Повномасштабна війна Росії проти України залишає за собою глибокі гуманітарні наслідки. Мільйони дітей зростають у складних соціальних, психологічних та побутових обставинах. Вони стають «дітьми війни» не лише у юридичному чи історичному сенсі — багато з них переживають втрати, евакуації, вимушене життя за кордоном, тривожність через небезпеку для батьків, обстріли й нестабільність. Проте навіть поза безпосередньою лінією фронту частина дітей стикається з ще одним виміром страждань — небезпекою у власній родині, коли батьки чи опікуни стають джерелом насильства або загрози.
Війна поглиблює вже наявні соціальні проблеми, зокрема і випадки агресії з боку батьків. Емоційне напруження, психологічна нестабільність, економічна невизначеність, руйнування звичного способу життя для багатьох дорослих призводять до зривів, які особливо тяжко відбиваються на дітях.
Подія, яка сталася 13 червня в Черкасах, ілюструє ще один з численних прикладів, коли дитина опинилась у ситуації загрози через поведінку рідної людини. Про це повідомили в поліції Черкаської області. За офіційною інформацією, поліція отримала повідомлення про агресивну поведінку чоловіка стосовно свого шестирічного сина.
Правоохоронці оперативно втрутилися в ситуацію. Дитину вилучили з небезпечного середовища та надали необхідну допомогу. Як повідомила поліція, на місце інциденту прибула бригада екстреної медичної допомоги, лікарі оглянули хлопчика. За попередніми висновками медиків, тілесних ушкоджень у дитини не виявлено. Водночас сам факт агресивної поведінки батька став підставою для подальшого реагування.
Згідно з наданими даними, раніше сім’я не перебувала на обліку в соціальних службах чи поліції. До цього інциденту звернень щодо можливих правопорушень з боку батька не фіксувалося. Тобто, для соціальних і правоохоронних органів родина виглядала благополучною.
На сьогодні дитина перебуває під наглядом родичів, її життю та здоров’ю нічого не загрожує. Водночас щодо 30-річного чоловіка, який проявив агресію до дитини, розпочато процедури притягнення до відповідальності.
Цей випадок ще раз показує, що навіть у відносно мирних регіонах країни, куди війна не дісталася безпосередньо у вигляді ракетних ударів, існує інша категорія небезпеки — домашнє насильство. В умовах загальної напруги, коли значна частина чоловіків перебуває на фронті, а цивільне населення живе під постійним тиском невизначеності та втрат, домашнє насильство нерідко стає прихованою, але надзвичайно гострою проблемою.
Діти, які народжуються та зростають у роки війни, стикаються одночасно з кількома викликами. Вони є свідками та жертвами збройної агресії, проте для багатьох із них додатковою травмою стає насильство в родині — психологічне, фізичне чи економічне. При цьому велика частина таких випадків залишається непоміченою для органів соціального захисту, особливо якщо родини раніше не привертали увагу правоохоронних органів.
Фахівці неодноразово звертають увагу, що в умовах війни особливої важливості набуває своєчасна діагностика та профілактика домашнього насильства, а також активна робота соціальних служб і освітніх закладів, які часто стають єдиним джерелом фіксації перших ознак небезпеки для дитини. Крім того, подібні інциденти піднімають питання достатності наявних механізмів захисту дітей, особливо у тих випадках, коли сім’я ще не перебуває на обліку й виглядає благополучною ззовні.
Попри активні державні програми підтримки дітей, евакуйованих родин, внутрішньо переміщених осіб, залишається відкритим питання комплексної підтримки родин, у яких війна стала фоном для наростання внутрішніх конфліктів і агресії. І поки частина українських дітей змушена рятуватися від обстрілів, інші шукають захисту від рідних батьків.
