16 березня в Україні відзначається День працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення, в світі – День свободи інформації, День чорної преси та День без селфі. Також 16 березня є датою, яка увібрала в себе чимало знакових і цікавих подій, які вплинули на історію людства, формували хід цивілізаційного розвитку та залишили вагомий слід у пам’яті народів.
День працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення
Щороку в третю неділю березня в Україні відзначають День працівників житлово-комунального господарства та побутового обслуговування населення. Свято встановлено Указом Президента України у 1994 році, що підкреслює значущість цієї професії для держави. Це професійне свято людей, які щоденно забезпечують комфортне, чисте і безпечне середовище для життя громадян, дбають про благоустрій міст і сіл, налагоджують роботу житлових об’єктів, транспорту, водопостачання, електропостачання та інших життєво важливих систем.
Цей день є нагодою висловити подяку працівникам, які, попри будь-які труднощі, виконують свою роботу з відповідальністю та професіоналізмом. Їхня праця часто залишається непомітною, однак саме завдяки їм в оселях є тепло, вода, світло, а вулиці міст утримуються в належному стані.
В умовах війни працівники житлово-комунального господарства проявляють справжній героїзм. Вони прибирають завали після обстрілів, відновлюють зруйновану інфраструктуру, забезпечують безперебійну роботу систем водопостачання, теплопостачання та електрики. Саме завдяки їхній самовідданій праці міста залишаються чистими та функціональними, навіть у найскладніші часи.
Попри складнощі в роботі, включаючи погодні умови, аварійні ситуації та військові виклики, саме ці фахівці першими реагують на виклики і працюють для забезпечення безперебійного надання послуг.
День свободи інформації
Цей день присвячений здобуттю і просуванню прозорості та відкритості влади. Свято було започатковане у 1989 році за ініціативою Комітету журналістів за свободу преси — некомерційної організації, що виступає за свободу преси та доступ до урядової інформації. Саме цього дня народився Джеймс Медісон, якого вважають “батьком” Конституції США та активним прихильником прозорості влади. Його ідеї щодо відкритості та доступу до інформації стали фундаментальними для розвитку демократичного суспільства.
Свобода інформації є одним із основних прав людини, закріплених у Загальній декларації прав людини. Це право дозволяє громадянам отримувати інформацію про діяльність органів влади, що є необхідною умовою для функціонування демократичного суспільства. Вільний доступ до інформації сприяє прозорості, запобігає корупції та зміцнює громадський контроль за владою.
В Україні право на доступ до публічної інформації гарантується Конституцією та Законом “Про доступ до публічної інформації”. Цей закон встановлює порядок отримання інформації, обов’язки державних органів щодо її надання та визначає обмеження для захисту національної безпеки чи приватного життя громадян.
Цей день нагадує про важливість дотримання принципів відкритості та прозорості, а також про відповідальність державних органів у забезпеченні доступу до публічної інформації. Громадські організації, журналісти та активісти використовують цю дату для привернення уваги до проблем у сфері доступу до інформації, закликаючи до покращення законодавства та практик.
День чорної преси
Це день визнання важливого внеску газет, журналів та інших засобів масової інформації США, які належать і управляються афроамериканцями, у боротьбу за рівноправ’я, справедливість і громадянські права.
Історія цього дня почалася 1827 року, коли в Нью-Йорку була заснована перша афроамериканська газета Freedom’s Journal. Її створили Джон Руссворм і Семюел Корніш для того, щоб протистояти расистським стереотипам, поширеним у тогочасній пресі, та забезпечити голос для темношкірої громади. Вони прагнули відстоювати права афроамериканців, розповідати про їхні досягнення, проблеми та актуальні події.
Чорна преса відіграла значну роль у висвітленні питань расової дискримінації, боротьбі за права людини, висвітленні руху за громадянські права у США та підтримці спільнот, які стикаються з нерівністю. Вона стала важливим інструментом у формуванні національної свідомості та посиленні впливу афроамериканської громади.
Сьогодні Black Press Day є нагадуванням про силу вільної преси у відстоюванні прав і свобод, а також про внесок журналістів, які, попри перешкоди, продовжують висвітлювати проблеми своїх громад, боротися за рівноправ’я та змінювати суспільство на краще.
Цікаві факти
Freedom’s Journal, перша афроамериканська газета в США, видавалася лише два роки, але її вплив на суспільство був величезним, адже вона дала голос тим, хто був позбавлений можливості висловлюватися.
Однією з найвідоміших і впливовіших газет чорної преси стала Chicago Defender, заснована у 1905 році. Вона активно підтримувала Велике переселення афроамериканців із південних штатів на північ США у пошуках кращих умов життя.
У 1940-х роках чорна преса відіграла ключову роль у підтримці кампанії “Double V” (перемога над фашизмом за кордоном і расизмом вдома) під час Другої світової війни.
Сьогодні в США існує понад 200 видань, які належать темношкірим власникам і продовжують працювати задля захисту інтересів своїх громад.
День без селфі
Це неофіційне свято, метою якого є заклик людей відкласти смартфони, на деякий час утриматися від створення автопортретів і замислитися про значення моментів у реальному житті. День без селфі — це нагадування про важливість живого спілкування, глибокого переживання моментів без необхідності їх фіксувати на камеру. Це можливість зосередитися на теперішньому, більше спостерігати, слухати і відчувати.
Селфі стали невід’ємною частиною сучасної культури, символом самовираження та фіксації особливих моментів. Проте іноді прагнення зробити ідеальне фото відволікає від справжніх емоцій, спілкування та насолоди миттю. Крім того, залежність від селфі може впливати на самооцінку, викликати тривожність і спотворене сприйняття реальності.
Цікаві факти
Слово “селфі” було офіційно додане до Оксфордського словника англійської мови у 2013 році.
За статистикою, середньостатистична людина робить близько 450 селфі на рік.
Деякі туристичні об’єкти у світі запровадили обмеження на селфі через загрозу безпеці та шкоду для історичних пам’яток.
Існує феномен “селфі-залежності”, коли прагнення зробити ідеальне фото стає нав’язливим і впливає на психічне здоров’я.
Історичні події в цей день
587 до н. е. — вавилонський цар Навуходоносор II захопив Єрусалим. Ця подія стала початком Вавилонського полону для єврейського народу, що мало значний вплив на подальшу історію юдаїзму.
870 — у Болгарії заснована православна церква. Це заклало основу для розвитку християнства на Балканах, сприяло зміцненню національної ідентичності болгарського народу та культурному розвитку регіону.
1521 — під час першої навколосвітньої подорожі португальський мореплавець Фернан Магеллан досяг берегів сучасних Філіппін. Ця експедиція відкрила нові горизонти для європейської навігації та географічних досліджень.
1801 — зазнав аварії британський лінійний корабель Invincible. Ця трагедія забрала життя близько 400 людей і стала одним із символів морських катастроф того часу.
1880 — українського поета Івана Франка заарештували за підозрою в революційній агітації. Цей арешт став одним із проявів боротьби царської влади проти національного визвольного руху в Україні.
1935 — у нацистській Німеччині створено вермахт і запроваджено загальний військовий обов’язок, що порушило умови Версальського договору. Цей крок став однією з передумов Другої світової війни.
1962 — радянський лідер Микита Хрущов оголосив, що СРСР має міжконтинентальну ракету. Це стало черговим етапом гонитви озброєнь під час Холодної війни та загостренням ядерного протистояння.
1963 — відбулося виверження вулкана на Балі, яке призвело до загибелі щонайменше 1700 людей. Ця катастрофа нагадала про потужність природних сил та їхній вплив на життя людства.
1978 — у Римі радикали з угруповання «Червоні бригади» викрали відомого політика Альдо Моро. Через 54 дні його було вбито, що стало трагічним символом політичного насильства в Італії.
1988 — іракська армія здійснила газову атаку на курдське місто Халабджа під час ірано-іракської війни. Загинули кілька тисяч людей, що стало одним із найжорстокіших актів геноциду в сучасній історії.
1998 — папа Римський Іван Павло II публічно вибачився за бездіяльність і мовчання багатьох католиків під час Голокосту. Це стало важливим кроком у примиренні та визнанні історичних помилок.
16 березня 2014 року відбулося подія, що змінила не лише долю Криму, а й майбутнє всієї України. Офіційна назва — “загальнокримський референдум”, який був оголошений як голосування щодо майбутнього статусу і державної належності півострова. Рішення про проведення цього “референдуму” ухвалила Верховна Рада Криму 27 лютого 2014 року. Важливо зазначити, що на той момент будівля парламенту вже була захоплена озброєними особами без розпізнавальних знаків, які пізніше стали відомі як “зелені чоловічки”.
Референдум проводився всупереч Конституції України, яка не передбачає можливості регіональних референдумів і визначає, що територіальні питання можуть вирішуватися виключно на всеукраїнському референдумі. Захоплення території супроводжувалося підтримкою російських військових. Уже 18 березня 2014 року Крим було незаконно анексовано Росією. Ця подія стала не лише політичним інструментом загарбання, а й одним з ключових чинників, які призвели до війни на сході України.
16 березня 2022 року в історію України увійшло ще однією страшною трагедією. Під час облоги Маріуполя російська авіація завдала авіаудару по Драматичному театру міста. У будівлі театру на момент атаки переховувалося близько 1200 мирних мешканців, серед яких були жінки, діти, літні люди. Незважаючи на великі написи “ДІТИ” біля будівлі, які повинні були сигналізувати про присутність цивільних, театр став мішенню для знищення. За різними оцінками, загинуло від 300 до 600 людей.
Ця трагедія стала символом жорстокості та воєнних злочинів, які російські війська вчиняють проти українського народу. Ті, хто видив, свідчили про те, що після авіаудару були зруйновані укриття, люди залишилися під завалами, і багато хто помер, не дочекавшись допомоги. Місто залишалося в оточенні, під постійними обстрілами, без доступу до води, їжі та ліків.
Військові, що захищали Маріуполь, закликали допомогти вивести місто з-під блокади. Вони наголошували, що не бажають бути героями чи мучениками посмертно, а прагнуть врятувати життя цивільних. Ця подія вкотре показала, що справжній героїзм полягає не лише в обороні, але й у прагненні зберегти життя невинних.
Того ж дня Росію виключили з Ради Європи, що стало наслідком агресивних дій проти України та масових порушень прав людини.
День народження письменниці Христини
16 березня 1882 року в Харкові, у купецькій родині Олексія та Христини Алчевських, народилася донька Христина — майбутня письменниця, педагогиня, перекладачка та поетеса. Родина проживала на вулиці Жон-Мироносиць, у будинку №13, який більшість харків’ян знає як “ДК Міліції” або “Будинок Алчевських”. До речі, в цьому Будинку культури неодноразово виступали такі відомі постаті, як Фелікс Дзержинський, Антон Макаренко та інші визначні діячі того часу.
Олексій Кирилович Алчевський був відомим промисловцем, банкіром та меценатом. Він фінансував будівництво лікарень, шкіл, церков, витративши на благодійність у Харкові понад 8 мільйонів рублів. Зокрема, за його ініціативи було споруджено будівлю Харківського Земельного банку (архітектор Олексій Бекетов), яка нині є Харківським автотранспортним технікумом на площі Конституції (раніше — Миколаївська площа). Серед його досягнень також заснування Алчевського металургійного комбінату та Маріупольського металургійного комбінату, які стали вагомими промисловими об’єктами України. Він також заснував Донецько-Юр’ївське металургійне товариство біля станції Юр’ївка, що фактично стало початком розвитку міста Алчевськ.
Мати поетеси, Христина Данилівна, була педагогинею, яка присвятила своє життя освіті та просвітництву. У 1862 році вона заснувала в Харкові знамениту недільну школу, яка проіснувала до 1919 року. Саме завдяки родині Алчевських у Харкові з’явився перший у світі пам’ятник Тарасу Шевченку. Мармуровий бюст роботи академіка Беклемішева було встановлено у 1898 році. За однією версією — біля садиби Алчевських на вулиці Садово-Куликівській (сучасна вулиця Дарвіна), за іншою — поруч із будівлею на вулиці Жон-Мироносиць, 9, що була зведена Бекетовим у 1896 році для недільної школи (нині Харківський художній музей).
Христина Олексіївна Алчевська була не тільки письменницею, а й активною громадською діячкою. Вона спілкувалася з такими відомими діячами, як Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Василь Стефаник, Михайло Старицький, Ольга Кобилянська. Водночас Христина була причетна до заснування Революційної української партії. Її революційна діяльність призвела до арешту і допитів, зокрема, їй висували обвинувачення у закликах до збройного повстання. У 1918 році, під час окупації України австро-німецькими військами, її знову заарештували, цього разу за “злісний інтернаціоналізм і комуністичну пропаганду”.
Проте головною справою її життя залишалися поезія і переклади. Христина Алчевська перекладала твори українською, французькою, польською, німецькою та російською мовами. Серед її перекладів — вірші Олександра Пушкіна, Кондратія Рилєєва, П’єра-Жана Беранже, твори Вольтера, Олексія Толстого, Миколи Огарьова, Віктора Гюго, Жуля Верна. Велике значення мають її переклади творів Івана Франка російською мовою, а також переклади французькою мовою творів Тараса Шевченка, Івана Франка, Павла Тичини.
У 1982 році, з нагоди сторіччя від дня народження Христини Олексіївни Алчевської, ЮНЕСКО внесло її ім’я до календаря пам’ятних дат, відзначивши її вагомий внесок у розвиток культури, освіти та літератури.
Ефект метелика — дуже реальне і водночас непередбачуване явище, коли одна подія може вплинути на хід історії, змінити долі цілих народів і країн. 16 березня є датою, яка увійшла в сучасну історію України двома трагічними подіями, що мають далекосяжні наслідки.
