10–12 тисяч євро на повернення: Дмитро Лубінець запропонував Європі профінансувати житло для українських біженців

Забезпечення реальних умов для повернення мільйонів громадян, які виїхали за кордон у пошуках безпеки, потребує кардинальної зміни підходів як всередині країни, так і у взаємодії з міжнародними партнерами. Поки європейські уряди намагаються оптимізувати видатки на соціальне утримання іноземців, відсутність дієвих внутрішніх інструментів підтримки в Україні залишається головним бар’єром для ухвалення рішення про виїзд додому. Фінансова незахищеність та втрата майна змушують людей триматися за тимчасові закордонні програми, оскільки повернення на батьківщину без стартового капіталу чи даху над головою виглядає для багатьох занадто ризикованим кроком.

Нова фінансова модель репатріації за рахунок міжнародних фондів

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Дмитро Лубінець виступив з ініціативою переформатування європейської допомоги біженцям, запропонувавши спрямувати ці ресурси на безпосереднє відновлення їхнього життя вдома. Під час публічного виступу посадовець зазначив, що Європейський Союз мав би виділяти цільові кошти для українських громадян з тимчасовим захистом, які можна було б використати для придбання нерухомості на батьківщині.

За словами Лубінця, орієнтовний обсяг такої одноразової підтримки на одну особу повинен перевищувати 10–12 тисяч євро. Подібний підхід дозволив би європейським країнам зменшити тривале навантаження на власні соціальні системи, а українцям — отримати базовий фундамент для облаштування побуту в рідних містах.

“Якщо ти все втратив на тимчасово окупованій території і не знаєш, де житимеш, де працюватимеш, – ти не повернешся в Україну. У Європі безпечніше, ніж в Україні – давайте відверто про це говорити. Там є хоч якась тимчасова підтримка. Українці не можуть повернутися додому, оскільки немає державної програми підтримки.

Якби була така програма, за якою ти повертаєшся і можеш отримати пільгове фінансування. Коли я спілкуюся з цією категорією громадян України, вони навіть кажуть: якщо будуть адекватні відсотки, 3% у гривні, то ми готові їхати. Навіть не даруйте нам, але дайте нам можливість придбати і поступово виплачувати ці кошти в національній валюті”, – наголосив Лубінець.

Запит на внутрішні кредитні програми та реальні настрої біженців

Правозахисники визнають, що європейське середовище наразі виглядає значно безпечнішим та передбачуванішим, ніж поточні українські реалії, де громадяни часто залишаються наодинці з власними матеріальними труднощами. Люди, які втратили абсолютно все на тимчасово окупованих територіях і не мають чіткого розуміння щодо майбутнього працевлаштування чи розселення, не демонструють бажання повертатися без заздалегідь підготовленого державного ґрунту.

Під час соціологічних опитувань та комунікації з правозахисними інституціями українські біженці висловлюють готовність їхати назад за умови запуску доступних фінансових програм. Головною вимогою громадян є надання довгострокових кредитів під адекватні відсотки, зокрема на рівні 3% у національній валюті, що дозволило б самостійно купувати квартири чи будинки та поступово виплачувати їхню вартість з власних доходів.

Критика урядових рішень та законодавчий вакуум у сфері захисту ВПО

Аналіз поточних внутрішніх процесів свідчить про наявність глибоких системних прорахунків у сфері міграційної та соціальної політики виконавчої влади. Омбудсман констатував, що державна стратегія Кабінету Міністрів щодо захисту прав внутрішньо переміщених осіб виявилася повністю провальною та не виконує своїх прямих функцій.

За його словами, п’ятий рік масштабної кризи не дозволили урядовцям навіть сформувати та офіційно закріпити у профільному національному законодавстві чітке юридичне визначення постраждалого чи постраждалої від російської військової агресії. Відсутність базової термінологічної та нормативної бази блокує створення справедливих механізмів компенсацій та гальмує розробку цільових програм, змушуючи людей шукати стабільності поза межами своєї держави.