19 вересня відзначаються День народження смайла та Міжнародний день пірата або Міжнародний піратський день. Цей день об’єднує воєнні битви й повстання, морські катастрофи й наукові відкриття, культурні події та технологічні прориви, політичні угоди і скандали — від середньовіччя до XXI століття.
День народження смайла
19 вересня 1982 року професор університету Карнегі Меллон у Піттсбурзі Скотт Фалман надіслав своїм колегам електронне повідомлення, яке увійшло в історію. У ньому він запропонував під час спілкування в онлайн-чатах використовувати символічні позначення для вираження емоцій: посмішку 🙂 та сумне обличчя :-(. Ця ідея стала початком нової епохи у віртуальній комунікації, коли звичайні знаки пунктуації перетворилися на універсальний спосіб передати настрій без слів.
З того часу смайли пройшли довгий шлях: від простих текстових комбінацій вони поступово перетворилися на кольорові емодзі, які сьогодні використовують у кожному месенджері й соціальній мережі. Вони стали частиною цифрової культури, а їхня кількість постійно зростає — нині існують тисячі варіацій, що відображають найрізноманітніші емоції, предмети та символи.
День народження смайла нагадує, наскільки просте рішення може змінити стиль спілкування в усьому світі, зробивши його більш живим і зрозумілим навіть без слів.
Цікаві факти
Найдавніший «смайлик» археологи виявили в липні 2017 року в турецькій провінції Газіантеп — на поверхні глиняного глека, виготовленого приблизно у XVIII столітті до н. е., було нанесено дві точки та вигнуту лінію, які нагадують усміхнене обличчя. У Словаччині ж у бухгалтерських документах 1635 року місцевий юрист Ян Ладислайдес залишив біля свого підпису символ, схожий на смайл.
А у 1963 році дизайнер Гарві Росс Болл у Массачусетсі на замовлення страхової компанії створив усім відомий смайл у жовтому колі. Колір він обрав спеціально, щоб привертати увагу й надавати зображенню «сонячного вигляду».
Перший відомий «смайлик» у друкованій формі з’явився ще у 1962 році в газеті The New York Times, але він не отримав поширення.
У 2000-х роках японські мобільні оператори першими почали додавати кольорові емодзі до телефонів, що швидко підкорило ринок.
Сьогодні у стандарті Unicode офіційно зареєстровано понад 3,5 тисячі емодзі.
У 2015 році Оксфордський словник визнав «Face with Tears of Joy» 😂 словом року.
В Японії є музей, присвячений історії емодзі, де можна простежити їхню еволюцію від перших іконок до сучасних.
Найчастіше в світі використовують смайл ❤, який символізує любов.
У 2017 році на екрани вийшов анімаційний фільм «The Emoji Movie», присвячений пригодам емодзі у віртуальному світі.
У 2019 році у США відзначили 37-річчя смайла спеціальною виставкою у Вашингтоні, де вперше публічно показали оригінальне повідомлення Скотта Фалмана.
Міжнародний день пірата або Міжнародний піратський день
Це незвичне і водночас веселе свято з’явилося завдяки жартівливій ідеї двох американських друзів Джона Баура та Марка Саммерса у 1995 році. Вони вирішили створити день, коли кожен охочий може відчути себе справжнім піратом: говорити характерними висловами морських розбійників, носити капелюхи з черепами, перев’язки на око та смугасті сорочки. Згодом ідея поширилася завдяки підтримці журналіста Дейва Баррі, який написав про це у своїй колонці, після чого дата набула міжнародної популярності.
Сьогодні Міжнародний день пірата святкують у різних країнах світу, і він став частиною масової культури. У цей день організовують костюмовані вечірки, театралізовані вистави, благодійні акції та флешмоби у стилі морських пригод. В інтернеті теж існує ціла «піратська» традиція — користувачі на один день переходять на специфічну лексику з вигуками «Йо-хо-хо!» чи «Аррр!». Для багатьох це нагода пожартувати, зануритися в атмосферу авантюр та нагадати собі про дитячі мрії.
Цікаві факти
Піратство було поширене ще у давнину: перші згадки про морських розбійників належать до XIII століття до нашої ери в Середземному морі.
Найвідомішим «піратським кодексом» вважають правила, укладені у XVII столітті капітаном Бартолом’ю Робертсом, які визначали поділ здобичі та дисципліну на кораблі.
У Карибському морі існують музеї піратства, де зберігаються автентичні карти, зброя та предмети побуту морських розбійників.
Чорна Борода (Едвард Тіч) вважається одним із найвідоміших піратів в історії, він наводив жах на британські колонії у XVIII столітті.
Символ «Веселий Роджер» з черепом і кістками вперше почали використовувати французькі пірати у XVII столітті, а згодом він став універсальним знаком морських розбійників.
В Україні теж існували «піратські» сторінки історії: козаки з Чорноморської флотилії здійснювали сміливі морські рейди, які сучасні історики часто порівнюють із піратськими набігами.
Популярність кінофраншизи «Пірати Карибського моря» відновила інтерес до піратської культури у XXI столітті й зробила образ пірата символом пригодницького духу.
Історичні події в цей день
1356 рік — у розпалі Столітньої війни англійське військо під проводом принца Уельського Едварда завдало нищівної поразки французам у битві під Пуатьє. Перемога посилила позиції Англії в Європі та стала однією з найгучніших поразок Франції у війні.
1559 рік — поблизу узбережжя Флориди сталася морська катастрофа: п’ять іспанських кораблів затонули, загинуло близько 600 людей. Трагедія підкреслила небезпеки мореплавства епохи Великих географічних відкриттів.
1618 рік — почалася облога Пльзеня, яка стала одним із перших важливих епізодів Тридцятилітньої війни. Місто обороняли католики, а облогу вели протестантські війська, що символізувало масштабне релігійне протистояння Європи.
1648 рік — у Квебеку Жак Бойдон відкрив першу в Канаді таверну. Цей факт відобразив розвиток колоніального життя і став частиною соціальної історії Нового Світу.
1654 рік — у Квебеку зареєстрували перший офіційний шлюб у Канаді: одинадцятирічна Марґеріт Седільйо стала дружиною Жана Обушо. Подія свідчить про тогочасні норми суспільного й сімейного життя колоністів.
1670 рік — на Слобожанщині вибухнуло повстання проти московських воєвод. Воно було викликане зловживаннями царської адміністрації та прагненням місцевого населення до самоврядування.
1777 рік — у першій битві під Саратогою британські війська зазнали поразки від американських колоністів. Це стало переломним моментом у війні за незалежність США та сприяло підтримці Америки з боку Франції.
1783 рік — брати Жозеф та Етьєн Монгольф’є здійснили сенсаційний запуск повітряної кулі з живим вантажем у присутності короля Людовика XVI. У небі побували вівця, півень і качка — це була перша спроба підняти живих істот у повітря.
1841 рік — почала працювати перша міжнародна залізнична лінія, що поєднала Страсбург і Базель. Це символізувало нову еру європейської мобільності та розвитку інфраструктури.
1864 рік — у США отримали патент на відкидні автомобільні сидіння. Така інновація заклала основу для подальшого розвитку комфорту й безпеки в транспорті.
1888 рік — у бельгійському місті Спа відбувся перший у світі конкурс краси. Перемогу здобула 18-річна креолка з Гваделупи Берта Сукаре, і ця подія започаткувала нову культурну традицію.
1891 рік — до Монреаля прибули перші українські переселенці. Вони поклали початок українській громаді Канади, яка згодом стала однією з найчисленніших у світі.
1919 рік — у Києві денікінські війська зруйнували одну з найбільших україномовних книгарень на вулиці Безаківській. Це стало ударом по культурному життю та українській інтелігенції.
1920 рік — частини 3-ї польської армії увійшли до Дубна й Луцька, а війська 6-ї польської армії разом із Дієвою армією УНР — до Тернополя. Це були важливі події радянсько-польської війни та боротьби українців за державність.
1944 рік — СРСР, Велика Британія і Фінляндія підписали мирний договір. До Радянського Союзу відійшли Петсамо, Салла та Карельський перешийок, що закріпило територіальні втрати Фінляндії.
1945 рік — із сибірського табору повернувся до Кореї Кім Ір Сен, який невдовзі став лідером Північної Кореї. Цей момент означив початок нового етапу в історії Корейського півострова.
1982 рік — професор Університету Карнегі-Меллона Скотт Фалман запропонував використовувати символ «:-)» у комп’ютерному спілкуванні. Це стало початком історії смайликів, які згодом поширилися по всьому світу.
1983 рік — острівна держава Сент-Кіттс і Невіс здобула незалежність. Це найменша за площею і населенням країна Західної півкулі.
1985 рік — у Мехіко стався потужний землетрус магнітудою 8,1 бала. Загинули десятки тисяч людей, а столиця Мексики зазнала величезних руйнувань.
1991 рік — у Києві відновила діяльність Києво-Могилянська академія — один із найдавніших освітніх і наукових центрів України, що став важливим символом відродження національної освіти.
2006 рік — у Таїланді відбувся військовий переворот, унаслідок якого була усунута чинна влада. Це підтвердило нестабільність політичної системи країни.
2015 рік — спалахнув міжнародний скандал: з’ясувалося, що концерн Volkswagen AG фальсифікував дані про викиди своїх дизельних двигунів. «Дизельгейт» став однією з найбільших криз в історії автомобільної індустрії.
Битва під Карансебешем
У ніч 19 вересня 1788 року відбулася битва під Карансебешем — одне з найбільш безглуздих і абсурдних зіткнень у світовій історії. Попри всю курйозність, воно увійшло в історію і навіть стало легендою. Тоді Австрійська імперія перебувала у війні з Османською імперією. Імператор Йосиф II зібрав стотисячне військо з німців, сербів, хорватів, угорців, румунів та італійців. Жодних стратегічних планів він особливо не будував, головне завдання було — утримати армію від міжнаціональних конфліктів. Додатково ситуацію ускладнювала малярія, що ширилася серед солдатів. Врятуватися намагалися різними способами, зокрема й алкоголем.
Згідно з легендою, того дня рота гусарів переправилася через річку Тіміш у пошуках турецьких військ. Турків вони не виявили, натомість натрапили на групу циган, які запропонували пригостити їх місцевою наливкою. Гусари не відмовилися: викупили кілька бочок хмільного напою. Це викликало заздрість у піхотинців, які саме переправлялися через річку, і ті зажадали, щоб гусари поділилися й налили бодай по кухлю кожному солдатові. Гусари відмовили, навіть спорудили барикаду з бочок, аби надто настирливі товариші по службі їх не турбували. Суперечка загострилася, і один із кавалеристів вистрілив у піхотинця.
Далі почалося справжнє пекло серед ночі. П’яні австрійські гусари й виснажені від спеки піхотинці вступили у бій. Частина тих і тих кинулася назад до свого берега, але при цьому продовжувала стріляти. Побачивши хаос, інші військові заціпеніли, нічого не розуміючи. Вирішальним став крик якогось жартівника, який вигукнув сербською: «Турки! Турки!».
Гусари й піхота вирішили, що на них і справді насувається турецьке військо, і кинулися тікати. Солдати схопилися за зброю, а офіцери намагалися зупинити паніку, вигукуючи: «Стой! Стой!» (нім. Halt! Halt!). Але солдати німецької мови не дуже розуміли й вирішили, що ті кричать турецькою «Аллах! Аллах!». Хтось закричав, що турки вже проникли в табір під виглядом своїх, і почав стріляти в «продажних» офіцерів.
Все це відбувалося серед темряви, нічого не було видно, але перестрілка вже почалася безпосередньо в таборі, остаточно зруйнувавши дисципліну. Артилерія за наказом одного з командирів відкрила вогонь, і весь табір кинувся у бій із власними солдатами, бувши впевненим, що відбиває атаку турецької кавалерії.
Армія побігла, під час панічного відступу міст через Тіміш завалився, і частина солдатів потонула в річці. Дійшло навіть до того, що розбудженого імператора, який теж вирішив, що табір атакували турки, у паніці збила з коня натовпом власна армія. Його ад’ютанта того дня затоптали на смерть.
«Битва» закінчилася на ранок: більшість війська просто розбіглася від страху. Турецькі війська під проводом великого візира Коджі Юсуф-паші прибули на місце лише за два дні. Вони знайшли сотні вбитих і поранених, величезну кількість покинутих австрійцями припасів і навіть гармати. Турки так і не зрозуміли, що саме сталося з австрійською армією. Усіх полонених візир наказав обезголовити, пообіцявши платити по 10 дукатів за кожного страченого.
Іронія в тому, що за весь час правління султана Абдул-Гаміда I це була найбільша перемога турецьких військ, і здобута вона завдяки циганській наливці.
Перші українці-переселенці в Канаді
19 вересня 1891 року в облікових записах з’явилися перші українці-переселенці до Канади. Ними стали Іван Пилипів і Василь Єлиняк із прикарпатського села Небилів (тепер Рожнятівський район Івано-Франківської області). Щоправда, тоді це була ще не Україна, а Австро-Угорщина. Прибули вони в далеку заокеанську країну пароплавом «Орегон» заради землі, адже у той час у Канаді за 10 доларів можна було отримати до 65 гектарів — фактично задарма. Одним із головних стимулів до еміграції була відсутність податків у Канаді на тлі високих поборів в Австро-Угорщині.
Згодом Пилипів і Єлиняк стали заможними фермерами та заснували найбільше українське поселення в Канаді — Една-Стар, яке згодом виросло у місто Чипман у провінції Альберта. Більше того, Василь Єлиняк у майбутньому навіть став мером Чипмана. Першу ж українську дитину, що народилася в Канаді, назвали Франко Яців.
У 1926 році до федерального парламенту Канади був обраний перший український громадський діяч і педагог — Михайло Лучкович. Протягом двох каденцій він працював у парламенті задля захисту національних, політичних, соціальних і культурних прав української громади та вихідців із Центрально-Східної Європи загалом. Його діяльність була настільки успішною, що вже на початку 1930-х англомовні канадські газети почали активно висвітлювати внесок українців у розвиток країни, називаючи їх «найкращими поселенцями, яких тільки має ця держава».
Сьогодні українці займають дев’яте місце серед національностей Канади. Та навіть тепер українці за кордоном жартують, що життя на чужині для них не надто цікаве, бо там «не росте калина».
Існує також версія, що першим «мігрантом» з України до Канади можна вважати не людину, а колосок пшениці. У 1842 році канадський фермер Давид Файф привіз його з Глазго, де розвантажувався гданський пароплав з українським зерном. Цей сорт отримав назву Red Fife — він давав значно більше врожаю та відзначався високою якістю.
Східна Україна в ті часи більше орієнтувалася на переселення до Сибіру й на Далекий Схід. Вважається, що зараз в Росії проживає близько 4 мільйонів українців. Натомість у Канаді сьогодні мешкає майже півтора мільйона українців. Завдяки державній мовній політиці тут існують україномовні школи, українську викладають у початкових і середніх навчальних закладах — як державних, так і католицьких. Українську мову можна вивчати також у багатьох університетах Західної Канади.
Німецькі війська увійшли до Києва
19 вересня 1941 року німецькі війська увійшли до Києва. Це стало наслідком масштабного наступу групи армій «Південь», який розгорнувся влітку того року. Бої за місто тривали кілька тижнів, і завершилися величезною трагедією для Червоної армії: у полон потрапили сотні тисяч радянських солдатів і офіцерів. Саме ця катастрофа дозволила нацистам швидко встановити контроль над столицею України.
Окупація Києва тривала 778 днів. Місто стало одним з центрів нацистського «нового порядку» на території України. Вже в перші тижні загарбники розпочали масові розстріли. Найбільш моторошним символом цього періоду став Бабин Яр, де лише за два дні — 29 і 30 вересня 1941 року — було розстріляно понад 33 тисячі євреїв. Протягом усього періоду окупації там страчували євреїв, ромів, радянських військовополонених, підпільників, партизанів і цивільних киян. Загалом у Києві за час окупації загинуло до 200 тисяч людей.
Окрім вбивств, нацисти масово вивозили населення на примусові роботи до Німеччини. Близько 100 тисяч киян були насильно депортовані. У місті панував терор, діяв комендантський час, відбувалися регулярні облави. Гестапо та інші каральні структури жорстоко придушували будь-які прояви спротиву.
Попри це, у Києві діяло радянське підпілля. Партизанські групи та підпільники здійснювали диверсії, збирали розвіддані, поширювали листівки. За найменшу підозру людей страчували, але рух опору не припинявся протягом усіх років окупації.
Звільнення Києва відбулося восени 1943 року в ході масштабної битви за Дніпро. 6 листопада війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала Миколи Ватутіна увійшли до міста. Це стало одним із ключових етапів визволення України від нацистської окупації.
Місто зустрічало визволителів зруйнованим і спустошеним. Величезні райони Києва були підірвані й спалені, тисячі будівель перетворені на руїни. Проте саме з листопада 1943 року почалося відродження української столиці після страшних років нацистського терору.
