15 грудня в Україні відзначається День працівників суду, в світі – День утворення Організації Об’єднаних Націй з охорони навколишнього середовища (UNEP) та День чаю. Цей день також багатий на цікаві історичні події.
День працівників суду України
Це професійне свято, встановлене для вшанування тих, хто щодня стоїть на сторожі закону та справедливості. Ця дата була затверджена указом Президента України в 2000 році, що підкреслює важливість і значущість судової системи у формуванні правової держави.
Роль працівників суду надзвичайно важлива для суспільства. Вони забезпечують неупереджене розгляд справ, дотримання принципу верховенства права, а також захист прав і свобод громадян. Це стосується як суддів, так і інших співробітників судової системи – секретарів судового засідання, судових виконавців, архіваріусів та багатьох інших спеціалістів, без яких належне функціонування судів було б неможливим.
У цей день в Україні традиційно проводяться урочисті заходи, на яких вітають працівників судової системи, нагороджують найкращих з них почесними грамотами та відзнаками за професійні досягнення. Це також нагода привернути увагу суспільства до ролі судів у забезпеченні правопорядку та захисту конституційних прав.
Цікаві факти
День працівників суду було запроваджено на честь ухвалення першого закону незалежної України, який визначав основи судової системи держави.
15 грудня обрано не випадково. Саме в цей день було започатковано новий етап в історії українського правосуддя, який визначив його незалежність і роль у демократичному суспільстві.
День працівників суду збігається із загальновизнаними принципами правосуддя, які підтримуються міжнародними організаціями, такими як ООН.
У багатьох країнах світу також існують аналогічні свята, присвячені працівникам правової системи, що підкреслює універсальну важливість правосуддя.
День утворення Організації Об’єднаних Націй з охорони навколишнього середовища (UNEP)
Ця подія є важливою віхою в історії глобального екологічного управління та сталого розвитку, підкреслюючи необхідність збереження природних ресурсів планети та забезпечення екологічної рівноваги.
UNEP була заснована у 1972 році в рамках конференції ООН з навколишнього середовища в Стокгольмі. Ця подія стала переломним моментом, що заклав фундамент міжнародного співробітництва у сфері охорони природи. Штаб-квартира організації знаходиться в Найробі, Кенія, що робить її єдиною агенцією ООН із базою в Африці.
Основна мета UNEP — координувати зусилля країн для вирішення глобальних екологічних проблем, таких як зміна клімату, забруднення океанів, зникнення біорізноманіття та багато інших. Організація також займається популяризацією екологічної освіти, сприянням розвитку відновлюваних джерел енергії та створенням політичних інструментів для забезпечення сталого розвитку.
UNEP відіграє ключову роль у формуванні міжнародних екологічних стандартів та забезпеченні їх дотримання. Наприклад, програма підтримує впровадження Паризької угоди про клімат та співпрацює з країнами в рамках ініціативи “Зелена економіка”, яка спрямована на зменшення вуглецевого сліду та розвиток екологічно безпечних технологій.
Цікаві факти
UNEP відіграла ключову роль у створенні Монреальського протоколу, який успішно зупинив руйнування озонового шару.
Щороку організація публікує доповідь “Глобальне екологічне оцінювання”, яка аналізує стан планети та дає рекомендації для майбутніх дій.
UNEP заснувала премію “Чемпіони Землі”, яка щороку вручається видатним особам і організаціям за досягнення у сфері охорони довкілля.
Організація активно працює над програмами екотуризму, популяризуючи подорожі, що мінімально впливають на природу.
UNEP підтримує глобальний молодіжний екологічний рух через кампанії, освітні ініціативи та партнерства.
День чаю
Це неофіційне свято, яке покликане привернути увагу до важливості чаю як однієї з найпоширеніших культур світу. Свято вперше почали відзначати у країнах-виробниках чаю: Індії, Шрі-Ланці, В’єтнамі, Непалі, Індонезії, Бангладеш, Кенії, Уганді, Танзанії, Малайзії та Малаві.
Ініціатива святкування Дня чаю виникла на початку 2000-х років. Основна мета – привернути увагу до соціально-економічних питань, пов’язаних із виробництвом і торгівлею чаєм, а також вшанувати мільйони працівників чайної індустрії, які щодня докладають зусиль для створення цього популярного напою.
Чай є другою за популярністю рідиною у світі після води, і його історія має тисячолітнє коріння. Починаючи з давнього Китаю, чай поширився у різні куточки світу, ставши символом гостинності, традицій та культури. У багатьох країнах чаювання є не лише звичкою, але й справжнім ритуалом, який об’єднує людей.
День чаю став платформою для обговорення викликів, з якими стикається чайна індустрія. Серед них – низькі доходи робітників на плантаціях, зміна клімату, що впливає на врожаї, та зростаюча конкуренція на міжнародному ринку.
Цікаві факти
Чай почали вживати понад 5000 років тому в Китаї.
Існує більше 1500 видів чаю, включаючи чорний, зелений, білий, улун, пуер та трав’яні чаї.
В Японії чаювання є справжнім мистецтвом, яке поєднує естетику, духовність та традиції.
У Тибеті чайні бруски використовували як форму оплати в давні часи.
Індія та Китай є найбільшими виробниками чаю у світі, забезпечуючи понад половину світового обсягу.
Історичні події в цей день
1699 – Указом царя Петра I в Московії запроваджено юліанський календар, замінивши літочислення від “сотворіння світу”. Відлік і святкування нового року перенесено з 1 вересня на 1 січня. Ця реформа стала важливим кроком у модернізації Російської імперії.
1880 – У Харкові збудовано перший водогін. Це стало можливим завдяки зусиллям Харківського товариства водопостачання. Подія відзначила початок сучасного водопостачання у місті.
1917 – У Кишиневі проголошено Молдовську Демократичну Республіку. Вона стала автономною частиною Російської республіки, що відображало прагнення до самовизначення народів у буремний революційний період.
1917 – Українська Центральна Рада прийняла закон про створення Генерального суду. Цей акт став важливою віхою у становленні судової системи незалежної України.
1932 – ЦК КП(б)У затвердив перелік 82 районів України, де припинилося надходження промислових і продовольчих товарів через зрив планів хлібозаготівлі. Це стало початком політики, що призвела до Голодомору.
1932 – В. Молотов та Й. Сталін наказали зупинити українізацію на Далекому Сході, в Казахстані, Середній Азії та інших регіонах. Українські видання та газети перевели на російську мову, щоб запобігти проникненню “буржуазно-націоналістичних елементів”.
1934 – У Києві, в підвалах НКВС, розстріляли 28 осіб, обвинувачених у вигаданій чекістами справі “Об’єднання українських націоналістів”. Серед жертв – письменники Дмитро Фальківський, Григорій Косинка, Кость Буревій, Олекса Влизько та Іван Крушельницький.
1950 – У Брюсселі підписано Конвенцію про створення Ради митного співробітництва, яка у 1994 році стала Всесвітньою митною організацією.
1966 – Французький астроном Одуен Дольфюс відкрив супутник Сатурна Янус, що раз на чотири роки змінює орбіту із супутником Епіметеєм.
1970 – Вперше здійснено посадку земного космічного апарату на іншу планету. Міжпланетна станція “Венера-7” здійснила посадку на поверхню Венери.
2000 – В Україні остаточно припинила роботу Чорнобильська АЕС. Незважаючи на побудований захисний “саркофаг”, зруйнований реактор продовжував випромінювати радіацію.
2000 – Учасники акції “Україна без Кучми” встановили перші намети на Майдані Незалежності в Києві на знак протесту проти політики президента Леоніда Кучми.
2006 – Відбувся перший випробувальний політ винищувача-бомбардувальника п’ятого покоління F-35 “Лайтнінг” II.
2009 – Перший випробувальний політ нового літака Boeing 787 Dreamliner.
2018 – На Об’єднавчому соборі в Києві, який проходив у Соборі Святої Софії, була створена автокефальна помісна Православна Церква України, або Свята Церква України. Її предстоятелем із титулом “Митрополит Київський і всієї України” було обрано митрополита Переяславського і Білоцерківського УПЦ КП Епіфанія. Це стало історичною подією для українського православ’я.
Головував на Соборі митрополит Гальський Еммануїл, який був ієрархом Константинопольського патріархату. Собор проходив у “закритому” режимі. Робочою мовою на Соборі була англійська, проте було забезпечено синхронний переклад українською мовою.
В Голландії запатентований вітряний млин
15 грудня 1593 року в Голландії був запатентований вітряний млин із колінчатим валом. Вітряні млини стали справжньою візитівкою Голландії. Перші такі млини з’явилися ще за часів античності, але саме голландці зробили їх невід’ємною частиною своєї культури. У плоскій місцевості, де постійно дув вітер, ці дерев’яні гіганти з’являлися повсюдно. Вони використовувалися для того, щоб молотити зерно, пиляти деревину, відкачувати воду та пресувати матеріали. Завдяки цим млинам у Голландії виготовляли пиломатеріали, фарбу, олію, папір, а також продукти харчування, як-от хліб і гірчицю. Вітряки також допомагали осушувати озера і болотисті місцевості. За останні 600 років площа країни збільшилася на 10% завдяки їхній роботі. Це можна назвати першими «зеленими» технологіями.
Цікаво, що вітряні млини у Голландії мали власну мову, яка існує як мінімум із XVI століття. Положення крил могло повідомляти про важливі події в житті мельника та його родини. Якщо крила стояли у формі прямого хреста, це означало, що млин працює у звичному режимі. Якщо ж крила були розташовані у вигляді “хреста святого Андрія”, це вказувало на ремонт або тимчасову зупинку роботи. Нахил крил у праву сторону символізував траур через смерть когось із родини. Нахил крил у ліву сторону повідомляв про радісну подію, наприклад, весілля або народження дитини.
Під час Другої світової війни вітряні млини стали засобом передачі інформації для голландського опору. За допомогою різного положення крил мельники подавали сигнали англійським льотчикам, указуючи на розташування стратегічно важливих об’єктів, таких як аеродроми або склади боєприпасів. Ця система залишилася нерозгаданою для нацистів.
Однак сучасна «зелена» енергетика стикається з новими викликами. Наприклад, сучасні лопаті вітряків виготовляються з композитних матеріалів, які практично неможливо переробити. Відсутність технологій для утилізації таких лопатей створює серйозні проблеми для довкілля. Більш того, у Шотландії під час зимових негод вітряки запускалися за допомогою дизельних генераторів, щоб забезпечити виробництво електроенергії. Це викликало багато критики та іронічних зауважень, адже такі “зелені” технології не завжди є екологічно чистими.
Ці випадки нагадують нам, що навіть найбільш інноваційні екотехнології можуть мати свої недоліки. Наприклад, одна батарейка типу AA здатна забруднити до 20 квадратних метрів землі. Це закликає до обережного ставлення до природи та необхідності пошуку нових рішень для захисту навколишнього середовища.
Церемонія перенесення праху Наполеона
15 грудня 1840 року в Парижі відбулася урочиста церемонія перенесення праху Наполеона, доставленого з острова Святої Єлени, до гробниці в соборі Дому Інвалідів. Наполеон Бонапарт, який помер у вигнанні 5 травня 1821 року, завершив своє життя словами: “Франція… армія… авангард…”.
Ініціатива повернення праху Наполеона належала королю Луї-Філіппу, який прагнув відновити велич Франції. Переговори з Великобританією про вивезення останків тривали кілька років, оскільки навіть померлий Наполеон викликав побоювання у своїх колишніх ворогів. Проте королю вдалося досягти свого.
Оноре де Бальзак описав подію так:
“Береги Сени були чорні від натовпу, і всі опустилися на коліна, коли повз них пропливав корабель. Це величніше за тріумфи римських імператорів. Його обличчя не почорніло, рука залишалася виразною. Він — людина, яка до кінця зберегла свій вплив”.
На церемонію було створено сотні статуй і триумфальних колон, а будівля Дому Інвалідів була задрапована фіолетовим оксамитом, прикрашеним бджолами.
У церемонії брали участь: військовий оркестр, який виконував траурні мелодії; бойовий кінь імператора під сідлом і упряжжю; почесний ескорт офіцерів і вершників; колишні ад’ютанти Наполеона, службовці Імператорського дому, префекти, мери Парижа і сільських комун.
Церемонія супроводжувалася виконанням знаменитого реквієму Моцарта, який виконували 150 музикантів і 150 співаків, а сольні партії виконували артисти “Гранд-опера” та італійського театру. Кульмінацією стала мить, коли ветеран битви при Ваграмі вигукнув: “Імператор!”, після чого принц де Жуанвіль, від імені Франції, прийняв прах Наполеона і поклав його шпагу на труну.
Прах імператора замуровано у шість трун, які помістили в саркофаг із червоного порфіру, подарованого імператором Миколою I. Вічний спокій Наполеона охороняють дванадцять скульптур богині перемоги Ніки, кожна з яких символізує одне з великих сражень, виграних Бонапартом.
Наполеон говорив:
“Я збирався створити таку Європу, де громадяни мали б одну національність і могли б пересуватися від одного кінця до іншого з одним паспортом”.
Ці слова досі викликають роздуми про спадщину цієї видатної історичної постаті.
Перший у світі відкритий судовий процес над німецько-фашистськими злочинцями
15 грудня 1943 року в Харкові розпочався перший у світі відкритий судовий процес над німецько-фашистськими злочинцями, які брали участь у воєнних злочинах на території Харкова та Харківської області під час окупації. На лаві підсудних опинилися три гітлерівці: капітан Вільгельм Ландхельд, унтерштурмфюрер СС Ганс Ріц, старший єфрейтор німецької таємної польової поліції Рейнгард Рецлав, а також радянський громадянин, водій “душогубки” М. П. Буланов. Їх звинувачували у масовому знищенні мирних жителів.
18 грудня 1943 року всі обвинувачені були визнані винними у злочинах, передбачених першою частиною Указу Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1943 року. Суд ухвалив для них смертний вирок через повішення. Вину підсудних довели на основі трофейних документів, судово-медичних експертиз, свідчень жертв, допитів німецьких військовополонених, а також актів Надзвичайної державної комісії (НДК). На суді працювали кваліфіковані перекладачі та троє відомих у СРСР адвокатів. Слідству вдалося документально підтвердити лише 30 000 убивств із конкретними винуватцями. Підсудні намагалися виправдовуватися “системою” та ієрархією наказів.
19 грудня 1943 року, у присутності понад 40 тисяч харків’ян, злочинців повісили на Благовіщенському ринку — місці, де раніше окупанти самі здійснювали масові страти.
Харківський процес створив юридичний прецедент, закріплений пізніше Нюрнберзьким трибуналом: “Наказ не звільняє від відповідальності за геноцид”.
