10 липня відзначаються Всесвітній день енергетичної незалежності та День Ніколи Тесли. Сьогодні не відзначають гучних свят, але саме цього дня в різні роки відбувалися події, які залишили вагомі сліди в історії: зміни влади, природні катастрофи, воєнні операції, технічні новації, політичні заяви й людські протести.
Всесвітній день енергетичної незалежності
Цей день є нагадуванням про потребу змінити глобальну енергетичну модель. Його суть — показати, що енергетика може бути не залежною від війни, шантажу, кліматичних катастроф і монополій. Це можливість кожної країни, міста, громади, будинку забезпечити себе енергією, яку можна добути на місці з сонця, вітру, землі, біомаси або води. Енергетична незалежність є стійкістю до блекаутів, вторгнень, цінових криз і кліматичних ударів.
Україна відчула цю залежність буквально: ракети б’ють по ТЕС, по підстанціях і лініях. В умовах війни стало зрозуміло, що енергетика — не лише інфраструктура, а поле безпеки й виживання.
Від енергетичної незалежності залежать не тільки тарифи, а питання здоров’я, довкілля, клімату, економіки, безпеки, доступу до освіти й медицини. Якщо живлення централізоване і вразливе, достатньо одного удару або збою і вся система ламається. Саме тому країни ЄС, США, Японія, Австралія десятиліттями інвестують у децентралізацію та «зелену» енергетику.
Ізоляція будинків, теплові насоси, батареї, сонячні панелі, домашні міністанції, мікромережі, когенерація — це вже не елементи майбутнього, а буденні речі в громадах, які хочуть контролювати власну долю. І з кожною кризою цей тренд тільки посилюється.
Цікаві факти
У Німеччині понад 40% відновлюваної енергії виробляють не великі компанії, а приватні особи, кооперативи та фермери. Це стало можливим завдяки системі довгострокових «зелених» тарифів і пріоритетного підключення до мережі.
У Південній Кореї та Японії після ядерної катастрофи у Фукусімі з’явилися тисячі малих енергетичних компаній, які будують локальні сонячні й біоенергетичні станції. Рух має назву «енергетична демократія».
У Данії частина міст має систему теплопостачання на біомасі, що повністю замінила газ. Кожна нова будівля зобов’язана відповідати стандартам енергетичної ефективності та часто обладнується тепловими насосами.
У Бангладеш — одній із найбідніших країн світу — встановлено понад 6 мільйонів домашніх сонячних систем. Це приклад того, як децентралізовані рішення здатні покрити базові потреби навіть без централізованої мережі.
У США військові бази переходять на локальні «зелені» системи, щоб зберігати автономність у разі катастроф або атак на мережу.
Ісландія на понад 85% забезпечує себе геотермальною й гідроенергією, маючи фактично нульову залежність від викопного палива для внутрішнього споживання.
У Нігерії, де нестабільна електромережа, починають масово використовувати сонячні мінімережі у селах: це дозволяє організувати освітлення, холодильники, насоси для води і навіть зарядні станції для телефонів без жодного підключення до великої мережі.
День Ніколи Тесли
Цей день присвячений не просто пам’яті винахідника, а усвідомленню масштабу його впливу на весь сучасний технічний світ. Саме цього дня 1856 року в селі Сміляни (територія сучасної Хорватії) народився Нікола Тесла — людина, без якої не було б електричної епохи у звичному для нас вигляді.
Він був фізиком, електротехніком, механіком, конструктором і візіонером. Все життя Тесла присвятив роботі з електрикою не лише як джерелом енергії, а як принципом улаштування Всесвіту. Його погляди були ширшими за технології: він вірив у можливість бездротової передачі енергії, глобального інформаційного поля й штучного освітлення всієї планети без дротів.
Основна заслуга Тесли полягає у розробці та популяризації змінного струму, що стало фундаментом для створення електромереж великої потужності, здатних передавати енергію на далекі відстані. На противагу Томасу Едісону, який просував постійний струм, Тесла довів перевагу змінного струму — саме його сьогодні використовують у глобальних енергосистемах.
Нікола Тесла запатентував понад 300 винаходів. Серед них: багатофазні електричні двигуни та трансформатори, індукційний двигун, резонансні схеми, високочастотні генератори, бездротові передавачі енергії,принципи радіозв’язку (незалежно від Марконі) та радіокеровані пристрої (вперше публічно продемонстровано у 1898 році).
Частина його робіт випереджала час настільки, що не знайшла практичного застосування за життя. Деякі дослідження були засекречені або знищені, інші — використані в подальших технологіях без його імені.
Цікаві факти
Тесла говорив дев’ятьма мовами: англійською, сербською, хорватською, чеською, французькою, німецькою, угорською, італійською та латинською. Його пам’ять дозволяла вивчати складні тексти напам’ять.
У 1890-х Тесла розробив ідею передачі електроенергії без дротів через іонізовану атмосферу. Вежа Ворденкліфф у Нью-Йорку мала стати першою такою станцією. Її ніколи не добудували — фінансування припинили.
Він був противником рентгену в медичних діагнозах, бо вважав, що дія променів на тканини ще недостатньо вивчена — і виявився правим: перші десятиліття використання рентгену мали серйозні наслідки для медиків.
Тесла не цікавився особистим збагаченням і часто втрачав гроші через небажання патентувати відкриття або передавав права безоплатно.
У 1943 році після смерті Тесли уряд США конфіскував усі його документи. Частину пізніше повернули, але частина залишилася засекреченою. Саме тому навколо його імені постійно виникають чутки й теорії змови.
Компанія Ілона Маска Tesla Inc. названа на його честь, хоча сам Маск не є автором цієї ідеї: ім’я обрали перші засновники компанії Мартін Ебергард і Марк Тарпеннін у 2003 році, за 5 років до приходу Маска.
У 1895 році лабораторія Тесли в Нью-Йорку згоріла дощенту. Він втратив усі записи, прилади та моделі. Після цього випадку почав вивчати безпаперові методи фіксації — працював із пам’яттю й уявними кресленнями.
Останні роки життя Тесла провів на самоті, мешкаючи в готелі New Yorker, харчуючись хлібом, молоком і медом. Помер у 1943 році в бідності, хоча світ користувався його відкриттями щодня.
Історичні події в цей день
138 — Сенат Риму визнав імператором Антоніна Пія після смерті Адріана. Антонін прославився як мирний правитель: під час його правління не велися масштабні війни, зате активно будувалися дороги, акведуки й укріплення, зокрема знаменита стіна в Британії. Саме за його епохи Римська імперія сягнула піку стабільності та економічного добробуту.
1547 — у Франції відбулася остання офіційна дуель, санкціонована монархом. Вона стала завершенням епохи, коли збройні поєдинки вважалися способом захисту честі в аристократичному середовищі. Після цього французька корона посилила репресії проти дуелянтів, адже численні смерті дворян завдавали удару по політичній стабільності та авторитету влади.
1878 — вперше в історії футбольний арбітр на матчі в Англії використав свисток. До цього судді зупиняли гру голосом або помахом руки. Свисток швидко став символом суддівства у спорті й донині залишається обов’язковим атрибутом на полі — не тільки у футболі, а й у десятках інших ігрових видів.
1890 — Вайомінг увійшов до складу США як 44-й штат. Це перший штат, де жінки отримали право голосу ще до загальнонаціональної реформи. Саме тому Вайомінг отримав прізвисько «Штат рівноправності». Він також славиться природними красотами: на його території розташований Йеллоустон — перший у світі національний парк.
1934 — у Радянському Союзі створено Народний комісаріат внутрішніх справ (НКВС) — силову структуру, яка згодом стала головним органом репресій, стеження, масових арештів і розстрілів. Цей день фактично відкрив епоху Великого терору. Саме НКВС реалізовував найжорстокіші накази сталінського режиму, включно з Голодомором і депортаціями.
1943 — британські та американські війська висадилися на Сицилії. Це стало початком великої союзницької кампанії в Італії під час Другої світової війни. Сицилійська операція змусила Муссоліні втратити політичні позиції, а Італію — перейти на бік антигітлерівської коаліції. Успіх десанту став першим проривом у фортецю «Європа».
1949 — потужний землетрус повністю знищив таджицьке гірське місто Хаїт. Загинули майже всі його 20 тисяч мешканців. Це одна з найтрагічніших стихійних катастроф у Центральній Азії ХХ століття. Місто так і не було відбудоване. Місце трагедії залишилося в пам’яті як символ геологічної вразливості гірських регіонів.
1984 — у Мілані під час пресконференції радянський кінорежисер Андрій Тарковський заявив, що не повернеться до СРСР. Він фактично став політичним емігрантом. Рішення митця викликало гучний резонанс, адже Тарковський був не просто відомим режисером, а одним із духовних символів радянського кіномистецтва. Його вибір був сприйнятий як акт спротиву культурній несвободі.
1985 — у новозеландському порту Окленд корабель організації Greenpeace, Rainbow Warrior, був підірваний агентами французьких спецслужб. Вони намагалися зупинити протест проти ядерних випробувань у Тихому океані. Внаслідок атаки загинув фотограф Фернандо Перейра. Цей теракт вразив світ, викрив французьку розвідку та завдав удару по іміджу Парижа як демократичної держави.
1989 — у шахтарському місті Междурєченськ у Кемеровській області почався страйк гірників. Вони виступили проти зневажливих умов праці, затримок зарплат і байдужості влади. Протест швидко поширився на інші шахтарські регіони, зокрема Донбас. Це був один із перших масових трудових бунтів у пізньому СРСР, що підірвали монолітність системи.
1994 — Леоніда Кучму обрали другим президентом незалежної України. У той же день Олександра Лукашенка вперше обрали президентом Білорусі. Перший отримав владу в умовах економічної кризи, другий почав формувати автократію, що триває досі. Ця дата відзначила глибоку розбіжність політичних траєкторій двох сусідніх держав після розпаду СРСР.
1995 — Папа Римський Іван Павло II оприлюднив спеціальне послання до жінок, у якому вперше визнав, що Католицька церква впродовж століть дискримінувала їх. Він просив вибачення за історичну несправедливість і закликав до нового діалогу. Цей жест вважають символічним поворотом Церкви до відкритішої, більш самокритичної позиції щодо гендерної рівності.
Леді Годіва скинула з себе весь одяг заради спільного блага – зменшення податків
10 липня 1040 року граф Мерсії Леофрік, перебуваючи у стані сильного сп’яніння, пообіцяв зменшити податки для мешканців міста Ковентрі, якщо його дружина проїде оголеною верхи на коні вулицями міста. Граф, добре знаючи свою благочестиву й горду дружину, був впевнений, що вона нізащо не погодиться на таке приниження. Проте леді Годіва чи з великої любові до свого народу, чи на зло чоловікові прийняла виклик.
У визначений день вона, прикрившись лише довгим золотистим волоссям, поїхала верхи через все місто. Дізнавшись про жертву леді Годіви, мешканці Ковентрі, з поваги до неї, зачинили ставні, замкнули двері і залишилися в оселях. Жодна людина не вийшла на вулицю. Так вона непоміченою проїхала містом. Вражений відвагою й жертовністю дружини та гідною поведінкою містян, граф дотримався обіцянки — податковий тягар було знижено.
У пам’ять про цю подію написано поеми, створено оперу, мультфільми та художні фільми. У Ковентрі встановили пам’ятник леді Годіві — жінці з розпущеним волоссям верхи на коні. Її зображення стало навіть частиною печатки міської ради.
Цікаво, що англійці не просто зберегли історію, а прикрасили її. У 1586 році міська рада Ковентрі замовила художнику Адаму ван Ноорту картину за мотивами легенди. На полотні, окрім прекрасної вершниці, зображений чоловік, який дивиться з вікна. Пояснень до картини не було, тож народ сам додумає: це нібито городянин, який підглядав за леді Годівою. Його назвали «Підглядаючий Том» (Peeping Tom), а легенда доповнилася новим епізодом — щойно Том побачив оголену жінку, одразу ж осліп.
Щороку 10 липня у Ковентрі біля пам’ятника леді Годіві проходить фестиваль. У міському парку звучить музика XI століття, влаштовують ігри, конкурси, зокрема — змагання на найкращу леді Годіву. У ньому беруть участь жінки у вбранні XI століття з довгим золотистим волоссям. А останнім часом стало навіть модним — наслідуючи героїню — здійснювати кінні прогулянки оголеними. Часи змінюються, як і суспільна мораль.
Звісно, жодних документів, які підтверджують цю легенду, не збереглося. Однак, як розповідають історики, ще наприкінці XIII століття сам король Едуард I вирішив перевірити, чи було це насправді. І, вивчивши літописи, дійшов висновку: починаючи з 1057 року, коли помер граф Леофрік, у Ковентрі податки справді не збиралися протягом тривалого часу. Як казали в народі, леді Годіва скинула з себе весь одяг заради спільного блага.
Остання офіційно дозволена королем Франції дуель
10 липня 1547 року у Франції відбулася остання офіційно дозволена королем дуель — поєдинок між двома особами, одна з яких захищає свою честь. Історичним попередником дуелі вважається судовий поєдинок, який мав широке розповсюдження у середньовіччі. А той, своєю чергою, походить з давньої язичницької традиції «божого суду», що ґрунтувалася на уявленні: в поєдинку, рівному з технічної точки зору, перемогу здобуває той, хто має рацію, адже боги не можуть допустити інакше. Пізніше з’явилися лицарські турніри, але справжньою основою дуелі стало поняття честі та гідності.
Як окремий спосіб викликати кривдника до відповіді за образу, дуель зародилася приблизно у XIV столітті в Італії. Її форми були різними: «нерухома дуель», «на благородній відстані», «прикласти пістолет до чола», «дуло в дуло» і навіть жіночі дуелі. Всі вони проходили за суворими правилами і навіть були легалізовані на рівні закону. Це було своєрідне «регламентоване кровопролиття», яке з часом стало настільки популярним, що змусило європейських правителів заборонити дуелі під страхом суворого покарання. До відомих дуелянтів належать: Отто фон Бісмарк, Отто Скорцені, Беніто Муссоліні та інші відомі особи.
Дуелянти на наших теренах часто мали значно жорсткіші умови, ніж європейці. Якщо в Європі прийнятою дистанцією для стрільби з пістолета були 30 кроків, то в нас — 20, 15 або навіть 10. Серед офіцерів, які служили на Кавказі, існував звичай дуелі на краю прірви — суперники ставали спиною до провалля і робили крок назад щоразу після пострілу. А про «російську рулетку» взагалі ходили легенди: кожен отримував пістолет, заряджений лише однією кулею, але ніхто не знав, у кого саме. Потім дуелянти одночасно натискали на спусковий гачок.
Сьогодні дуель втратила свою популярність, однак час від часу в різних країнах лунають пропозиції щодо ухвалення Дуельного кодексу — скоріше як символ культурної спадщини, ніж як справжній правовий механізм.
День народження автора смайлика з посмішкою
10 липня 1921 року у США народився американський художник і дизайнер Гарві Болл. У грудні 1963 року саме він уперше зобразив усмішку у вигляді двох крапок і дуги в жовтому колі.
Цю роботу Болл виконав для страхової компанії, яка прагнула доповнити корпоративну культуру символом, що уособлював би позитивні емоції. Не здогадуючись, якої популярності згодом набуде його творіння, художник не запатентував символ і отримав за роботу лише 45 доларів. Уся розробка зайняла в нього не більше ніж 10 хвилин. Сам дизайнер так говорив про своє творіння: «Я ніколи не переймався правами на смайлик. Я просто хотів, щоб він приносив радість і щоб люди усміхалися».
Ц 1999 році Болл заснував благодійну організацію, яка почала видавати права на використання смайликів, а всі ліцензійні збори спрямовуються на благодійність.
І ще один факт — саме завдяки художнику Гарві Боллу щороку у першу п’ятницю жовтня, 25 липня, а з 1980 року також і 12 квітня, відзначається Всесвітній день усмішки. Творець смайлика і засновник свята був переконаний, що цей день обов’язково має бути присвячений доброму настрою.
Визнання Донецька найкращим містом України для ведення бізнесу
10 липня 2013 року за результатами рейтингу журналу «Forbes» Донецьк було визнано найкращим містом України для ведення бізнесу.
У процесі оцінювання брали до уваги такі фактори: Донецьк став одним із небагатьох міст, яким вдалося зупинити скорочення населення. Рейтинг базувався на таких показниках: доходи міського бюджету за останні три роки, обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку міста за останній рік (який склав 1,7 мільярда доларів США), рівень безпеки проживання (у розрахунку на тисячу населення), надходження єдиного податку від фізичних осіб-підприємців до міського бюджету, обсяги надходжень від малого бізнесу та зростання обсягів промислового виробництва.
