13 квітня, у Вербну неділю, російська армія завдала потужного удару по Сумам. Серед білого дня, просто в центрі міста. Під час, коли багато містян поверталися з храму, вулиці були наповнені людьми з дітьми, автомобілями та громадським транспортом. За останніми даними ДСНС Сумщини, на цей час внаслідок ракетного удару загинуло 34 особи. Серед них — двоє дітей. Ще 119 людей зазнали поранень. П’ятнадцятеро з них — діти. За офіційними повідомленнями, кількість постраждалих може ще зрости.
Серед загиблих – ціла сім’я. Разом з обома батьками – Наталією та Миколою – загинув їх син, Максим Мартиненко. Йому було 12, він навчався в 6 класі Старосільського ліцею. У ліцеї, де навчався Максим, тепер висить портрет з чорною стрічкою. Всі, хто його знав, кажуть, що він був тихим, добрим і дуже старанним хлопчиком.
Фото ще однієї загиблої дитини, зроблене просто на місці удару, швидко розлетілося соцмережами. На знімку — вбиті горем батьки, які сидять біля тіла своєї дитини. Вони не говорять і не кричать, лише тримають її й плачуть. Мати схилилася, обіймаючи її за голову, батько поруч, опустившись на коліна. Ніхто навколо не намагається їх відвести чи вмовити встати. Це один з тих моментів, коли слова вже не мають жодного значення.
Один з прильотів влучив неподалік храму. Загорівся автобус, у якому були пасажири. Серед них — 13-річний Кирило Ілляшенко та його мама. Двері виявилися заблокованими. Кирило вибрався через розбите вікно і не втік, а допоміг вибратися іншим. Хлопець зазнав тяжких поранень — три уламки влучили в голову, зараз лікарі надають йому необхідну допомогу. Кирило вижив, але все, що він побачив і пережив, залишиться в ньому назавжди. Він навчається у 8 класі сумської школи №4, займається вільною боротьбою в ДЮСШ «Факел». І замість підготовки до турніру тепер лежить під крапельницею. Мама поруч.
Міська влада попередила: кількість жертв може зрости. У лікарнях перебувають діти з осколковими пораненнями, опіками, травмами кінцівок. Їхні імена поки не називають, частина з них перебуває в реанімації.
Це вже не перша трагедія в Сумах. 17 листопада 2024 року російська ракета влучила в багатоповерхівку. Тоді загинуло 11 людей, серед них — двоє дітей: 9-річний Ілля та 14-річна Анастасія. Ілля народився з важким захворюванням. Для його батьків це була довгоочікувана дитина. Вони робили все, аби він мав звичайне дитинство. До цієї трагедії батько Іллі поховав рідного брата Євгена, який загинув на фронті, а потім і свого сина.
Анастасія Боровик навчалася у 9 класі школи №15. У день трагедії вона була вдома. Після удару її знайшли під завалами. У школі Настю пам’ятають як тиху, уважну дівчину, яка любила малювати. На сторінці школи написали, що не можуть підібрати слів. І більше не зможуть написати в щоденнику: «Настя — присутня».
Ці діти мали б жити, гуляти з друзями, отримувати оцінки в школі, мріяти, сперечатися з батьками, йти до спортивної секції чи репетитора, але їх не стало через цю жахливу війну. І поки тривають довготривалі та безрезультатні переговори про припинення війни, в Україні щодня продовжують гинути наші діти.
