для “колиски людства” Кремля продукує короткі й токсичні наративи на кшталт “Захід — колонізатор, що несе лише смерть і підкорення”, “Росія — “брат по боротьбі”, яка “ніколи не колонізувала Африку”, “Путін — захисник традицій, союзник у війні проти ЛГБТ, лібералізму та фемінізму”, “Франція — ворог, що грабує золото”, “США — джерело хаосу і “біотерору”.
Ці меседжі — ін’єкція хаосу. Кожен пост, відео чи мем у WhatsApp — частина тієї самої стратегії: послабити довіру до Заходу і зробити Росію символом “гідності”.
Тетяна Вікторова
