В умовах повномасштабної війни страждають не лише міста й інфраструктура, а й дитинство, яке руйнується подвійно — від ударів ворога та жорстокості всередині сімей. Війна оголила глибинні проблеми — зростання жорстокості, руйнування соціальних зв’язків, байдужість до дитячих потреб, які мають трагічні наслідки. Неповнолітні стають жертвами як воєнних злочинів, так і домашнього насильства, і ці злочини дедалі частіше стають предметом розгляду судів.
Прокуратура на захисті прав дітей
В Офісі Генерального прокурора заявили, що на даний час керівники обласних прокуратур підтримують публічне обвинувачення у 149 кримінальних провадженнях, де потерпілими є неповнолітні. Це означає, що найвищий рівень прокурорського керівництва бере на себе відповідальність за справедливий розгляд злочинів проти дітей.
За останні тижні суди вже винесли десять вироків у справах цієї категорії. Найпоширенішим злочином залишається зґвалтування, що саме по собі є показником масштабу насильства і його руйнівного впливу на дитяче життя.
Генеральний прокурор Руслан Кравченко визначив захист дітей як один з головних пріоритетів, і на виконання його доручення обласні прокурори особисто беруть участь у процесах. Це рішення має не лише символічний, а й практичний вимір: у резонансних справах участь вищих посадовців демонструє, що дитина не залишається наодинці з кривдником, а за нею стоїть уся сила державного обвинувачення.
Тяжкі злочини проти дітей: приклади справ
Однією з найгучніших справ став розгляд убивства 16-річного Максима Матерухіна, якого у квітні 2024 року на станції столичного фунікулера застрелив працівник Управління державної охорони Артем Косов. При цьому сам Генпрокурор Кравченко представляв державне обвинувачення у суді. За результатами процесу Шевченківський районний суд Києва визнав обвинуваченого винним і призначив йому довічне позбавлення волі. Цей випадок продемонстрував, що незалежно від статусу злочинця, відповідальність перед законом є невідворотною.
Іншим прикладом є справа на Дніпропетровщині, де подружжя систематично знущалося з власного чотирирічного сина. За даними слідства, протягом кількох днів у липні 2025 року батьки били дитину руками, ногами та металевою трубою. У результаті на тілі хлопчика виявили понад двадцять тілесних ушкоджень, включно з вивихом плеча і переломом руки. Причиною побиття став елементарний «непослух»: дитина без дозволу взяла хліб і печиво. Хлопчик помер від травматичного шоку.
Як зазначили у прокуратурі, обвинувачені били його у присутності інших дітей. Це підкреслює масштаби трагедії, адже йдеться не лише про фізичне насильство, а й психологічні травми, яких зазнали брати та сестри загиблого.
Керівник Дніпропетровської обласної прокуратури Юрій Папуша підписав обвинувальний акт проти подружжя. Вони обвинувачуються у вбивстві малолітньої дитини з особливою жорстокістю, що передбачає довічне ув’язнення. Наразі обидва перебувають під вартою без права внесення застави.
Розслідування виявило й інші тривожні деталі: після чергового побиття хлопчик ще два тижні перебував удома, попри тяжкі травми, які потребували негайної медичної допомоги. Родина не зверталася до лікарів, і дитина померла. Судові реєстри показали, що ця сім’я вже перебувала на обліку в соціальних службах. У ній виховувалося четверо дітей, включно із загиблим. Т
Торік соціальні працівники намагалися вилучити трьох дітей, але тоді суд ухвалив рішення позбавити матір батьківських прав лише щодо старшого сина. Цей приклад засвідчив, наскільки складною є система превенції й наскільки часто діти залишаються в небезпеці навіть тоді, коли проблеми в родині офіційно відомі державі.
Значення особистої участі прокурорів
Факт, що керівники прокуратур особисто підтримують обвинувачення у таких справах, має важливий ефект. Це означає, що держава визнає злочини проти дітей злочинами особливої ваги, які потребують найвищої уваги. Для суспільства це є сигналом, що випадки насильства не замовчуються і не розглядаються як «побутові трагедії», а отримують належну правову оцінку.
Особиста участь прокурорів також підвищує довіру до судових процесів. В умовах війни, коли суспільство очікує від держави максимальної мобілізації зусиль для захисту найуразливіших, такий підхід набуває особливого значення.
Діти в Україні сьогодні потерпають від подвійної загрози: з одного боку — від агресії зовнішнього ворога, з іншого — від жорстокості у власних домівках. Справа вбивства 16-річного підлітка у Києві й трагедія чотирирічного хлопчика на Дніпропетровщині лише два приклади серед десятків процесів, у яких прокуратура намагається відновити справедливість. Той факт, що керівники обласних прокуратур беруть участь у таких справах, свідчить про спробу держави показати дітям і суспільству: навіть у найтемніші часи вони не залишаються без захисту.
