Зарплати українських біженців у європейських державах: порівняння з місцевими працівниками
Доходи українських громадян, які через війну опинилися в європейських країнах, стали одним з ключових індикаторів їхньої інтеграції на ринку праці. Дані міжнародних організацій свідчать, що навіть за умов поступового зростання зайнятості українські біженці залишаються у значно гіршому фінансовому становищі, ніж громадяни країн перебування, що формує тривалий розрив у доходах і можливостях.
Рівень заробітних плат у порівнянні з місцевими працівниками
Згідно з оцінками УВКБ ООН, українські біженці в країнах Європи в середньому отримують майже вдвічі меншу заробітну плату, ніж місцеві громадяни, навіть за умови повної зайнятості. Така різниця простежується у більшості держав незалежно від рівня економічного розвитку, що вказує на спільну для різних ринків праці проблему обмеженого доступу біженців до високооплачуваних сегментів зайнятості.
Найвищі медіанні доходи серед українських біженців зафіксовано у Великобританії та Норвегії, де щомісячна заробітна плата наближається до 2000 євро, однак навіть у цих країнах доходи громадян залишаються суттєво вищими і перевищують 3200–3400 євро. Такий розрив демонструє, що перебування у країнах з високим рівнем життя саме по собі не гарантує рівних фінансових можливостей.
Медіанна заробітна плата українських біженців
За даними ОЕСР, медіанна заробітна плата українських біженців у Нідерландах становить 1 949 євро на місяць, тоді як громадяни цієї країни в середньому отримують близько 3 000 євро. В Ірландії різниця виглядає ще помітнішою, адже доходи біженців оцінюються у 1 781 євро проти 3 300 євро у місцевих працівників.
У країнах Центральної та Східної Європи абсолютні показники є нижчими, однак співвідношення з доходами громадян залишається подібним. У Польщі українські біженці заробляють у середньому 973 євро, тоді як громадяни країни отримують близько 1 227 євро, а в Чехії цей показник становить 1 027 євро проти 1 209 євро.
Найнижчі медіанні доходи зафіксовано у Болгарії та Румунії, де українські біженці отримують приблизно 600 євро на місяць, що суттєво обмежує можливості покриття витрат навіть за нижчого загального рівня цін.
Медіанні місячні доходи українських біженців у країнах Європи виглядають так:
– у Норвегії українські біженці отримують у середньому 1 978 євро на місяць, тоді як медіанний дохід громадян цієї країни становить 3 435 євро;
– у Великобританії медіанна заробітна плата українців оцінюється у 1 987 євро, що помітно нижче за показник громадян країни на рівні 3 235 євро;
– у Нідерландах українські біженці мають середній місячний дохід 1 949 євро, тоді як громадяни заробляють близько 3 000 євро;
– в Ірландії медіанні доходи українців становлять 1 781 євро на місяць, у той час як громадяни країни отримують у середньому 3 300 євро;
– в Австрії заробітки українських біженців оцінюються у 1 625 євро, що суттєво менше за медіанний дохід громадян на рівні 2 860 євро;
– у Німеччині українці в середньому заробляють 1 455 євро на місяць, тоді як громадяни країни мають медіанний дохід 2 930 євро;
– у Франції доходи українських біженців становлять 1 299 євро, тоді як середній показник для громадян країни сягає 2 300 євро;
– в Іспанії медіанна заробітна плата українців дорівнює 1 125 євро на місяць, тоді як громадяни отримують близько 1 900 євро;
– в Італії українські біженці мають середній дохід 1 000 євро, у порівнянні з 1 875 євро серед громадян країни;
– у Литві медіанні доходи українців також становлять 1 000 євро, тоді як громадяни заробляють у середньому 1 553 євро;
– в Естонії українські біженці отримують близько 1 039 євро на місяць, у той час як медіанний дохід громадян становить 1 540 євро;
– у Польщі заробітки українців оцінюються у 973 євро, що нижче за медіанний дохід громадян на рівні 1 227 євро;
– у Чехії українські біженці в середньому отримують 1 027 євро на місяць, тоді як громадяни країни заробляють близько 1 209 євро;
– у Словаччині медіанний дохід українців становить 900 євро, тоді як громадяни отримують у середньому 1 208 євро;
– у Болгарії українські біженці заробляють приблизно 612 євро на місяць, у порівнянні з 834 євро серед громадян;
– у Румунії медіанний місячний дохід українських біженців становить 586 євро, тоді як громадяни країни отримують у середньому 810 євро, що робить цей показник одним із найнижчих серед європейських держав, охоплених дослідженням ОЕСР.
Невідповідність кваліфікації та оплати праці
Однією з ключових причин такого розриву у доходах залишається системна невідповідність між рівнем освіти українських біженців і характером виконуваної роботи. За оцінками УВКБ ООН, серед біженців з вищою освітою понад третина зайнята на низькокваліфікованих посадах, тоді як серед громадян приймаючих країн частка таких випадків становить лише 7%.
Ця різниця у використанні професійних навичок пояснює близько 40% медіанного розриву в заробітній платі між українськими біженцями та місцевими працівниками, адже виконання простішої роботи обмежує доступ до вищих ставок оплати незалежно від попереднього досвіду чи освіти.
Опитування показують, що майже 60% працюючих українських біженців визнають, що їхня робота не відповідає наявній кваліфікації, що створює ситуацію тривалого знецінення професійного потенціалу. Для багатьох це означає не лише нижчі доходи, а й втрату навичок, які з часом складніше відновити, особливо у сферах, де потрібна безперервна практика або доступ до національних професійних стандартів.
Ситуація з оплатою праці тісно пов’язана з рівнем працевлаштування українських біженців у Європі, який станом на середину 2025 року серед осіб віком 20–64 років становив 57%, включно з самозайнятістю та неформальною роботою. Навіть за наявності роботи значна частина домогосподарств залишається фінансово вразливою через поєднання низьких доходів, високих витрат на житло та необхідності утримувати дітей або інших членів родини.
Нижчі заробітні плати обмежують можливості українських біженців у плануванні довгострокового перебування, інвестуванні в освіту дітей або підвищення власної кваліфікації, а також у формуванні заощаджень. За таких умов навіть у країнах з розвиненими системами соціальної підтримки доходи від праці залишаються визначальним чинником рівня життя, а збереження значного розриву з місцевими працівниками формує ризик тривалої економічної нестабільності для цієї групи населення.
