24 липня в Україні відзначається День працівників фінансової сфери, а в світі – Міжнародний день турботи про себе. В історичному календарі 24 липня є днем, в якому віддзеркалюються боротьба за владу, відкриття нових земель, спроби встановлення контролю, розколи й символічні жести, які змінили уявлення про державу, суспільство й саму людину.
День працівників фінансової сфери
Це професійне свято, яке було встановлено Указом Президента України 2021 року. Сьогодні святкують працівники Державної казначейської служби, фахівці фінансових департаментів у міністерствах і громадах, аудиторські служби, фінансові аналітики, ревізори, плановики бюджетів, а також фахівці з внутрішнього фінансового контролю та ризик-менеджменту. Саме вони відповідають за облік, звітність, бюджетне планування, контроль витрат, збір податків і наповнення бюджету.
Після 24 лютого 2022 року вся фінансова система України опинилася під тиском. Водночас працівники казначейства щодня проводили платежі для фронту, лікарень і гуманітарних служб. Податківці працювали над адаптацією податкової системи до умов воєнного стану. Деякі служби перевели в онлайн більшість процедур, що забезпечило неперервність роботи. Працівники фінансових департаментів на місцях перекидали бюджетні кошти на оборону, евакуацію, підтримку переселенців. Без цих людей не було б навіть базового функціонування держави.
Цікаві факти
Казначейство досі проводить платежі навіть з міст за 10 км від лінії фронту. В 2024–2025 роках працівники Державної казначейської служби в Донецькій та Харківській областях працюють у режимі «вільної руки»: мають право погоджувати термінові витрати без стандартних процедур перевірки, щоби не зупинити ланцюги постачання на фронт. У Слов’янську, Часовому Яру та Куп’янську зберігаються мікропідрозділи з 1–3 осіб, які обслуговують до 50 організацій.
У 2024 році фінансисти органів місцевого самоврядування першими помітили «мертві громади». Під час аналізу звітності виявлено, що понад 120 ОТГ у прифронтових зонах подавали звіти без реального підтвердження витрат, іноді з підробленими печатками. Це стало підставою для розслідувань СБУ та перевірок на місцях. Багато з цих структур реально не функціонували вже понад рік, але отримували дотації.
У 2023–2024 роках фахівці з держфінконтролю виявили найбільшу за 10 років кількість «мертвих» закупівель на оборону. Ревізії витрат Міноборони та військових частин у тилових областях (Волинська, Рівненська, Вінницька) виявили понад 1 700 випадків «закупівель», які завершилися лише актом без постачання. Частину розкрили працівники фінансового аудиту, які паралельно співпрацюють з волонтерами для звірки обсягів реальних постачань.
У 2024 році понад 50% працівників регіональних фінансових управлінь працювали вночі або з укриттів. Через тривалі обстріли інфраструктури та проблеми з електрикою, більшість бюджетних платежів у Харкові, Запоріжжі, Миколаєві, Нікополі здійснювались після 20:00 — в період зниженого навантаження на мережу. Частина працівників мала змінний графік: 2 ночі роботи, 2 дні відпочинку.
Державна аудиторська служба у 2025 році вперше запровадила «ризик-скоринг» для фронтових витрат. Це модель аналізу транзакцій, яка автоматично фільтрує підозрілі витрати за критеріями суми, типу постачальника, затримки поставки. У тестовому режимі вже виявлено понад 800 операцій на суму понад 2,5 млрд грн, що потребують ручної перевірки. Уперше цей алгоритм розробили не ІТ-компанії, а держфінаналітики з Одеської і Львівської області.
Понад 40% працівників казначейства у 2025 складають жінки віком 45+ з досвідом понад 20 років. Ці люди є критично важливим «кістяком» системи — часто залишалися в містах після евакуації адміністрацій, мають доступ до захищених ключів, знають систему без підручників. Багато з них не змогли евакуюватися через догляд за батьками, тому продовжують працювати в умовах регулярних атак.
Міжнародний день турботи про себе
Цей день є нагадуванням про вміння підтримувати себе у щоденному житті, навіть у складних обставинах. Він започаткований Міжнародною федерацією самообслуговування з метою зробити поняття турботи про себе частиною системної охорони здоров’я, а не особистою справою кожного.
Дата цього дня обрана тому, що 24.07 символізує безперервність — турбота має тривати 24 години на добу, 7 днів на тиждень. Свято підтримується ВООЗ, міністерствами охорони здоров’я багатьох країн, медичними асоціаціями. Йдеться не про косметику чи спортзал, а про відповідальне ставлення до власного здоров’я: вміння розпізнати симптоми, керувати хронічними станами, запобігати інфекціям, дотримуватись режиму сну й навантажень, знижувати рівень стресу та вчасно звертатись по допомогу. У країнах із кризовими системами медицини — як-от Україна під час війни — турбота про себе стала не вибором, а засобом виживання.
Цікаві факти
24.07.2023 ВООЗ уперше включила поняття self-care до офіційної глобальної стратегії щодо психічного здоров’я. У документі визнано, що самодопомога — не лише про здорових людей: це необхідна навичка для всіх, зокрема для пацієнтів із депресією, ПТСР, тривожними розладами. Турбота про себе названо «першою лінією захисту психіки».
Під час повномасштабної війни в Україні self-care став однією з небагатьох стабільних практик для мільйонів людей. За даними соціологічного опитування Gradus (2024), 68% українців регулярно користуються мобільними додатками для трекінгу сну, настрою, фізичної активності або медитацій. Це вдвічі більше, ніж у 2021 році.
У 2025 році в українських школах вперше запроваджено модуль «турбота про себе» у курсі з основ здоров’я. Його викладають з 6 класу. Учнів навчають виявляти ознаки вигорання, обирати безпечні джерела інформації, формувати особисті кордони та оцінювати рівень тривоги.
У 2023 році Нігерія стала першою африканською країною, яка створила національну стратегію з розвитку культури self-care. Документ узгоджений з державною системою охорони здоров’я і передбачає створення аптечок самодопомоги, підвищення цифрової грамотності та навчання жінок у сільській місцевості.
Найчастіше self-care помилково плутають з егоїзмом. За дослідженням Американської психологічної асоціації, 48% дорослих вважають, що турбота про себе — це «балування» або «відмови від обов’язків». Проте ВООЗ визначає self-care як частину відповідального життя, а не як уникнення проблем.
У 2025 році в Лондоні відкрили перший «Центр самодопомоги» — простір для людей із психічними труднощами, де можна отримати підтримку без участі лікаря. Це не клініка, а місце, де відвідувачі навчаються технікам самозаспокоєння, базової психоедукації та тілесної обізнаності.
У застосунках Apple Health і Samsung Health у 2025 році вперше з’явився окремий розділ Self-Care. Там враховуються не тільки рух і сон, а й емоційне самопочуття, відчуття сенсу, тривожність і навіть обсяги щоденного спілкування. Ідея полягає у відображенні не «здоров’я» як показника, а «турботи про себе» як процесу.
Історичні події в цей день
1015 — Смерть князя Бориса, сина Володимира Великого, стала першим кривавим епізодом у династичній боротьбі за київський престол. Брата вбив Святополк Окаянний, прагнучи одноосібної влади. Згодом Борис, разом із братом Глібом, був канонізований як один із перших руських святих — не за державні заслуги, а за мученицьку смерть від рідної руки.
1198 — На землях сучасної Латвії відбулася битва при Ризькій горі, в якій німецькі хрестоносці здобули перемогу над лівами — язичницьким плем’ям, що населяло східне узбережжя Балтійського моря. Ця перемога стала початком поступової християнізації та колонізації Прибалтики.
1534 — Французький мореплавець Жак Картьє досяг гирла річки Святого Лаврентія. Це стало першим серйозним європейським кроком у дослідженні територій, що пізніше стануть ядром Канади. Картьє оголосив землі володінням Франції, не зустрівши опору, але й не зрозумівши, що ці береги вже мали своїх господарів.
1623 — Гетьман Михайло Дорошенко очолив морський похід козаків до Керченської протоки. Це був не просто військовий рейд, а геополітичне попередження Османській імперії: козацтво претендувало на участь у контролі над Чорноморськими шляхами. Похід продемонстрував реальну силу козацького флоту.
1751 — Сенат Російської імперії видав указ про формальне підпорядкування Коша Запорозької Січі гетьману Кирилу Розумовському. Насправді цей крок мав на меті не зміцнення автономії, а поступове знищення незалежності козацької республіки. Указ став початком нового етапу обмежень прав Січі з боку Петербурга.
1791 — У Франції, на тлі революційної напруги, помірковані якобінці позбавили громадянства своїх радикальніших однопартійців. Це був перший внутрішньопартійний розкол, який показав, що свобода, рівність і братерство часто розходяться навіть серед однодумців, коли мова заходить про владу.
1911 — Американський археолог Хайрам Бінґем виявив загублене місто Мачу-Пікчу, розташоване на гірському хребті в Перу. Він шукав золото інків, але знайшов архітектурний шедевр на висоті понад 2 000 метрів. Мачу-Пікчу не був знаним для іспанців, тож зберігся майже недоторканим.
1918 — Гетьман Павло Скоропадський затвердив закони про загальну військову повинність та про кримінальну відповідальність за перевищення цін і спекуляцію. Це було спробою стабілізувати державу, яку роз’їдали війна, саботаж і дефіцит. Військова повинність мала зміцнити армію, а антисепараційні заходи — стримати зростання цін.
1923 — У швейцарській Лозанні підписали мирний договір, який остаточно зафіксував сучасні кордони Туреччини після Першої світової війни. Османська імперія остаточно зникла, на її уламках постала республіка. Це була одна з небагатьох угод того часу, яка не завершилася новим конфліктом, а стала основою тривалої стабільності.
1950 — На мисі Канаверал відбувся перший запуск ракети. Це була модифікована німецька Фау-2, завезена після війни. Саме з цього моменту почався американський космічний проєкт. Мис Канаверал став символом нового етапу — змагання не за колонії, а за орбіти.
1981 — Італійська влада офіційно заборонила діяльність усіх масонських лож і таємних товариств. Причиною стали скандали навколо P2 — впливової ложі, пов’язаної з урядовцями, військовими та мафією. Заборона стала реакцією на загрозу паралельної держави в межах держави.
1990 — Уперше в історії поруч із червоно-синім прапором УРСР перед будівлею Київської міської ради підняли синьо-жовтий прапор. Це був ще не офіційний державний акт, але символ невідворотності змін. Люди сприйняли цю подію як початок нової доби — політичної, ментальної, національної.
1991 — У Батурині відкрили меморіальну таблицю в пам’ять про гетьмана Івана Мазепу — фігуру, довго зганьблену радянською історіографією. Ушанування Мазепи свідчило про повернення до історії без цензури, з відновленням тих імен, які десятиліттями викреслювалися з національної пам’яті.
День народження Александра Дюма-старшого
24 липня 1802 року народився один із найпопулярніших письменників у світовій літературі — Александр Дюма-старший. Його біографія не менш захоплива, ніж романи, які він писав. Найвідомішими творами письменника «Граф Монте-Крісто» і «Три мушкетери» стали класикою пригодницької літератури, але за маскою успішного автора стоїть людина з абсолютно нестандартною історією походження.
Дід Дюма був французьким аристократом, який втратив усе й опинився на Гаїті. Там він мав дітей від чорношкірої рабині, яку згодом продав разом з двома з їхніх трьох дітей. Лише найстаршого залишив — того, хто згодом стане генералом революційної Франції й отримає прізвиська «Чорний диявол» і «Ангел смерті». Це був батько письменника. Сильний, суворий, жорстокий, але обожнюваний сином. Коли той помер, маленький Александр, за словами очевидців, схопив рушницю й вигукнув, що піде на небо вбити Бога, який забрав у нього батька.
Сам Дюма ніколи не соромився свого походження. Коли йому закидали, що в його жилах тече чорна кров, він спокійно відповідав: «Мій батько був мулатом, моя бабуся — негритянкою, а пращури — мавпами. Моя родовідна лінія починається там, де ваша закінчується». А сам собі він дав установку: «Коли я усвідомив, що моя шкіра темна, я вирішив жити так, ніби вона біла».
Його життя було як пригодницький роман: постійні мандрівки, безліч любовних зв’язків, азартні ігри, гучна слава, величезні гонорари — і водночас безкінечна робота. Дюма постійно диктував: у ліжку, під час одягання, у кареті, на прийомах. Його біограф Андре Моруа писав, що неможливо точно підрахувати, скільки він створив творів — відомо лише, що опубліковано понад 400 романів, 75 п’єс і щонайменше 300 томів у зібранні творів 1860 року.
Дюма першим у світі почав відкрито працювати з «літературними неграми» — людьми, які допомагали йому писати. У нього було двоє постійних співавторів, багато секретарів і спеціальна команда, яка збирала матеріали до сюжетів. Він цього не приховував і не вважав принизливим: фабрика пригод працювала на повну потужність.
Останні роки Дюма жив у Франції, читав публічні лекції, редагував журнал, писав кулінарну енциклопедію під назвою «Великий кулінарний словник». Помер уві сні. Його син, теж письменник, сказав тоді: «Він помер так само, як жив — не помітивши цього».
Реабілітація та узаконення звання «офіцер»
24 липня 1943 року в Радянському Союзі фактично було реабілітовано й узаконено звання «офіцер». У цей день Президія Верховної Ради СРСР ухвалила Указ «Про порядок присвоєння військових звань військовослужбовцям Червоної Армії», згідно з яким середній і старший командний та начальницький склад — від молодшого лейтенанта до полковника включно — офіційно почали іменуватися офіцерами.
Цей указ змінив попередню класифікацію, яка поділяла військовослужбовців на рядовий склад, молодший командний та начальницький, а також командний і начальницький склад. Замість цього було введено нову структуру: рядовий, сержантський, офіцерський склад і генерали. Указ також визначив порядок присвоєння звань, встановивши чіткі вимоги до стажу служби, рівня освіти та особистих заслуг. Було затверджено перелік органів, уповноважених присвоювати звання, і впорядковано розмежування між командним, начальницьким та молодшим начальницьким складом.
Офіцер — це особа, що обіймає посаду в силових структурах, військовик, спеціально підготовлений до служби особливого характеру. Їх готують до того, щоб «на загальну користь» бути готовими «пожертвувати кров’ю й життям». Існували випадки, коли офіцери, йдучи до ворожих траншей, виступали проти вимоги знімати погони, як це належало при виході в тил противника. Один з них сказав: «Навіщо ж знімати погони? Якщо вже доведеться помирати, то помирати офіцером».
Перше повідомлення про створення атомної бомби в США
24 липня 1945 року на Потсдамській конференції президент США Гаррі Трумен повідомив Йосипа Сталіна про наявність в Америки нового виду зброї — надзвичайної руйнівної сили. Це стало першим публічним натяком на створення атомної бомби, хоча в самій заяві не прозвучало жодних технічних деталей. Уїнстон Черчилль уважно спостерігав за реакцією Сталіна, затримавшись у дверях спеціально для цього, проте радянський лідер відреагував холодно й стримано: подякував і не виявив жодних емоцій. Західні союзники вирішили, що Сталін просто не зрозумів, про що йдеться.
Насправді все було інакше. Сталін одразу після зустрічі направив термінову телеграму Ігорю Курчатову з наказом пришвидшити роботи над радянським ядерним проєктом. Радянське керівництво вже тоді мало детальну інформацію про американську ядерну програму. Згідно зі свідченнями генерал-лейтенанта Павла Судоплатова, радянська розвідка ще в березні 1945 року отримала ключові відомості про хід створення атомної бомби в США. У квітні ті матеріали були передані Курчатову, і серед них — докладні технічні характеристики вибухового пристрою. Більше того, лише через 12 днів після складання першої американської атомної бомби в Лос-Аламосі в СРСР уже мали детальний опис її внутрішньої конструкції.
