14 червня в Україні відзначаються День працівника меблевої промисловості, в світі – Всесвітній день донора крові, Всесвітній день оздоровлення, Міжнародний день молодих орлів та Міжнародний день блогера. В цей день у різні епохи відбувалися події, які стали знаковими в історії релігії, політики, науки, авіації, воєн і культури.
День працівника меблевої промисловості України
Це професійне свято фахівців, зайнятих у виготовленні меблів, виробництві комплектуючих, дизайні, збуті й розвитку галузі. Свято закріплене як національне й офіційно відзначається щороку у другу суботу червня. Його метою є визнання ролі меблевої галузі у розвитку економіки, підтримка працівників виробничих підприємств і стимулювання престижу професії.
Рішення про встановлення цього професійного свята ухвалене Указом Президента України № 285/95 від 17 серпня 1995 року. У документі наголошувалося на важливості меблевого виробництва як складової промислового комплексу України, що забезпечує внутрішній ринок та експорт.
Цікаві факти
Історія меблевої справи в Україні має давні традиції, що формувалися століттями. Ще у Київській Русі виготовляли дерев’яні меблі — лави, столи, скрині, полички — з масиву дуба, липи, сосни. Меблі часто прикрашали різьбленням, орнаментами та інкрустацією, що робило кожен виріб унікальним. У скринях зберігали придане, одяг, рушники — вони були не лише меблями, а й важливою частиною родинної культури.
У XVII-XVIII століттях у містах козацької України починає розвиватися цехова система майстрів-різьбярів і столярів. Наприклад, у Києві, Львові, Чернігові існували цехи, які передавали секрети майстерності з покоління в покоління. Багато меблів тієї доби виготовляли на замовлення для маєтків козацької старшини, храмів і монастирів. Особливу популярність мали різьблені іконостаси, аналої, престоли — роботи високого художнього рівня, які виготовляли меблярі та різьбярі.
У ХІХ столітті з розвитком промисловості в містах починають з’являтися перші меблеві мануфактури. Одним із центрів меблевої справи стала Галичина. У Львові та Коломиї розвивалися невеликі фабрики, де працювали ремісники з досвідом європейської школи меблярства. Львівські меблі навіть експортували до Відня.
На початку ХХ століття меблева справа активно розвивалася і в Східній Україні. В Одесі, Харкові, Полтаві та Києві діяли меблеві артілі, які виготовляли не лише побутові меблі, а й спеціалізовану продукцію для готелів, ресторанів, театрів.
У радянський період українські меблеві фабрики входили до найбільших у СРСР. Зокрема, Львівська меблева фабрика, Київська фабрика ім. Бекетова, Чернігівська фабрика та Черкаський меблевий комбінат були знаними далеко за межами республіки. У 1970-х меблі з України поставляли навіть у країни соцтабору — в Польщу, Угорщину, НДР.
У незалежній Україні після 1990-х почалася нова доба. Частина старих заводів збанкрутувала, але з’явилися приватні підприємства нового типу — багато з яких орієнтувалися одразу на експорт до ЄС. Деякі українські меблевики успішно співпрацюють з такими глобальними гігантами як IKEA, JYSK чи West Elm.
У багатьох селах Карпат досі живі давні традиції ручного виготовлення дерев’яних меблів — особливо ліжок, крісел-гойдалок, лавок і скринь, які роблять за старими технологіями з використанням ручної різьби.
Меблева промисловість України є одним з важливих експортних сегментів. Значна частина продукції постачається до ЄС, зокрема до Польщі, Німеччини, Нідерландів та скандинавських країн. У 2022–2024 роках, попри війну, частина підприємств зуміла зберегти експортні позиції завдяки перенесенню виробництва в західні області та переорієнтації на європейський ринок.
Всесвітній день донора крові
Це свято засноване у 2004 році з ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я та міжнародних донорських об’єднань. Цю дату започаткували у 2005 році на честь австрійського лікаря Карла Ландштейнера, який відкрив групи крові, за що був удостоєний Нобелівської премії. У 2025 році Всесвітня організація охорони здоров’я присвятила цей день темі «20 років безоплатної радості: дякуємо донорам», акцентуючи увагу на значенні добровільного донорства.
У цей день вшановують усіх донорів, які добровільно здають свою кров, рятуючи життя інших, а також привертають увагу до проблем забезпечення достатніх і безпечних запасів крові в лікарнях.
В Україні цей день відзначається з 2005 року. Після початку повномасштабної війни у 2022 році роль донорства в країні зросла в рази: формуються бази термінових донорів, розгортаються мобільні пункти збору крові в прифронтових госпіталях та тилових центрах. Донорство стало важливою частиною оборони і гуманітарної підтримки поранених.
Цікаві факти
Перші в історії переливання крові намагалися проводити ще у XVII столітті, але часто закінчувалися смертельно. Перші реальні успіхи стали можливі лише після відкриття груп крові Ландштейнером у 1900 році.
Під час Другої світової війни британці створили унікальні пересувні донорські станції — спеціальні потяги, де проводили забір, зберігання та транспортування крові прямо до госпіталів на фронті.
У СРСР донори отримували звання «Почесний донор» із правом на додаткові пільги. Деякі люди здавали кров десятиліттями — є випадки понад 150 донацій від однієї людини.
Сучасна процедура забору крові займає всього 10–15 хвилин. Донор за раз здає 450 мл крові — це лише 7–10% від загального об’єму, і організм відновлює втрату плазми вже за кілька годин.
У 2022–2025 роках в Україні мобілізація донорів стала фактично другим фронтом. У дні масових обстрілів у лікарнях шикувалися черги добровольців, багато хто здавав кров уперше в житті.
Є групи крові, які називають «універсальними донорами» — це група 0 (I) з негативним резусом. Її кров можна переливати практично будь-кому в критичних ситуаціях.
В Японії донорство крові є популярною соціальною подією: після донації донорам видають солодощі, подарунки та навіть сувеніри від організаторів.
У 2025 році штучно створена кров — еритроцити, вирощені в лабораторіях — уже проходить клінічні випробування. Але поки що жодна технологія не замінила потребу в справжніх донорах.
Всесвітній день оздоровлення
Ініціатива святкування цього дня започаткована у 2012 році турецькою підприємницею Бельгін Аксоєм, із метою популяризації здорового способу життя, профілактики хронічних хвороб і турботи про емоційний баланс. Свято швидко стало глобальним — у 2025 році заходи проходять більш ніж у 170 країнах.
В Україні у 2025 році до Global Wellness Day долучаються мережі фітнес-центрів, санаторії, wellness-курорти на курортах Трускавця, Моршина, Хмільника, приватні медичні центри, а також громадські ініціативи з популяризації здоров’я. Офіційного державного статусу цей день в Україні поки не має.
Цікаві факти
В Україні ще за княжих часів існували окремі системи оздоровлення: парові лазні, парилки, траволікування, масажі. Баня вважалася не лише засобом гігієни, а й способом профілактики хвороб. Її поєднували з натираннями медом, ялівцем, сіном, кропивою. Досі багато елементів цих традицій збереглися в карпатських гуцулів.
У Київській Русі широко використовували лікування джерельною водою. Багато джерел (наприклад, джерела в Почаєві, у Карпатах, на Поділлі) вважалися цілющими й застосовувалися для зміцнення організму.
У ХІХ столітті в Україні з’явилися перші «водолікарні» за прикладом європейських курортів. Наприклад, у Моршині, Трускавці, Хмільнику створювалися санаторії, де пацієнтів лікували мінеральними водами, грязями, термальними купаннями. Деякі методи з тих часів існують досі — навіть формули вод у Трускавці лишилися практично незмінними за 100 років.
У 1920–30-х роках в СРСР активно пропагувалася гімнастика, розроблялися ранкові комплекси фіззарядки, проводилися масові заняття на відкритому повітрі. Наприклад, вже у 1930 році в Харкові організували перші «оздоровчі містечка» — аналог сучасних фітнес-парків.
У 1970-х Трускавець вважався одним із провідних курортів у Європі за кількістю мінеральних джерел. У пік сезону туди приїздили до 15 тисяч відпочивальників одночасно.
У сучасній Україні після 2014 року з’явився тренд на приватні оздоровчі комплекси в Карпатах, на Поділлі, в Закарпатті, де поєднують традиційні методи (трави, бані, лікувальні купелі) з новими підходами (йога, детокс, антистрес-програми).
У 2023–2025 роках українські програми психологічної реабілітації для військових почали поєднувати фізичне оздоровлення (купелі, тренування, дієтотерапію) з психотерапією. Це стало частиною сучасної української системи «комплексної реабілітації», якої раніше фактично не існувало.
У 2025 році wellness-індустрія в світі оцінюється понад 5 трильйонів доларів. Global Wellness Day став елементом загального тренду на «профілактичну медицину» — коли люди інвестують у здоровий спосіб життя задовго до появи хвороб.
Міжнародний день молодих орлів
Цей день відзначається щорічно у другу суботу червня, його проводить Асоціація експериментальних літаків, заснована у США. Головна мета — познайомити дітей і підлітків з авіацією, дати їм перший практичний досвід польоту, розвивати інтерес до авіаційних наук і професій.
Програма Young Eagles започаткована у 1992 році. Ідея полягала в тому, щоб безкоштовно дати дітям і підліткам віком від 8 до 17 років можливість полетіти на легкомоторних, спортивних і експериментальних літаках під керівництвом досвідчених пілотів-волонтерів. Учасники отримують не тільки політ, а й базові знання про будову літаків, принципи аеродинаміки, роботу аеропортів та основи безпеки польотів.
Цікаві факти
За час існування програми Young Eagles понад 2 мільйони дітей у всьому світі вперше піднялися в небо.
Першим почесним головою програми Young Eagles був відомий американський актор та пілот Чак Єгер — перша людина, яка подолала швидкість звуку. Пізніше програму підтримували й інші знамениті пілоти, зокрема актори Хріс Кристоферсон, Хааррісон Форд і Кліфф Робертсон. Особливо активно працював Харрісон Форд, який особисто здійснив сотні польотів з дітьми-учасниками.
Учасниками Young Eagles зазвичай стають діти з США, Канади, Європи, Австралії, але польоти також організовувалися в Латинській Америці, Японії, Південній Африці. Багато учасників програми в подальшому стають професійними пілотами, авіаційними інженерами, диспетчерами або працюють в аерокосмічній сфері.
В Україні офіційної філії програми немає, але ідея частково використовується деякими авіаційними клубами та авіамоделістами, які організовують ознайомчі польоти для школярів і студентів.
Ініціатива Young Eagles почалася з дуже амбітної цілі: підняти в небо один мільйон дітей до 17-річчя програми, тобто до 2003 року. Ця мета була досягнута достроково — менше ніж за 11 років. Це фактично рекорд масових ознайомчих польотів у світі.
Один з рекордсменів програми — американський пілот Кемпбелл Пайпер, який особисто здійснив понад 10 000 ознайомчих польотів із дітьми.
В 2016 році один із юних учасників програми Young Eagles у США здійснив свій перший політ у 12 років, а через шість років став наймолодшим пілотом-інструктором у своєму штаті.
У багатьох випадках перші польоти в Young Eagles відбувалися на унікальних експериментальних літаках, які побудовані самими пілотами. Наприклад, на легких моделях RV-7, які збираються вручну вдома протягом кількох років.
Міжнародний день блогера
Це неофіційне, але всесвітньо відоме свято людей, які створюють контент в інтернеті: ведуть текстові блоги, знімають відео, записують подкасти, пишуть у соціальних мережах, стрімлять, коментують актуальні події, діляться своїми знаннями, досвідом і думками. Свято виникло як ініціатива самих блогерів на початку 2000-х, коли активність блогосфери різко зросла. Офіційних урядових рішень щодо встановлення цієї дати немає — це день, який підтримала сама спільнота.
В Україні Міжнародний день блогера набув особливої ваги після 2014 року, коли блогери стали важливою частиною інформаційного фронту. Після 2022 року українські блогери взяли на себе функції не лише медійників, а й репортерів із фронту, волонтерів, аналітиків, документалістів війни.
Цікаві факти
Першим у світі блогом вважається особистий онлайн-журнал американця Джастіна Холла, який почав писати у 1994 році, коли ще навіть не існувало самого слова «блог».
Сам термін «blog» з’явився у 1997 році: спочатку його назвали weblog, а вже у 1999 році скоротили до звичного нині «blog».
Однією з перших платформ, яка масово дала людям змогу стати блогерами, став проєкт Blogger (1999 рік), який у 2003 році викупила компанія Google.
У 2005 році кожні 7 секунд у світі створювався новий блог — така була швидкість розширення блогосфери у перші роки її масовості.
В Україні перші потужні хвилі блогерства припали на час LiveJournal (Живий Журнал). Саме тут почали писати перші українські політичні, журналістські, літературні блогери ще на початку 2000-х років.
Багато сучасних знаменитих блогерів — як в Україні, так і у світі — починали саме з текстових блогів, але згодом перейшли в YouTube, TikTok, Instagram, Telegram.
У 2025 році в світі ведеться понад 600 мільйонів блогів у різних форматах.
Характерний рекорд сучасності — блогер MrBeast (США) у 2024 році став найприбутковішим YouTube-креатором із річним доходом понад 80 мільйонів доларів.
Деякі воєнні блогери України після 2022 року стали джерелами унікальних хронік фронтових подій, які потім використовуються і журналістами, і істориками.
Саме блогери, а не журналісти чи політики, першими задали сучасний формат коротких новин у Telegram і TikTok, які сьогодні формують стрічку мільйонів людей.
Історичні події в цей день
325 — у місті Нікея (сьогодні територія Туреччини) розпочав роботу перший Вселенський собор. Саме тут вперше зібралися єпископи різних християнських громад для вирішення ключових питань віри та церковної організації. На цьому соборі було вироблено основи християнського вчення, ухвалено Нікейський символ віри та закладено єдність Церкви.
1775 — у Північній Америці, в умовах війни за незалежність, офіційно створена армія США. Відтоді почала формуватися регулярна військова структура, яка згодом стала однією з найбільших у світі.
1777 — Другий континентальний конгрес ухвалив новий державний символ США — національний прапор із червоними й білими смугами та білими зірками на синьому тлі. З того часу зоряно-смугастий прапор став офіційним символом нової американської держави.
1783 — у Криму, на березі Південної бухти, заклали перші кам’яні споруди, які стали початком будівництва міста Севастополь. Місто виникло як військово-морська база Російської імперії на Чорному морі.
1834 — американець Ісаак Фішер-молодший отримав патент на винахід наждачного паперу. Його відкриття стало важливою технологічною основою для розвитку обробної промисловості та шліфувальних робіт.
1847 — німецький хімік Роберт Бунзен створив перший лабораторний пальник із можливістю регулювати полум’я. Цей пристрій досі активно використовується у лабораторних дослідженнях у всьому світі.
1919 — англійські пілоти Джон Вільям Алкок і Артур Браун першими у світі здійснили безпосадковий трансатлантичний переліт. Вони вилетіли з Ньюфаундленду в Канаді та приземлилися в Ірландії, довівши, що перельоти через Атлантику технічно можливі.
1940 — війська гітлерівської Німеччини без бою увійшли до Парижа. Місто капітулювало після шести тижнів оборони, і розпочалася нацистська окупація Франції.
1985 — у люксембурзькому містечку Шенген п’ять європейських країн підписали угоду про скасування паспортного контролю на внутрішніх кордонах. Так народилася Шенгенська зона — одна з ключових основ сучасної європейської інтеграції.
1995 — загін чеченських бійців на чолі з Шамілем Басаєвим захопив лікарню в місті Будьоновськ у Росії. Їхньою метою було змусити російську владу припинити військові дії в Чечні та розпочати переговори.
1997 — перше видання коміксу «Бетмен» 1939 року було продано на аукціоні в Нью-Йорку за 685 тисяч доларів. Це стало однією з рекордних цін в історії продажу коміксів.
2014 — поблизу Луганського аеропорту проросійські бойовики збили український військово-транспортний літак Іл-76. На борту перебували 49 військових, усі вони загинули. Це стало однією з найтрагічніших втрат ЗСУ у перші місяці війни.
2017 — у Північному Кенсінгтоні в Лондоні спалахнула масштабна пожежа у 27-поверховому житловому будинку Grenfell Tower. Загинуло 72 людини, ще 74 отримали поранення. Трагедія спричинила гучні дискусії про пожежну безпеку та відповідальність забудовників у Великій Британії.
День заснування Севастополя
14 червня 1783 року вважається днем заснування Севастополя. На західному березі Південної бухти були закладені перші кам’яні споруди міста Ахтіар (Біла скеля): будинок для командувача Чорноморською ескадрою Федора Мекензі, каплиця, кузня та дерев’яна пристань. Керував будівництвом начальник штабу ескадри, флаг-капітан Дмитро Сенявін, який згодом став відомим флотоводцем.
В лютому наступного року місту-фортеці було присвоєно нову назву — Севастополь. Указ свідчив: «…Місто надалі не називати Ахтіаром, але завжди — Севастополем».
Ще за п’ять років до цього командувач Кримським корпусом Олександр Васильович Суворов першим звернув увагу на вигідне розташування Ахтіарської гавані й не дозволив туркам закріпитися там, змусивши їхню ескадру залишити бухту. Тоді полководець доповідав імператриці Катерині II: «На всьому Чорному морі немає місця, де флот був би краще захищений».
Голосування жителів Гаїті за необмежений термін повноважень свого президента
14 червня 1964 року жителі Гаїті на конституційному референдумі проголосували за необмежений термін повноважень свого президента Франсуа Дювальє. У бюлетенях на запитання «Чи згодні ви?» великими літерами було надруковано єдину правильну відповідь — «Так». Ті, хто хотів відповісти «Ні», мали вписувати це від руки, а потім…
Тоді президент заявив: «Бог і народ — джерело всієї влади. Мені двічі дали владу. Я взяв її, і, чорт забирай, я збережу її назавжди». Через кілька днів після плебісциту Франсуа Дювальє був проголошений довічним президентом. На честь цієї події змінили слова гімну Гаїті, які відтоді починалися словами «Папа Док назавжди».
Франсуа Дювальє народився в інтелігентній родині вчителя й журналіста у столиці Гаїті — Порт-о-Пренсі. Пройшов шлях від лікаря до диктатора, який залізною рукою охопив країну. Отримавши медичну освіту, працював у сільській місцевості, брав участь у військовій місії США, проходив стажування в Мічиганському університеті. У 1939 році одружився з медсестрою Сімоною Овіде, у шлюбі народилися три доньки та син.
Він захоплювався працями Макіавеллі, особливо «Государем», але завжди мріяв про кар’єру лікаря. Згодом втягнувся в політику, певний час перебував у підпіллі, займався підривною діяльністю, застосовував тактику інтриг і провокування безладів задля здобуття влади. Президент Поль Ежен Маглуар не зміг придушити протести й утік з країни.
Ставши президентом після серії політичних переворотів, він встановив на Гаїті жорсткий режим репресій. Усі політичні партії та громадські організації, крім президентської, були заборонені. Дювальє розправлявся з опозицією: ув’язнював і страчував людей. Ліберальні газети закривались, майно нелояльних бізнесменів конфісковувалось. Католицька церква, яка зазнавала утисків, була змушена переписати свої богослужіння, звертаючись не до Бога, а до самого Дювальє. Незважаючи на це, культ вуду залишався головною релігією Гаїті. Франсуа Дювальє особисто переглядав списки тих, кого потрібно було заарештувати й ліквідувати.
Він привласнив собі безліч титулів, що підкреслювали його владу: «беззаперечний лідер революції», «апостол національної єдності», «гідний спадкоємець засновників гаїтянської нації», «лицар без страху й докору», «великий електровозбудник душ», «великий бос комерції й промисловості», «верховний вождь революції», «покровитель народу», «лідер третього світу», «благодійник бідних», «виправник помилок». У країні був затверджений новий державний прапор із кольорами, що відповідали вудуїстській символіці.
Остерігаючись армії, Дювальє створив власне збройне формування — тонтон-макутів. Ці загони, що складалися з напівкримінальних елементів, не отримували зарплати, а жили з грабунку населення. На чолі тонтон-макутів стояли жерці вуду, які наводили жах на неграмотних селян. Вони приховували обличчя під білими балахонами й сонцезахисними окулярами, щоб ніхто не бачив їхніх очей. Жорстокість тонтон-макутів не знала меж: людей здирали живцем, топили, спалювали, забивали камінням. Гаїтяни вірили, що тонтон-макутів не можна підкупити чи вбити, оскільки вони є «зомбі», які підкоряються лише Дювальє.
Кожен день Дювальє починав із доповіді начальника таємної поліції про всіх, хто, на його думку, заслуговував покарання. Потім він підписував списки людей, яких належало заарештувати й стратити. За його правління з’явилися тюрми й концтабори для підозрюваних у нелояльності. Найнебезпечніших тримали у спеціальній в’язниці під президентським палацом, де застосовувалися тортури, що могли б шокувати навіть середньовіччя. До старих методів катувань додавалися й нові, які приносив технічний прогрес. Газети регулярно публікували фоторепортажі з відрубаними головами та понівеченими тілами жертв.
«Я — революціонер, я не знаю пощади. Мій єдиний справжній супутник — гвинтівка», – заявляв президент.
«Папа Док» правив до своєї смерті у 1971 році. Після нього диктатором Гаїті став його 19-річний син Жан-Клод, який залишався при владі до 1986 року. За роки диктатури було вбито близько 50 тисяч осіб, ще 300 тисяч гаїтян змушені були втекти з країни. У 1986 році Бебі Док був скинутий і втік до Франції, забравши з собою значну частину державної казни. У 2000-х роках на Гаїті дедалі частіше почали згадувати Папу Дока та Бебі Дока як правителів, які нібито захищали інтереси бідного темношкірого населення. Сподіваючись на повернення до влади, у 2011 році Жан-Клод Дювальє повернувся в країну, однак одразу був заарештований. Через три роки він помер від серцевого нападу.
Режим залишив по собі глибокий слід на Гаїті, перетворивши країну на одне з найбідніших, найбільш криміналізованих і найвідсталіших держав світу, якою Гаїті залишається й сьогодні.
Вторгнення німецьких військ до Парижа
14 червня 1940 року німецькі війська увійшли до Парижа, того ж дня ввечері на Ейфелевій вежі встановили гігантський банер зі свастикою. Ліфтовий механізм на вежі вийшов з ладу саме перед приїздом Адольфа Гітлера. Через війну полагодити його швидко було неможливо, і французи цим дуже пишалися. Вони говорили: Гітлер завоював Францію, але не зміг завоювати Ейфелеву вежу. Для встановлення прапора довелося підійматися сходами.
Всього через вісім днів після захоплення французької столиці Анрі Петен та інші французькі політичні лідери підписали з німцями перемир’я. Підписання відбулося в Комп’єнському лісі, в тому самому залізничному вагоні, де двадцять років перед тим, у 1919 році, Німеччина підписувала акт капітуляції після Першої світової війни. Символізм місця був очевидний. Франція була розгромлена фактично за півтора місяця.
Німці дуже швидко освоїлися у Франції й зуміли завоювати прихильність частини місцевого населення. Д доходило до того, що французи відкрито раділи, коли німецькі льотчики Люфтваффе збивали британські літаки, які з’являлися над Парижем.
За роки війни загинуло 600 тисяч французів. У Русі Опору брало участь близько 40 тисяч осіб, і лише половина з них були самими французами. У військах де Голля на момент висадки на континент налічувалося 400 тисяч військових, тоді як у Вермахті служили до 300 тисяч французів.
Збиття українського військово-транспортного літака Іл-76 під час заходу на посадку в Луганському аеропорту
14 червня 2014 року український військово-транспортний літак Іл-76 був збитий під час заходу на посадку в Луганському аеропорту. Літак здійснював доставку особового складу, техніки та спорядження для українських підрозділів, які в той момент тримали оборону аеропорту в умовах активних бойових дій на сході України.
На борту перебували військовослужбовці 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади Збройних Сил України, екіпаж Повітряних сил та супровідний персонал. Загалом у літаку знаходилося 49 осіб — 40 десантників і 9 членів екіпажу.
Коли Іл-76 заходив на посадку, приблизно о 00:51 за київським часом, по ньому був відкритий вогонь із переносних зенітно-ракетних комплексів. За основною версією слідства, літак було уражено зенітною ракетою ПЗРК терористичних формувань, які на той момент контролювали території навколо Луганська. Після влучання ракети літак зайнявся у повітрі та впав на територію аеропорту, повністю зруйнувавшись.
Жодна людина на борту не вижила. Це стало однією з наймасштабніших одночасних втрат Збройних Сил України від початку війни на Донбасі. Міністерство оборони офіційно підтвердило загибель усіх військовослужбовців, оприлюднивши повний список загиблих. Серед них були як досвідчені офіцери, так і зовсім молоді контрактники та призовники, які нещодавно почали службу.
Ця трагедія стала однією з ключових дат перших місяців війни на сході України. Загибель 49 українських військових викликала хвилю скорботи та обурення в країні. У багатьох містах проводилися жалобні церемонії, сотні людей приходили на прощання із загиблими, у Дніпрі, Львові, Києві, Запоріжжі, Кривому Розі та інших містах.
Обставини загибелі літака стали предметом окремого розслідування та судового розгляду. Українське слідство звинуватило в організації нападу ватажків терористичних угруповань, а також зафіксувало причетність російських військових інструкторів, які забезпечували поставки ПЗРК на територію Донбасу.
