Для українців, які знайшли тимчасовий прихисток у країнах Європейського Союзу, автомобіль давно перестав бути розкішшю. Для когось це єдиний спосіб дістатися до роботи у передмісті, для когось — засіб перевезення дітей до школи чи інструмент мобільності в новому місті. Втім, щойно з’являється стабільний доступ до авто — власного, орендованого чи придбаного вживаного, як відразу постає питання витрат. І одне з найперших: скільки насправді коштує рух і який тип пального обрати, щоб не платити зайвого?
Електромобіль: економія з додатковими умовами
Для тих українців, хто вже має або планує придбати електромобіль в ЄС, на перший погляд усе виглядає просто: не потрібно платити за бензин чи дизель, заряджання — дешевше, і європейські держави заохочують “зелену мобільність”. Але практика показує: без належної підготовки електрокар може перетворитися з джерела економії на джерело клопотів.
У країнах ЄС справді діє розгалужена мережа зарядних станцій — на парковках біля супермаркетів, готелів, уздовж автомагістралей. Проте система є далекою від уніфікації – частина станцій сумісна лише з картками власного оператора. Інші вимагають спеціального RFID-брелока або реєстрації в застосунку. Банківську картку приймають далеко не всюди.
Найпоширеніші оператори:
– Ionity — потужна й швидка мережа, однак найдорожча (€0,79/кВт·год);
– Fastned, EnBW, Allego — мають розгалужену мережу і помірні тарифи (€0,39–0,69/кВт·год);
– Tesla Supercharger — доступні тепер і для авто не Tesla, але ціни варіюються (€0,45–0,70/кВт·год);
– безкоштовні зарядки часто можна знайти на парковках супермаркетів (Lidl, Kaufland, Aldi), але з обмеженням у 30–60 хвилин або лише для покупців.
Щоб уникнути розчарувань, водіям варто мати одразу кілька додатків — Chargemap, PlugShare, ABRP, які показують карту зарядок у реальному часі, доступність і вартість. Варто також заздалегідь оформити єдині картки на кшталт Maingau Autostrom, Shell Recharge або Chargemap Pass, які сумісні з великою кількістю зарядних точок у різних країнах.
Бензин: класика, яка не завжди виправдана
Ті, хто щойно отримав посвідчення водія в ЄС або орендує авто, найчастіше обирають бензинову модель. Бензин — найпоширеніше пальне, доступне на будь-якій заправці, в будь-якій країні. Але саме на ньому можна й втратити найбільше, якщо не враховувати нюансів.
У 2025 році середні ціни на бензин по ЄС виглядають так:
– Німеччина — €1,79/л
– Франція — €1,84/л
– Італія — €1,90/л
– Іспанія — €1,71/л
– Нідерланди — €2,09/л
Ціна формується не лише ринковим курсом нафти, а й політикою держави. У країнах зі суворою екологічною політикою акциз на бензин значно вищий, ніж на дизель. Це призводить до того, що бензинові авто програють дизельним на далеких маршрутах: при великому пробігу вигода дизеля суттєва. Водночас у міському циклі — коли машина постійно зупиняється на світлофорах або гріється на коротких ділянках — бензиновий двигун працює ефективніше.
Щоб не переплачувати, не заправляйтесь на автобанах — ціни там найвищі; користуйтесь мобільними додатками (Fuelio, Petrol Prices, Clever Tanken) — вони підкажуть, де дешевше; звертайте увагу на мережі-дискаунтери: Jet, Q8 Easy, Tamoil.
Дизель: економія, яку можуть з’їсти податки
Дизель традиційно вважається економнішим видом пального, і українці масово обирають саме дизельні авто для міжміських поїздок. У ЄС така логіка теж працює, але з нюансами. Зокрема, з оподаткуванням і регіональними відмінностями.
Ось середні ціни на дизель у 2025 році:
– Німеччина — €1,62/л
– Франція — €1,69/л
– Італія — €1,74/л
– Іспанія — €1,56/л
– Швеція — €1,99/л
У деяких країнах (Швеція, Нідерланди) дизель коштує дорожче за бензин. Причиною є акцизи на викиди CO₂ і обмеження на в’їзд у міські зони. І хоча дизельний двигун економічніший у споживанні, у цих країнах різниця перекривається податковим тиском.
На чому можна зекономити:
– заправляйтесь у містах, а не на трасах — різниця сягає €0,10–0,30/л;
– відстежуйте ціни за допомогою сервісу Fuel Price Europe;
– обирайте заправки із нижчими тарифами: Tamoil, Jet, Q8 Easy.
Додатковим плюсом дизельного авто є велика дальність пробігу, але мінус полягає у зниженні популярності в ЄС через екологічні обмеження та перспективи поступового витіснення з ринку. Важливо знати, що у великих містах деякі зони можуть бути закриті для дизельних авто без екологічного сертифіката (у Німеччині — «Umweltplakette»). За порушення передбачено штраф.
Додаткові поради
Універсальної відповіді на питання, який тип пального є найвигіднішим у Європейському Союзі, не існує. Кожен варіант — бензин, дизель або електро — має свої переваги й обмеження, що виявляються залежно від маршруту, країни перебування, інтенсивності поїздок і доступу до інфраструктури. Для тих, хто проживає переважно в межах міста, більш доречним може бути бензиновий автомобіль або електрокар, особливо якщо є можливість заряджати авто вдома або поруч із місцем роботи.
У разі щоденних поїздок на значні відстані, зокрема за місто, практичнішим буде дизельний двигун із його нижчим споживанням пального. Якщо ваші маршрути охоплюють кілька країн — наприклад, регулярні поїздки між Польщею, Німеччиною та Чехією — слід ретельно зважити співвідношення витрат, доступність заправок і вимоги до еко-стандартів. У такому разі дизель може виявитися вигідним, а електро — лише за умови готовності до попереднього планування, реєстрації у кількох системах і користування спеціалізованими картками.
Особливу увагу до таких деталей мають приділяти українці, які змушені адаптуватися до нових реалій у статусі тимчасового захисту. Багато звичних у довоєнній Україні практик не працюють у новому середовищі: заправки на трасі, єдина ціна в межах області, купівля “на автоматі” — усе це може призвести до втрат у бюджеті. Орієнтація в податкових політиках різних країн, вартість літра на окремих АЗС, відмінності між автобанами і звичайними дорогами — такі нюанси стають частиною щоденної логістики, так само як пошук житла чи відвідування лікаря. І саме ця уважність до дрібниць — порівняння цін, вибір мереж, підбір додатків — дозволяє зберігати контроль над витратами й уникати непотрібного перевантаження фінансового тла.
