Звільнення імпорту електромобілів від ввізного мита і ПДВ є помилкою державної політики: Борис Кушнірук

В Україні триває дискусія навколо ефективності податкових стимулів, спрямованих на розвиток ринку електромобілів. Незважаючи на очевидну мету таких пільг — зменшення шкідливих викидів та модернізацію автопарку — дедалі більше експертів ставлять під сумнів логіку податкових рішень, що нині діють у цій сфері. Вони наголошують, що без системного перегляду підходів до оподаткування навіть найкращі ініціативи можуть мати протилежний ефект, сприяючи не стільки «зеленій» модернізації, скільки розбалансуванню бюджетних надходжень.

Голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру, експерт в галузі економіки Борис Кушнірук вважає, що чинна система податкових пільг для електромобілів побудована без чіткої економічної логіки. Він зазначає, що нинішній порядок фактично звільняє імпортерів таких транспортних засобів від сплати двох ключових податків — ввізного мита і податку на додану вартість.

Крім того, на думку експерта, акцизний податок на електромобілі розраховується за символічною ставкою — один євро за кожну кіловат-годину ємності батареї, а при першій реєстрації транспортного засобу в Україні не сплачується збір до Пенсійного фонду, який зазвичай становить від трьох до п’яти відсотків від вартості автомобіля. За таких умов єдиним суттєвим фіскальним платежем залишається акциз, що робить імпорт електрокарів надзвичайно вигідним, але водночас позбавляє бюджет значної частини надходжень.

“Станом на сьогодні (жовтень 2025 року), в Україні зберігається режим значних податкових переваг для імпорту легкових транспортних засобів, оснащених виключно електричними двигунами. Ці преференції суттєво зменшують загальну вартість митного оформлення:

Ввізне мито (10%): Встановлено нульову ставку, тобто повне звільнення від сплати.
Податок на додану вартість (ПДВ 20%): Ставка також становить 0%, що означає цілковите звільнення від цього платежу.
Акцизний податок: Стягується за пільговим тарифом — 1 євро за кожен 1 кВт·год ємності електричної батареї автомобіля.

Фактично, єдиним суттєвим платежем при ввезенні залишається акцизний збір, розрахований за вказаною формулою. Додатковою перевагою є те, що при першій реєстрації електрокара в Україні не потрібно сплачувати збір до Пенсійного фонду (3–5% вартості)”, – зазначає експерт.

Кушнірук наголошує, що головним спірним моментом у цій системі є нульова ставка ПДВ. Податок на додану вартість, який у європейській практиці забезпечує приблизно половину доходів державного бюджету, є базовим елементом податкової структури, і саме через нього формується стабільна фінансова основа держави. Скасування цього податку на імпорт електромобілів виглядає як вияв популізму і непрофесійності, адже держава відмовляється від головного джерела своїх доходів не на користь соціально вразливих груп, а задля підтримки відносно заможної категорії споживачів.

На думку аналітика, система стимулювання мала б бути побудована зовсім інакше. Держава повинна підтримувати не лише купівлю електромобілів, а й розвиток енергозбереження та використання відновлюваних джерел енергії домогосподарствами, таких як сонячні станції, теплові насоси чи невеликі вітрові установки. При цьому замість скасування податку на додану вартість доцільніше було б запровадити механізм його компенсації. Наприклад, особа, яка придбала електромобіль або інше енергоефективне обладнання, могла б частково — у межах до тридцяти відсотків — зменшити своє зобов’язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб.

Як приклад ефективного підходу Кушнірук наводить практику Німеччини, де компенсація сплаченого ПДВ здійснюється не прямо, а шляхом часткового зменшення суми податку на доходи, яку платник має сплатити за підсумками року. В результаті така система одночасно стимулює споживання екологічних товарів і зберігає стабільність податкових надходжень.

Підсумовуючи, економіст підкреслює, що Україна потребує радикального перегляду підходів до оподаткування. На його переконання, ставки прямих податків, таких як податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств та єдиний соціальний внесок, мають бути суттєво знижені. Базову ставку податку на доходи фізичних осіб він пропонує встановити на рівні не вище десяти відсотків, а для тих, чий річний дохід перевищує п’ять мільйонів гривень, запровадити підвищену ставку — тринадцять відсотків. Такий підхід сприятиме детінізації економіки, зменшенню ухилення від сплати податків і водночас забезпечить більш справедливу систему оподаткування, у якій пільги матимуть не політичне, а економічне обґрунтування.