16 липня в Україні відзначаються День прийняття Декларації про державний суверенітет та День бухгалтера і аудитора, в світі – Всесвітній день змій та Всесвітній день PR-фахівця. Історичні події цього дня в різні роки складають мозаїку людських відкриттів, релігійних зламів, технологічних проривів і політичних рішень, які вплинули на сьогодення.
День прийняття Декларації про державний суверенітет України
Цей день є ключовою історичною подією, яка заклала підґрунтя для повної незалежності держави. 16 липня 1990 року Верховна Рада Української РСР ухвалила документ, що проголошував політичну, економічну, культурну та екологічну самостійність України. Уперше було юридично зафіксовано, що українські закони мають пріоритет над союзними, що Україна має право на власну валюту, збройні сили, зовнішню політику, інформаційний простір і громадянство.
Декларація окреслила територіальну цілісність України та проголосила, що всі природні ресурси, земля, надра, повітряний простір і водні ресурси є власністю народу України. Цим документом держава зробила перший офіційний крок до відокремлення від СРСР, хоча прямо про вихід з Союзу не йшлося. Політичне значення декларації полягає в тому, що вона підготувала правову і суспільну основу для проголошення незалежності 24 серпня 1991 року. Вона змінила характер української державності, давши старт створенню незалежних інституцій — дипломатичної служби, оборонної системи, власного законодавства.
Окремі положення декларації одразу після ухвалення почали застосовуватись на практиці, зокрема, відкриття перших закордонних представництв України в Канаді, Польщі й США. Вже через рік документ перестав бути декларативним: після провалу серпневого путчу в Москві Україна почала оформлювати повноцінну державність.
Цікаві факти
Проти декларації голосували 38 депутатів. Це означає, що ще влітку 1990-го парламент не був одностайним — радянське ядро в Раді було активним до самого 1991 року.
Ряд положень декларації, як-от про право на власні збройні сили, спершу трактувались як декларативні, але вже через рік стали основою реальних дій: після серпневого путчу 1991 року в Україні почали створювати інститути незалежної держави.
Перші проєкти декларації писались на основі аналогічних документів Литви й Естонії. У групі авторів був Левко Лук’яненко — один із найвідоміших українських дисидентів, колишній політв’язень, який зробив декларацію максимально рішучою.
Вже у 1990 році Україна відкрила свої перші самостійні представництва за кордоном — у Канаді, Польщі й США, ще до офіційного проголошення незалежності. Це стало можливим завдяки декларації.
Положення про екологічну безпеку, викладене в декларації, дало можливість почати публічну критику СРСР за Чорнобильську катастрофу в парламенті УРСР — до того тему контролювали спецслужби.
Попри ухвалення декларації, упродовж 1990–1991 років значна частина союзного законодавства продовжувала застосовуватись в Україні, лише Акт незалежності 1991 року остаточно закріпив розрив із правовим полем СРСР.
День бухгалтера і аудитора в Україні
Це щорічне професійне свято, яке відзначається 16 липня. Воно об’єднує представників двох споріднених, але різних напрямів — бухгалтерського обліку та аудиту. Дата встановлена не випадково: саме 16 липня 1999 року в Україні було ухвалено Закон «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», який заклав основу для сучасної системи обліку й прозорості фінансової інформації.
Бухгалтер у сучасному розумінні є фахівцем, який орієнтується у фінансовому законодавстві, володіє аналітичним мисленням, здатен виявляти фінансові ризики, забезпечувати точність розрахунків, готувати звітність, яку потім перевіряє аудитор. Аудитор, своєю чергою, виконує незалежну перевірку, підтверджуючи достовірність звітів, що є ключовим елементом для довіри до бізнесу, інвесторів і держави.
Ці професії сьогодні охоплюють широке коло завдань: від податкового планування до участі у судових процесах, від оптимізації бізнес-процесів до оцінки економічної стійкості підприємств. Робота бухгалтерів і аудиторів вимагає не тільки точності, а й інтуїції, уважності до деталей, дисципліни й етичності. Саме це часто породжує уявлення про «творчість у цифрах» — у складних і непередбачуваних ситуаціях вони знаходять нестандартні, але законні рішення.
Цікаві факти
У 1990-х роках бухгалтерам великих підприємств в Україні доводилося вести по три паралельні обліки: один — для податкової, другий — для керівництва, третій — «реальний». Формально це було незаконно, але на практиці часто рятувало підприємство від банкрутства.
Перші українські бухгалтерські комп’ютерні програми створювали ентузіасти без економічної освіти. Часто вони не мали інтерфейсу — замість кнопок були комбінації клавіш, які знали лише окремі фахівці. Інструкції передавались із рук у руки.
Під час податкових перевірок у 1990-х бухгалтери готували «спеціальні» версії документації. Найдосвідченіші мали окремі комплекти звітів «на випадок приходу СБУ», «на випадок інспекції з Києва», «на випадок ревізії місцевою владою».
У деяких бухгалтерських відділах 1990-х була посада «нічного бухгалтера» — людини, яка після завершення робочого дня переписувала вручну звіти на нові бланки, враховуючи правки керівництва або «вимоги часу». Це був нелегальний, але поширений формат.
У 2000-х були випадки, коли бухгалтери зникали разом із печаткою, електронними ключами й базою даних. У деяких регіонах це стало підставою для появи неофіційної практики — керівник мав копії всіх доступів «про всяк випадок», не довіряючи повністю жодному спеціалісту.
Деякі аудитори в Україні свідомо обирали роботу в нічний час, щоб не перетинатись з працівниками підприємства, які могли чинити тиск або намагалися підлаштуватися під перевірку. У звітах таких перевірок часто з’являлись несподівані дані, бо ніхто не встиг усе «підчистити».
У 2020-х траплялись випадки, коли молоді бухгалтери з сильними навичками Excel, SQL або Power BI заробляли більше, ніж керівники малого бізнесу, яких обслуговували. Це не афішується, але є реальні приклади.
Всесвітній день змій
Цей день відзначається як спосіб привернути увагу до важливості змій у природних екосистемах, а також розвіяти страхи, забобони й міфи, що століттями переслідують цих тварин. Хоча багато хто асоціює змій виключно з небезпекою, насправді більшість із них неотруйні й життєво необхідні для контролю популяцій гризунів, підтримки балансу харчових ланцюгів і навіть для медичних досліджень.
Змії мешкають майже на всіх континентах, окрім Антарктиди. У світі нараховується понад 3 500 видів, і лише близько 600 з них мають отруту, яка може бути небезпечною для людини. Проте замість знищення цих тварин екологи закликають вивчати їх і поважати їхнє місце в природі. Багато видів змій опинились під загрозою через вирубку лісів, спалювання трав, зміну клімату та масове вбивство людьми, які не розуміють їхньої ролі.
Цікаві факти
У медицині отрута змій використовується для створення ліків: зокрема, з отрути гадюки синтезували препарати для зниження тиску та знеболення при онкозахворюваннях.
У деяких регіонах Індії щороку понад 50 тисяч людей стають жертвами укусів змій, але при цьому змії відіграють важливу роль у релігійних обрядах — їм поклоняються як священним тваринам.
Найдовша отруйна змія у світі — королівська кобра — може виростати до 5,5 метра і, попри свою назву, уникає конфліктів з людьми.
В Україні мешкає 11 видів змій, з яких тільки три — отруйні (гадюки), й лише один вид може бути небезпечним для людини — звичайна гадюка. Але смертельні випадки надзвичайно рідкісні.
Змії ніколи не моргають: їхні очі вкриті прозорою лускою, яка оновлюється під час линьки.
У багатьох давніх культурах змія була символом не зла, а мудрості, оновлення й безсмертя — від ацтеків і давніх греків до народів Південно-Східної Азії.
Всесвітній день PR-фахівця
Це свято не закріплене жодними міжнародними або державними актами, але стало популярним серед комунікаційників, медіаспеціалістів і працівників піар-агентств як символ визнання їхньої професійної ролі в сучасному інформаційному суспільстві.
Дата приурочена до публікації першого в історії офіційного пресрелізу: 28 липня 1906 року Айві Лі, якого вважають одним із засновників PR, оприлюднив заяву для преси про аварію на шахті компанії «Пенсильванська залізниця». Він першим застосував принцип: говорити правду одразу й напряму. Цей крок змінив ставлення до комунікацій: замість замовчування чи маніпуляцій — відкритість і контроль за формуванням публічного образу.
Сучасні PR-фахівці працюють зі стратегіями публічності, брендовою репутацією, антикризовими кампаніями, медіаплануванням, просуванням у соцмережах, впливом на тональність інформаційного поля. Їхня робота майже завжди перебуває в тіні, але має прямий вплив на те, як люди сприймають події, компанії чи персоналії.
Цікаві факти
Першим, хто вжив поняття «public relations», був президент США Томас Джефферсон ще у 1807 році. Він вжив цей термін у посланні до Конгресу, хоча тоді PR ще не існував як професія.
У 1923 році вийшла перша книжка про піар — «Crystallizing Public Opinion» Едварда Бернейса. Він був племінником Зиґмунда Фройда і активно використовував психоаналітичні ідеї у просуванні товарів і політичних кампаній.
У 1930-х Бернейс розробив кампанію для компанії Lucky Strike, щоб змусити жінок палити на публіці. Вперше це сталося на параді в Нью-Йорку: акторки вийшли з сигаретами, називаючи їх «смолоскипами свободи». Це вважається одним із найвпливовіших PR-кейсів у XX столітті.
У СРСР PR як професія не існував офіційно — натомість цим займалися «відділи пропаганди» або «відділи зв’язків з громадськістю при держустановах». Лише після 1991 року з’явились перші приватні агентства зі справжніми PR-послугами.
PR — це постійна робота з інформаційною напругою, контекстами, кризами, хейтами, лояльністю, темпами подачі. І саме тому кожен хороший фахівець з комунікацій є стратегом, аналітиком і дипломатом одночасно.
Історичні події в цей день
622 – початок літочислення за мусульманським календарем. У цей день пророк Мухаммед залишив Мекку та вирушив до Медіни — подія, що отримала назву Гіджра. Саме вона стала точкою відліку ісламської епохи та символічним початком заснування нової релігійної цивілізації.
1054 – християнський світ остаточно розділився. Унаслідок догматичних суперечок і боротьби за вплив відбувся Великий розкол: Західна церква утвердилась як католицька з центром у Римі, а Східна — як православна з центром у Константинополі. Цей конфлікт не подолано й досі.
1439 – в Англії запровадили дивну, але серйозну заборону: на тлі спалаху чуми заборонили поцілунки. Це була одна з перших в історії спроб офіційного регулювання фізичного контакту під час епідемії.
1643 – голландський мореплавець Мартін де Фриз під час північної експедиції в Тихому океані відкрив для європейців острів Сахалін. Згодом цей стратегічно важливий регіон став предметом суперечок між імперіями.
1661 – у Стокгольмі випустили перші європейські банкноти. Це зробив банк Stockholms Banco, започаткувавши нову еру фінансових операцій, коли паперові гроші почали витісняти металеву монету.
1790 – Конгрес США ухвалив рішення, що федеральна столиця країни розміститься не в межах жодного штату. Так виник округ Колумбія — адміністративний осередок, підпорядкований лише федеральній владі, де згодом постане Вашингтон.
1867 – французький садівник Жозеф Моньє отримав патент на армований бетон. Його відкриття, що виникло з потреби створити міцні вазони для рослин, пізніше стало базою для будівництва сучасних хмарочосів.
1905 – південну частину Сахаліну Росія втратила після поразки в російсько-японській війні. Портсмутський договір передав її Японії, а вже через 40 років, після капітуляції Японії у 1945 році, увесь острів повернувся під контроль СРСР.
1909 – в Німеччині засновано компанію Audi. Вона виникла після конфлікту засновника Августа Хорьха з попередніми партнерами: нову фірму він не зміг назвати власним прізвищем через юридичні обмеження, тож переклав його латинською — «horch» означає «слухай», тобто «audi».
1918 – у Єкатеринбурзі більшовики без суду розстріляли колишнього імператора Миколу ІІ, його родину та наближених. Цей акт був символом остаточного розриву з монархією в Росії та початком нової доби жорстокої політичної централізації.
1919 – Українська Галицька армія, не витримавши тиску польських військ, змушена була відступити за Збруч. Галичину втрачено, і армія перейшла на територію Наддніпрянської України, де згодом стала частиною армії УНР.
1945 – на полігоні в штаті Нью-Мексико, США, проведено перше успішне випробування атомної бомби — тест «Трініті». Це ознаменувало початок ядерної ери, що змінила не лише хід Другої світової війни, а й усе подальше століття.
1965 – відкрито тунель під Монбланом, який з’єднав Італію та Францію. Завдовжки понад 11 км, він став одним із найдовших автомобільних тунелів у світі на той час і символом технічної співпраці в Альпах.
1990 – Верховна Рада УРСР ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. Уперше на офіційному рівні проголошено, що українські закони мають пріоритет над союзними, а Україна прагне самостійної зовнішньої, економічної та культурної політики.
2010 – в Одесі відкрився перший Одеський міжнародний кінофестиваль. Захід згодом перетворився на одну з найпомітніших кіноподій у Східній Європі, зібравши авторське кіно, індустріальні майданчики та дискусії про нові медіа.
2019 – набув чинності Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Закон зобов’язав державні установи, медіа, сферу обслуговування та чиновників перейти на українську як основну мову комунікації.
Перше в світі випробування ядерної зброї
16 липня 1945 року о 5:30 ранку в США було проведено перше в світі випробування ядерної зброї. Подію назвали кодовим іменем «Трініті». Вибух відбувся на військовому полігоні Аламогордо в штаті Нью-Мексико в межах таємного Манхеттенського проєкту. Випробовували плутонієву бомбу, яку самі розробники іронічно назвали «Штучка». Це був не просто тест нової зброї — це була подія, що ознаменувала початок ядерної епохи.
Щоб максимально наблизити умови випробування до бойових, бомбу встановили на 30-метровій сталевій вежі. Така висота відповідала приблизному падінню з бомбардувальника, а тому дозволяла точніше оцінити вплив вибуху. У результаті на місці вибуху утворився кратер глибиною 1,4 метра і діаметром 76 метрів, заповнений радіоактивним зеленим склом, яке отримало назву «тринітіт». Ударна хвиля сягнула понад 160 км, а грибовидна хмара піднялася на 12 км у висоту й була помічена на відстані до 320 км.
Манхеттенським проєктом керували фізик Роберт Оппенгеймер і генерал Леслі Ґровс. Щоб приховати справжнє призначення робіт, у складі інженерних військ США було створено фіктивну структуру — Манхеттенський інженерний округ, який офіційно не мав жодного відношення до ядерної зброї. Саме Ґровс очолив цей округ і отримав звання бригадного генерала. У розробці бомби взяли участь понад 130 тисяч осіб, а витрати перевищили 2 мільярди доларів (у сучасних цінах — десятки мільярдів).
Після вибуху Оппенгеймер, вражений масштабом створеного, процитував рядки з «Бхагавад-гіти»: «Я став Смертю, руйнівником світів». Ця фраза згодом стала символом морального шоку, який пережили багато науковців, причетних до проєкту.
«Штучка» стала прологом до ще двох вибухів — «Малюка» та «Товстуна», скинутих на Хіросіму й Нагасакі в серпні 1945 року. Світ уперше побачив реальні наслідки застосування ядерної зброї, і з того моменту глобальна політика вже ніколи не була такою, як раніше.
Полігон Аламогордо вперше відкрили для відвідувачів у 1953 році. Попри десятки років, рівень радіації в окремих ділянках досі вдесятеро перевищує природний фон. У 1966 році місце першого ядерного вибуху внесли до Національного реєстру історичних місць США. На меморіалі жертв атомного бомбардування в Хіросімі викарбувано просту, але глибоку фразу: «Спіть спокійно, помилка не повториться».
Заборона азартних ігор в Італії
16 липня 1923 року Беніто Муссоліні, очільник італійської фашистської держави, видав указ про заборону азартних ігор по всій Італії. Під нього потрапили 59 гральних закладів, включно з найвідомішими казино країни. Їх будівлі перейшли під контроль держави, а одну з найрозкішніших перетворили на єврейське гетто. Аргументація режиму зводилась до того, що азартні ігри розбещують народ, відволікають від дисципліни й моралі, яку фашистська ідеологія прагнула нав’язати в суспільстві. Показово, що Муссоліні категорично відкинув всі прохання кабінету міністрів залишити хоч якісь винятки. Водночас він не торкнувся державних лотерей — їх не просто зберегли, а й зробили основним легальним каналом азарту, контрольованим урядом.
Муссоліні не був наївним і розумів: глибоко вкорінене в італійському суспільстві прагнення до гри неможливо викорінити повністю. Більше того, він бачив у цьому джерело надходжень до бюджету. Тому в кулуарах влади була розроблена концепція так званих «перехоплювальних» казино — гральних закладів, розташованих поблизу державного кордону. Ідея полягала в тому, щоб не допустити витоку італійських грошей до закордонних казино — у Швейцарії, Франції, Монте-Карло, Словенії — і створити легальну, але контрольовану альтернативу всередині країни.
У 1927 році перше таке казино офіційно відкрилось у Сан-Ремо. Воно функціонувало під прикриттям культурного закладу: в афішах значились театральні вистави й концерти, хоча головним джерелом прибутку була саме гра. У 1933 році дозвіл на гральний бізнес отримав анклав Лампіоне, розташований на прикордонних територіях, що контактували з французькою зоною впливу. У 1937 році уряд дозволив відновити гральну традицію у Венеції, місті, де ще у XVII столітті з’явився перший в історії ігровий дім під назвою «Рідотто».
Ці казино мали декілька спільних рис. По-перше, всі вони юридично належали муніципалітетам відповідних міст, а не приватним компаніям. По-друге, розташовувались винятково в прикордонних зонах, з точним розрахунком — у який напрямок найчастіше їздили італійці, щоб пограти за межами країни. Сан-Ремо мав зупинити потік гравців до Франції. Кампьйоне ді Італія, анклав усередині Швейцарії, мав утримати італійців від походів у швейцарські гральні будинки. Сан-Венсан контролював напрямок через тунель Монблан. Венеція — на східному фланзі — закривала шлях до словенських закладів. Це була тонка стратегія, де заборона поєднувалась із дозволом, але лише у потрібному місці й у потрібному вигляді.
Цікаво, що саме слово «казино» походить від італійського «casa» — «дім». Перші гральні будинки, що з’явилися в Італії в XVII столітті, справді були елітними приміщеннями для обмеженого кола клієнтів. Згодом вони перетворились на комерційні розважальні центри, що викликали занепокоєння в авторитарних урядів. Таким чином, попри публічну заборону, Муссоліні фактично створив унікальну модель керованого азарту, де імпульси гравця не заборонялись, а каналізувались — туди, куди треба режиму. Це був приклад, як навіть у тоталітарній державі прагматизм брав гору над ідеологією.
Відкриття єдиного в світі міжнародного приватного музею шпигунства
16 липня 2002 року у Вашингтоні відкрився єдиний у світі міжнародний приватний музей шпигунства. Його концепцію та експозиції розробляли провідні фахівці з розвідувального середовища зі США, британської MI5, а також колишні співробітники радянських спецслужб. Серед творців музею буа Олег Данилович Калугін, колишній генерал-майор КДБ СРСР, який після розриву з російськими спецслужбами емігрував до США. У 2002 році він був заочно засуджений у Росії за державну зраду.
Музей зібрав найбільшу у світі колекцію артефактів, пов’язаних із міжнародною шпигунською діяльністю — понад 600 експонатів. Виставка охоплює ключові етапи шпигунства в історії, демонструє роботу відомих агентів, пристрої спостереження, засоби маскування, методи рекрутингу й техніки збору інформації. Значна частина присвячена роботі КДБ — із документами, макетами, технікою і особистими речами агентів.
Відвідувачі можуть не просто розглядати експонати, а й випробувати себе в ролі шпигуна. У музеї пропонують пройти тест на поліграфі, проповзти по вентиляційній шахті, знайти приховані «жучки» і спробувати, як вони працюють, накласти грим, потренувати спостереження та переслідування — усе в інтерактивному форматі. Окремо працює магазин, де продаються тематичні «шпигунські» сувеніри.
Юридично шпигун і розвідник — це різні статуси. Якщо шпигун діє під прикриттям, без форми і документів, він не має права на статус військовополоненого та підлягає кримінальному переслідуванню. У минулому шпигунів могли страчувати без суду. Водночас військовий у формі, який виконує розвідувальну місію від імені збройних сил, вважається розвідником і в разі захоплення отримує захист згідно з міжнародним правом як військовополонений.
Китайський мислитель Сунь-цзи ще в давнину наголошував на важливості шпигунів для безпеки держави. Він вважав, що саме завдяки їм вдається попереджати внутрішні заворушення й зовнішні загрози. Один з рідкісних оригінальних примірників трактату «Мистецтво війни» Сунь-цзи також зберігається у вашингтонському музеї шпигунства.
