12 червня в Україні відзначається День працівника фондового ринку, в світі – Всесвітній день боротьби з дитячою працею та Міжнародний день дубляжу. Також цей день залишив в історії чимало подій, які стали знаковими в політиці, економіці, науці, культурі та технологіях.
День працівника фондового ринку
Ця дата є відносно новою в календарі професійних свят країни, її було встановлено відповідно до Указу Президента України від 11 березня 2008 року. Ініціатива започаткування свята виникла як визнання важливої ролі працівників фондового ринку у формуванні цивілізованих фінансових відносин, розвитку економіки та інтеграції України у світову фінансову систему.
Формування фондового ринку в Україні почалося після здобуття незалежності й набуло активного розвитку в середині 1990-х років. Одним із головних рушіїв цього процесу стала приватизація державних підприємств, у результаті якої мільйони українців отримали приватизаційні сертифікати. Це заклало основу для появи перших організованих біржових структур, брокерських компаній, депозитарних систем, що стали зародком українського фондового ринку.
Однак з самого початку розвиток цієї сфери супроводжувався численними труднощами: нестабільним законодавством, низьким рівнем фінансової культури серед населення, нерозвиненістю інститутів колективного інвестування та браком досвіду у професіоналів. Окремим викликом стала також проблема недовіри до фінансових інструментів після серії фінансових пірамід, скандалів і банкрутств окремих компаній у 1990-х роках.
Проте за останні десятиліття в Україні сформувалося професійне середовище спеціалістів фондового ринку — брокерів, трейдерів, аналітиків, керуючих активами, аудиторів, які відіграють ключову роль у забезпеченні стабільності та прозорості біржових операцій, розробці нових фінансових продуктів, супроводі емісій цінних паперів і захисті прав інвесторів.
Особливої динаміки український фондовий ринок набув у період економічного зростання у 2005–2007 роках. Саме тоді відбувалося активне залучення іноземних інвесторів, вихід українських компаній на IPO, спроби лібералізації ринку, розвиток корпоративного управління. Водночас подальші фінансові кризи 2008 року, політичні потрясіння, а згодом і війна 2014 року, створили серйозні виклики для ринку капіталу. З початком повномасштабної війни у 2022 році біржова активність суттєво знизилася, багато учасників ринку перейшли в режим збереження активів.
Сьогодні працівники фондового ринку не лише здійснюють операції з цінними паперами, а й активно долучаються до розробки нових фінансових інструментів, цифровізації торгів, впровадження стандартів ESG, підвищення рівня фінансової грамотності в суспільстві.
Цікаві факти
В Україні на початку 2000-х років працювало понад 10 фондових бірж. Найбільшою з них була ПФТС (Перша фондова торгова система), що залишалася лідером за обсягами торгів протягом багатьох років.
Українські компанії виводили свої акції на міжнародні майданчики: перші великі розміщення акцій українських підприємств відбулися на Лондонській фондовій біржі (наприклад, розміщення акцій Ferrexpo, Kernel, MHP).
У 2013 році Україна приєдналася до Міжнародної організації комісій з цінних паперів IOSCO як повноправний член, що відкрило нові можливості для гармонізації українського законодавства з міжнародними стандартами.
У 2020-х роках активно обговорюється створення сучасної інтегрованої фондової біржі на базі Ukraine National Stock Exchange (УНБ), яка має стати майданчиком для залучення коштів у післявоєнне відновлення економіки.
Всесвітній день боротьби з дитячою працею
Святкування цього дня є результатом тривалого й послідовного процесу, розпочатого під егідою Міжнародної організації праці. Ще у 1997 році в рамках Міжнародної конференції праці було висунуто ініціативу привернути увагу світової спільноти до проблеми експлуатації дітей у трудовій сфері. Остаточною формою ця ідея оформилась у 2002 році, коли Організація Об’єднаних Націй ухвалила рішення започаткувати офіційне щорічне відзначення цього дня.
Метою цього дня є привернення уваги урядів, міжнародних організацій, бізнесу, профспілок і громадськості до конкретних кроків з її викорінення. За даними МОП, на початку XXI століття понад 245 мільйонів дітей у світі були залучені до різних форм дитячої праці. Серед них десятки мільйонів працювали в небезпечних умовах, що становило пряму загрозу їхньому здоров’ю, розвитку та життю. Особливу стурбованість викликає залучення дітей до найгірших форм праці: видобуток корисних копалин, використання в збройних конфліктах, секс-індустрія, примусова праця, незаконний обіг наркотиків.
І хоча за два десятиліття вдалося досягти певного прогресу — у 2020 році МОП наводила дані про 160 мільйонів дітей, які залишались залученими до дитячої праці, — ця цифра досі залишається кричущою. Особливо тривожною є динаміка зростання останніми роками: пандемія COVID-19, економічні кризи, збройні конфлікти, зокрема війна в Україні, а також зростання бідності в уразливих регіонах знову активізували цю проблему. Нові виклики постали й у сфері прихованої дитячої праці в цифрових економіках — через інтернет-платформи, домашнє виробництво, неформальну зайнятість.
Організації, що працюють над боротьбою з дитячою працею, наголошують: проблема не обмежується лише країнами так званого «третього світу». Навіть у розвинених державах існують приховані форми експлуатації — зокрема через залучення дітей до модної індустрії, аграрного сектора, сфери розваг. Особливо складно контролювати ситуацію в міграційних потоках, де діти нерідко опиняються без захисту, документів та юридичного статусу, що робить їх легкою здобиччю для нелегальних роботодавців.
Всесвітній день боротьби з дитячою працею також є нагодою говорити не лише про заборону експлуатації, а й про право дітей на освіту, розвиток, безпечне дитинство. За оцінками експертів, кожен рік перебування дитини в школі знижує ризик її втягнення в експлуатаційну працю. З огляду на це, міжнародна спільнота все більше акцентує на комплексних підходах: боротьбі з бідністю родин, інвестуванні в шкільну освіту, соціальних програмах підтримки дітей із вразливих категорій.
Окрему увагу проблема дитячої праці отримує в контексті глобальних ланцюгів постачання. Міжнародні корпорації дедалі частіше змушені відповідати на питання про те, чи не стоїть за виготовленням їхньої продукції дитяча праця в країнах Азії, Африки чи Латинської Америки. Громадськість, ЗМІ, правозахисні організації та споживачі дедалі активніше вимагають від бізнесу відповідальності, прозорості та дотримання етичних стандартів.
У боротьбі з дитячою працею поступово формується широка коаліція: від міжнародних організацій і урядів до шкільних учителів, профспілок, місцевих громад і самих дітей, які дедалі гучніше заявляють про свої права. Головною ціллю цієї коаліції залишається проста, але амбітна мета: повна ліквідація усіх форм дитячої праці у світі.
Цікаві факти
Міжнародна організація праці визначає: дитячою працею вважається будь-яка діяльність, що позбавляє дітей можливості ходити до школи, шкодить їхньому фізичному чи психічному розвитку, створює загрозу здоров’ю. Існує офіційний Перелік найгірших форм дитячої праці, затверджений Конвенцією МОП №182.
У 2021 році Конвенція №182 стала першим в історії документом МОП, який ратифікували усі 187 країн-членів організації — це безпрецедентний випадок глобальної одностайності з питань прав людини.
За даними ЮНІСЕФ, у найбільш уразливих регіонах (зокрема в Західній і Центральній Африці) до дитячої праці залучено понад 20% дітей.
У багатьох випадках дитяча праця не оплачується грошима — діти працюють, допомагаючи родині утримувати домашнє господарство, доглядати за молодшими, працювати в полі чи в сімейному бізнесі, нерідко під тиском батьків.
У сфері міжнародної торгівлі вже діють санкційні обмеження: деякі країни забороняють імпорт продукції, виготовленої із застосуванням дитячої чи примусової праці (наприклад, США згідно з «U.S. Tariff Act»).
Міжнародний день дубляжу
Цей день присвячений мистецтву озвучення та перекладу аудіовізуальних творів для глядачів усього світу. Цей день нагадує про важливу, але часто непомітну для широкої аудиторії професію, завдяки якій кінофільми, серіали, анімація, документальні програми стають доступними глядачам різних мовних та культурних середовищ.
Дубляж є складним процесом повної адаптації звукової доріжки фільму або серіалу до мови цільової аудиторії. Він включає не лише точний переклад тексту, а й врахування емоційної виразності, синхронізації руху губ акторів, особливостей культури, гумору, національних традицій, що дозволяє максимально наблизити глядацький досвід до оригіналу. У багатьох країнах дубляж є основною формою перекладу кіно- й телепродукції, особливо у Європі, Латинській Америці та Азії.
Робота над дубляжем — це командна праця професійних перекладачів, адаптерів тексту, акторів озвучування, звукорежисерів, лінгвістів, режисерів дубляжу, які спільно створюють повноцінний художній продукт. Завдяки їхній майстерності глядачі мають змогу дивитися фільми, не відволікаючись на читання субтитрів, і при цьому не втрачаючи змістовної та емоційної глибини оригіналу.
Особливо важливу роль дубляж відіграє в роботі з дитячим контентом, де розуміння мови є ключовим для сприйняття інформації. Крім того, дубляж дозволяє залучати глядачів із порушеннями зору, які не можуть повноцінно користуватися субтитрами. У деяких країнах дубляж підтримується на державному рівні як важливий інструмент розвитку та збереження національної мови.
Водночас дубляж є окремим видом мистецтва. Актори озвучування часто створюють цілі образи, які іноді стають навіть більш улюбленими серед глядачів, ніж оригінальні голоси. Яскравим прикладом є дубляжі культових анімаційних стрічок, де голоси акторів дубляжу стають невід’ємною частиною популярності персонажів.
Цікаві факти
У Німеччині, Іспанії, Франції та Італії практично весь кіно- і телеконтент дублюється, тоді як у Скандинавії й Нідерландах переважають субтитри.
Історія професійного дубляжу почалася в Голлівуді ще у 1930-х роках, коли виникла потреба продавати фільми на іноземні ринки.
Першими країнами, які активно розвивали дубляж, були Франція, Іспанія, Німеччина та Італія — вже у 1930-х тут діяли окремі дубляжні студії.
У США дубляж переважно використовується для анімації та дитячих фільмів. Для художніх фільмів основною формою локалізації залишаються субтитри або показ мовою оригіналу.
В Японії існує ціла культура «сейю» — акторів озвучування, які мають власну армію шанувальників, видають музичні альбоми, проводять фан-зустрічі та перетворилися на окремий культурний феномен.
У Європейському Союзі існує спеціальна професійна класифікація та навчальні програми для режисерів дубляжу, адаптерів тексту та акторів озвучування.
Історичні події в цей день
1665 – англійці встановили контроль над голландською колонією Новий Амстердам і змінили її назву на Нью-Йорк.
1815 – лондонська газета «Морнінґ Кронікл» надрукувала фальшиву новину про перемогу Наполеона під Ватерлоо ще до самої битви. За цією дезінформацією стояв банкір Натан Ротшильд, який, використавши паніку на біржі, почав активно скуповувати акції.
1824 – у Парижі вийшла єдина наукова праця французького військового інженера Саді Карно «Роздуми про рушійну силу вогню», яка згодом стане основою термодинаміки.
1848 – у Празі завершився Слов’янський з’їзд.
1849 – американець Л. П. Гаслет запатентував протигаз.
1898 – після трьох століть іспанського панування на Філіппінах повстанці під проводом молодого Еміліо Агінальдо проголосили незалежність.
1920 – офіційно відкрили Панамський канал, хоча перше судно пройшло ним ще в серпні 1914 року.
1923 – ілюзіоніст Гаррі Гудіні публічно продемонстрував складний трюк, звільнившись із гамівної сорочки, зависнувши на висоті 12 метрів.
1931 – Аль Капоне та ще 68 гангстерів засудили за порушення сухого закону.
1935 – Парагвай і Болівія уклали мир, який завершив їхню криваву війну за регіон Чако.
1946 – останній монарх Італії Умберто II зрікся престолу.
1964 – Нельсона Манделу засудили до довічного ув’язнення.
1966 – у Києві розпочали експлуатацію першого у світі тролейбусного поїзда, розробленого Володимиром Векличем.
1975 – Верховний суд Індії визнав Індіру Ганді винною у фальсифікації виборів і корупції. Їй заборонили політичну діяльність на шість років. У відповідь вона запровадила надзвичайний стан і розпочала масові арешти опозиціонерів.
1975 – у Львові створено Державний історико-архітектурний заповідник.
1987 – перебуваючи у Західному Берліні, президент США Рональд Рейган публічно закликав Михайла Горбачова знести Берлінську стіну.
1994 – в Австрії на референдумі ухвалили рішення приєднатися до Європейського Союзу.
Вторгнення армії Наполеона до Російської імперії
12 червня (24 червня за новим стилем) 1812 року через чотири наведені біля міста Ковно (Литва) мости розпочалася переправа французьких військ по річці Німан. Вже о 6-й годині ранку авангард французьких військ увійшов до російської фортеці Ковно, а ввечері імператору Олександру І, який перебував на балу, доповіли про вторгнення військ Наполеона. Так почалося вторгнення армії Наполеона до Російської імперії.
Наполеон звинуватив Росію в агресії та порушенні Тільзітського мирного договору, а своє вторгнення назвав другою польською війною. У цьому була стратегічна логіка: польські частини, які воювали на боці Франції, протягом усієї кампанії демонстрували мужність і високий бойовий дух. У Росії ці події отримали назву — Вітчизняна війна 1812 року.
До складу армії Наполеона, крім французьких військ, входили також прусські, іспанські, італійські, голландські й польські частини. Загальна чисельність війська сягала до 678 тисяч осіб. Цікаво, що серед сил «Великої армії» перебував і «Російський легіон» чисельністю близько 8 тисяч осіб. До його складу входили переважно колишні полонені, захоплені французами під час кампаній 1805-го та 1806–1807 років. Ці люди жили в Європі вільно, їх ніхто не змушував воювати, однак вони свідомо вирушили в похід з Наполеоном, сподіваючись, що він скасує в Росії кріпацтво.
У Росії ширилися чутки, що Наполеон несе «волю», а серед старообрядців навіть казали, що він — це передбачений ще у XVII столітті «цар Розвей». Однак Наполеон так і не проголосив російських селян вільними, як робив це в інших країнах, куди приходив. Прочитавши історію повстання Пугачова, він злякався і вирішив: «Селяни залишаться у підпорядкуванні своїх поміщиків».
Експлуатація першого в світі тролейбусного поїзда
12 червня 1966 року на маршруті № 6 у Києві розпочалася успішна експлуатація першого у світовій практиці тролейбусного поїзда, створеного 26-річним винахідником Володимиром Филиповичем Векличем (народився 8 листопада 1938 року в селі Чернещина, Зачепилівського району Харківської області; закінчив Харківський інститут інженерів комунального будівництва з відзнакою у 1960 році). Його винахід отримав назву «Ракета Веклича». Інженер розробив систему з’єднання тролейбусів у поїзд з управлінням за системою багатьох одиниць. Усі розрахунки були виконані на математичних моделях.
Економічний ефект від впровадження цих поїздів лише на маршруті № 6 у Києві за 1968 рік, де працювало 25 тролейбусних поїздів, склав близько 160 тисяч рублів — за тими часами величезна сума.
Згодом такі тролейбусні поїзди з’явилися в Києві, Ризі, Таллінні, Дніпропетровську, Харкові та інших містах на базі тролейбусів Škoda та інших марок. Поїзди Володимира Веклича стали візитівкою Києва. Вони успішно експлуатувалися більш ніж у 20 містах СРСР, а також за кордоном, і визначили розвиток міського транспорту на кілька десятиліть наперед.
Під науковим керівництвом В. Ф. Веклича була розроблена стратегія створення українського тролейбуса, яка знайшла своє втілення в затвердженій Кабінетом Міністрів України програмі, а головним розробником конструкторської документації було призначено КБ «Південне».
Винахідник Веклич разом з Дьяконовим став ініціатором будівництва першої в СРСР київської лінії швидкісного трамвая.
Однак вулиць, названих на честь Веклича, немає, а жоден тролейбусний поїзд у повному вигляді не зберігся.
