5-річна донька ледь не залишилася сиротою при живому батькові: завдяки суспільному резонансу мобілізованого батька-одинака відпустили 

Практика проведення мобілізаційних заходів дедалі частіше оголює серйозні морально-етичні та юридичні проблеми, пов’язані з грубим ігноруванням сімейних обставин військовозобов’язаних. Непоодинокі випадки, коли під примусовий призов потрапляють батьки-одинаки, демонструють кричущу байдужість представників територіальних центрів комплектування до подальшої долі дітей, які в одну мить залишаються без батька. Замість ретельної перевірки документів та індивідуального підходу до кожної життєвої трагедії, система демонструє сухий бюрократичний автоматизм, залишаючи малечу напризволяще. Такі діти війни, які вже отримали глибокі психологічні травми через бойові дії та вимушену розлуку з матерями, піддаються новому жорстокому випробуванню у вигляді раптового зникнення батька, що руйнує їхнє почуття базової безпеки.

Примусовий призов та реакція Дніпропетровського обласного військкомату

Гучний інцидент у Кривому Розі, де об’єктом мобілізації став 34-річний чоловік, який самостійно виховує п’ятирічну доньку, набув значного розголосу через екстремальні обставини затримання. За офіційною версією Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування, громадянин перебував у статусі особи, що ухиляється від виконання військового обов’язку, та значився у внутрішніх базах розшуку.

Військові посадовці стверджували, що призовник не оформив належним чином законне право на звільнення від служби у визначений термін, через що йому було надіслано офіційну повістку, на яку він вчасно не відреагував. Заочне рішення комісії завершилося швидким проходженням військово-лікарської комісії та миттєвим відправленням новобранця до розташування однієї з бойових частин для виконання завдань оборони.

Відчайдушні спроби захисту та втручання завідувачки дитсадка

Батько-одинак повністю спростовував звинувачення у недбалості, наголошуючи на тому, що двічі офіційно намагався зареєструвати пакет документів для отримання законного звільнення від призову, але щоразу наражався на категоричні відмови. Чоловік надавав представникам військкомату чинне рішення судової інстанції, що юридично закріплювало проживання малолітньої дитини винятково з ним, а також офіційні довідки про виїзд матері дівчинки за межі країни ще у 2023 році та повну відсутність будь-якого зв’язку чи фінансової підтримки з її боку.

Оскільки родина не мала інших близьких родичів чи повнолітніх членів сім’ї, які могли б оперативно подбати про дитину, після раптового затримання батька п’ятирічну дівчинку була змушена тимчасово забрати до себе додому завідувачка місцевого закладу дошкільної освіти.

Втручання омбудсмана та юридична оцінка правопорушень

Ситуація зрушила з мертвої точки лише після втручання вищих державних інституцій та особистої реакції Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Дмитра Лубінця, який взяв розслідування під особистий контроль. Проведений фахівцями офісу омбудсмана аналіз наданої документації чітко засвідчив, що законні права батька були брутально порушені місцевими мобілізаційними органами, які проігнорували очевидний статус єдиного годувальника дитини. Правозахисник відкрито наголосив, що відновлення справедливості та повернення чоловіка до виконання батьківських обов’язків стало можливим винятково через потужний тиск медіа та суспільний резонанс, на який система не змогла не відреагувати.

Повернення додому та поточний статус батька-одинака

Завдяки оперативному втручанню суспільства та реакції офіцерів 475-го полку, куди спочатку розподілили батька-одинака, його відпустили з розташування підрозділу вранці 1 липня для термінового врегулювання сімейних питань. Наразі батько вже перебуває за місцем проживання разом з донькою та займається переоформленням необхідних юридичних паперів для остаточного закріплення своєї відстрочки.

Повернений з військової частини громадянин публічно висловив вдячність командуванню полку за швидке реагування на виявлене правопорушення, проте прецедент залишив відкритим питання щодо системних помилок у роботі ТЦК, які ставлять під загрозу благополуччя найменших українців.

Раптове вилучення батька з життя п’ятирічної дівчинки ледь не перетворило її на соціальну сироту, змушену шукати притулку у сторонніх людей через байдужість мобілізаційної системи. Своєчасне повернення батька додому дозволило мінімізувати психологічні наслідки цього інциденту для малечі, проте сама ситуація продемонструвала, наскільки вразливими залишаються найменші українці перед сухими бюрократичними інструкціями, які не враховують інтересів дитини під час ухвалення рішень.