“Якщо найближчим часом окупанти не створять відповідних умов для відновлення зв’язку ЗАЕС з українською енергосистемою, а дизельне паливо на промисловому майданчику закінчиться, цілком ймовірний розвиток аварійної ситуації, яка матиме радіаційні наслідки не лише для України, а й для європейських країн“, – повідомляє Олег Коріков.
Його заява – не просто гучна риторика. Вона звучить як надзвичайне попередження: те, що вже сталося – шість днів без зв’язку з українською енергосистемою, серйозна проблема. Дизель-генератори підтримують системи безпеки, але запас палива обмежений. Якщо резерви виснажаться, наслідки можуть змінити карту ядерної безпеки Європи.
Запорізька АЕС знову залишилася без електропостачання: працюють аварійні генератори
Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) повідомило про нове відключення зовнішнього живлення на окупованій Росією Запорізькій атомній електростанції. Це вже десятий випадок з початку повномасштабної війни.
За даними українського регулятора та операторів станції, 23 вересня о 16:56 за місцевим часом з роботи випала остання високовольтна лінія 750 кВ, що з’єднувала ЗАЕС з енергосистемою. Автоматично запустилися резервні дизельні генератори, які забезпечили необхідне живлення для функціонування об’єкта.
МАГАТЕ уточнило, що після втрати останньої резервної лінії 330 кВ у травні цього року станція залежала лише від одного енергоканалу. Востаннє подібна ситуація виникала 4 липня 2025-го, коли генератори працювали майже чотири години.
Генеральний директор агентства Рафаель Гроссі охарактеризував подію як “надзвичайно тривожну”, наголосивши, що повторні знеструмлення підвищують загрозу аварії на ядерному об’єкті. За його словами, подібні інциденти “ставлять під сумнів стабільність системи безпеки”.
Технічний ризик: чому АЕС не може бути “вимкнена” як звичайна електростанція
Атомні реактори, навіть у стані “холодного зупинення”, продовжують випромінювати тепло (залишковий тепловиділення). Щоб уникнути перегріву активної зони, систем охолодження потрібно живлення. Аналогічно басейни витримки (spent fuel pools) з радіоактивним паливом потребують циркуляції води чи теплообміну.
Зовнішнє електропостачання – основне джерело енергії для цих систем.
Якщо зовнішнього живлення немає, запускаються резервні дизель-генератори. Але вони мають обмежений запас палива, потребують обслуговування, мають межу надійності. На Запорізькій АЕС вже неодноразово були ситуації, коли станція втрачала зовнішнє електропостачання й мусила покладатися на дизелі.
За даними МАГАТЕ, російські оператори повідомили, що резервів палива вистачає приблизно на 20 діб.
Однак важливо розуміти, що це – теоретичний максимум, за умови безперебійного функціонування всіх систем і без втрат працездатності генераторів.
Аварія на Фукусімі-1 2011 року стала каталізатором: після землетрусу і цунамі лінії зовнішнього живлення були виведені з ладу, і дизель-генератори перестали працювати, що призвело до серйозних проблем з охолодженням.
Цей прецедент показав: резервні системи мають бути здатні працювати довго навіть у надзвичайних умовах.
Умови війни — додаткові виклики для Запорізької АЕС
Постачання дизельного пального на територію Запорізької атомної станції залишається одним із найскладніших питань в умовах війни. Пальне необхідне для роботи аварійних генераторів, які запускаються у разі відключення зовнішнього живлення. Проте транспортувати його через лінію фронту вкрай проблематично.
Ще одна критична загроза – регулярні обстріли та навмисне пошкодження високовольтних ліній електропередач. За даними українських медіа, російські сили цілеспрямовано виводять з ладу інфраструктуру, адже перебої з живленням вигідні окупантам у стратегічному плані: вони створюють ризики ядерної аварії та чинять тиск на Україну й міжнародну спільноту.
Ситуацію ускладнює також обмежений доступ українських фахівців до енергетичного об’єкта. Можливість безпечного пересування ремонтних бригад постійно під загрозою через бойові дії та мінування територій, що значно ускладнює проведення відновлювальних робіт.
Голова Державної інспекції ядерного регулювання України Олег Коріков наголошує, що для підтримки роботи систем безпеки ЗАЕС необхідно щодня доставляти близько чотирьох цистерн дизельного палива. За його словами, у випадку перебоїв з доставкою цих обсягів резерви швидко вичерпаються, і генератори можуть зупинитися. Це, у свою чергу, створить безпосередню загрозу для охолодження реакторів і басейнів відпрацьованого ядерного палива.
Таким чином, умови війни не лише збільшують ризики відключень, а й суттєво обмежують можливості забезпечення аварійних систем станції всім необхідним для стабільної роботи.
На Запорізькій АЕС, що перебуває під окупацією російських військ, відсутні належні механізми аварійного реагування та не вистачає кваліфікованих спеціалістів. Системи раннього сповіщення і радіаційного моніторингу фактично не працюють, зовнішнє електропостачання залишається нестабільним, а необхідне технічне обслуговування обладнання та інженерних систем не проводиться належним чином.
Політика та мотиви: чому Росія навмисно утримує ЗАЕС у стані “знеструмлення”
Запорізька атомна електростанція для Кремля перетворилася на інструмент ядерного шантажу. Систематичні відключення зовнішнього електроживлення використовуються як спосіб нагнітати страх, підривати довіру до української енергосистеми та схиляти Київ і міжнародних партнерів до поступок. Як наголосив голова Держатомрегулювання Олег Коріков, будь-які спроби “перезапуску” блоків під контролем Росії можна розцінювати як “акт ядерного терору”.
Москва неодноразово декларувала наміри інтегрувати ЗАЕС до власної енергомережі та відновити її роботу під керівництвом “Росатому”. Про це повідомляли France 24, МАГАТЕ та United24 Media. Такий сценарій мав би на меті закріпити контроль Росії над об’єктом і використати його для енергетичного та політичного тиску.
Ще один елемент цієї стратегії – навмисне блокування ремонтів. За даними “Укренерго”, лінії електропередач, що залишаються під контролем України, технічно придатні для відновлення роботи. Проте окупаційна адміністрація не допускає підключення станції до української мережі. Це дозволяє Росії не лише тримати ЗАЕС у штучному стані “знеструмлення”, а й у разі критичної ситуації перекладати провину на Україну – мовляв, саме через “відсутність кооперації” нібито виникають ризики. Така тактика стає частиною ширшої інформаційної війни, яку Москва веде паралельно з воєнними діями.
Міжнародний контекст: реакція світу і правова відповідальність
Міжнародне агентство з атомної енергії послідовно наголошує: надійне зовнішнє електропостачання є базовим елементом ядерної безпеки. Генеральний директор МАГАТЕ Рафаель Гроссі неодноразово підкреслював, що втрата off-site power, тобто доступу до зовнішньої електромережі становить одну з найсерйозніших загроз для будь-якої атомної станції.
У зв’язку з цим агентство вже тривалий час вимагає створення навколо Запорізької АЕС спеціальної зони ядерної безпеки та фізичного захисту (safety/security zone). Її завдання – гарантувати недоторканність інфраструктури та унеможливити проведення бойових дій у безпосередній близькості до реакторів.
Офіційний Київ на найвищому рівні продовжує привертати увагу партнерів до ситуації на ЗАЕС. У зверненні міністра енергетики України до Генеральної конференції МАГАТЕ прямо зазначалося: Росія демонстративно заявляє про наміри “перезапустити” станцію та підключити її до окупаційної мережі. Такий крок, на думку української сторони, не лише порушує міжнародне право, а й створює додаткову небезпеку для ядерної та радіаційної безпеки. Київ, а саме Енергоатом, закликає партнерів посилити тиск на Москву, щоб не допустити незаконного використання об’єкта як інструменту політичного шантажу.
У міжнародних медіа дедалі частіше лунають попередження про загрозу повторення сценарію “Фукусіми”. Як пише United24 Media, контрольоване Росією знеструмлення станції розглядається як безвідповідальний експеримент, що несе глобальні ризики.
Окреме занепокоєння викликало повідомлення, що станція залишалася без зовнішнього живлення понад три доби поспіль – це найдовший подібний випадок від початку окупації. The Guardian пише, що в МАГАТЕ назвали ситуацію “глибоко тривожною” та такою, що потребує негайних рішень.
У дискусії довкола ЗАЕС дедалі більшого значення набуває правовий вимір. Як зазначається в дослідженнях (ScienceDirect), міжнародне право чітко окреслює: ядерні об’єкти мають особливий захист у збройних конфліктах. Недопустимими є будь-які атаки на споруди, де зберігаються небезпечні радіоактивні матеріали. Сторони, залучені у війну, несуть обов’язок забезпечити мінімальний рівень безпеки об’єкта навіть за умов бойових дій.
У випадку Запорізької АЕС порушення цих принципів Росією може бути розцінене як нехтування міжнародними нормами й пряме створення загрози екологічній та гуманітарній безпеці на глобальному рівні.
Заклик до дії та ключові висновки
Ситуація на Запорізькій АЕС – це не лише внутрішньоукраїнська проблема, а серйозне питання ядерної безпеки для всієї Європи та світу.
Росія використовує станцію як інструмент ядерного шантажу: навмисно підтримує її у ризикованому стані, маніпулюючи живленням і контролем над критичною інфраструктурою.
Міжнародна спільнота повинна дати єдину та чітку відповідь: вимагати демілітаризації станції, повернення контролю над нею Україні та гарантії безпеки для персоналу і об’єкта.
МАГАТЕ має посилити моніторинг і оперативно реагувати на всі інциденти, застосовуючи всі доступні інструменти впливу.
Допомога Україні у цьому контексті – це не тільки військова чи економічна підтримка, а й технічна допомога у захисті ядерних об’єктів та забезпеченні їх безпечного функціонування.
Найважливіше: світ не може дозволити, щоб потенційна ядерна катастрофа, яку можна було запобігти, стала новим глобальним лихом.
