26 березня відзначаються День Національної гвардії України, День свободи документів та День хворих на епілепсію (Фіолетовий день). У цей день в різні роки також відбулися значущі та цікаві історичні події.
День Національної гвардії України
Це професійне свято мужніх людей, які стоять на захисті державного суверенітету, територіальної цілісності та громадського порядку. Це свято встановлене указом Президента України у 2015 році на знак вшанування військовослужбовців Нацгвардії та їхнього вагомого внеску у зміцнення національної безпеки.
Історія Національної гвардії України почалася ще у 1991 році, відразу після здобуття незалежності. 4 листопада 1991 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Національну гвардію України», і вже 5 січня 1992 року відбулося офіційне формування цього військового формування. Однак у 2000 році Національну гвардію було розформовано, а її підрозділи передали до складу внутрішніх військ МВС. Новий етап історії Нацгвардії розпочався 13 березня 2014 року, коли Верховна Рада ухвалила закон про її відновлення у зв’язку з російською агресією та загрозами територіальній цілісності України.
Національна гвардія України — це військове формування з правоохоронними функціями, яке підпорядковується Міністерству внутрішніх справ. Основні завдання Нацгвардії — охорона громадського порядку, захист державного кордону, боротьба з тероризмом і диверсіями, супровід вантажів, конвоювання підозрюваних і засуджених, а також участь у бойових діях у зоні бойових дій.
З 2014 року Національна гвардія стала надійним щитом держави. Гвардійці брали й беруть участь у найгарячіших точках Сходу України — у Слов’янську, Краматорську, Дебальцевому, Іловайську, Маріуполі, Авдіївці, Бахмуті. Вони першими стали на захист країни у 2022 році під час повномасштабного вторгнення Росії, беручи участь у обороні Києва, Харкова, Маріуполя, Бучі, Ірпеня, Гостомеля.
Сьогодні Національна гвардія об’єднує підрозділи оперативного призначення, спеціальні частини, бригади охорони громадського порядку та військові частини з особливими завданнями. До її складу входять як військові частини бойового призначення, так і елітні підрозділи спеціального призначення — зокрема, легендарна бригада швидкого реагування імені Героя України Сергія Михальчука. Цей день — данина шани всім, хто зі зброєю в руках боронить Україну, ризикуючи власним життям заради миру, безпеки та спокою мільйонів громадян. Нацгвардійці — це не лише військові, а й добровольці, які у складний для держави час стали до лав захисників.
Цікаві факти
Першою бойовою операцією Нацгвардії України у 2014 році стала оборона урядового кварталу в Києві та захист Верховної Ради від можливих захоплень під час початку російської агресії.
Одним з підрозділів Нацгвардії є полк «Азов», який із перших днів війни на Донбасі брав участь у найважчих боях. Згодом полк став бригадою і отримав особливий статус у структурі Нацгвардії.
У складі Нацгвардії створено кінологічні підрозділи, які займаються пошуком вибухівки, наркотиків, розшуком людей і навіть патрулюванням міст разом із гвардійцями.
Національна гвардія має власні авіаційні підрозділи, які виконують завдання з евакуації поранених, пошуково-рятувальні операції та повітряну розвідку.
Гвардійці першими в історії України отримали сучасні броньовані автомобілі «Варта», «Козак» та турецькі бронемашини «Kirpi» для виконання бойових завдань у найскладніших умовах.
У Нацгвардії служать не лише чоловіки, а й жінки — як у бойових, так і в спеціальних підрозділах, на рівних беруть участь у бойових діях та спеціальних операціях.
Гасло Національної гвардії України — «Честь. Мужність. Закон». Воно символізує головні цінності гвардійців, які несуть службу як у тилу, так і на передовій.
Нацгвардійці брали активну участь у визволенні Слов’янська влітку 2014 року — саме тоді Україна повернула перший великий місто на Донбасі під свій контроль.
У 2023 році Нацгвардія України створила перший в історії України ударний підрозділ на бронетехніці західного зразка, зокрема на американських бронемашинах M1224 MaxxPro.
День свободи документів
Це міжнародна ініціатива, спрямована на популяризацію відкритих стандартів у зберіганні, обміні та збереженні цифрової інформації. Головна мета Дня свободи документів — нагадати суспільству, державним установам, бізнесу та розробникам про важливість використання відкритих форматів файлів і документів, доступних для всіх без обмежень.
Вперше це свято відзначалося у 2008 році за ініціативою Free Software Foundation Europe (FSFE) — організації, яка відстоює права користувачів на вільне програмне забезпечення та відкриті стандарти. З того часу подію підтримали десятки країн, а тематичні заходи проходили у школах, університетах, офісах IT-компаній та державних установах по всьому світу.
Суть Дня свободи документів полягає у просуванні концепції відкритих стандартів — таких форматів файлів, які можуть бути використані будь-якою людиною, на будь-якому пристрої та в будь-якому програмному середовищі без прив’язки до конкретних комерційних продуктів чи закритих систем. До прикладу, це такі формати як ODF (Open Document Format), PDF/A, HTML, SVG, TXT.
Використання відкритих форматів гарантує, що важлива інформація залишиться доступною навіть через десятки років, незалежно від політики окремих компаній чи закриття програмних продуктів. Це особливо актуально для збереження державних архівів, історичних даних, наукових досліджень та особистої інформації громадян. Застосування відкритих стандартів також забезпечує конкурентне середовище на ринку програмного забезпечення, сприяє розвитку локальних ІТ-компаній та зменшує залежність держав і бізнесу від закордонних монополістів.
Цікаві факти
ODF — офіційний відкритий стандарт, затверджений Міжнародною організацією зі стандартизації (ISO), який використовують такі відомі офісні пакети, як LibreOffice та OpenOffice.
Багато урядів світу, зокрема Великої Британії, Німеччини, Франції та Японії, запровадили вимогу використовувати відкриті формати у державному документообігу.
PDF/A — спеціальна версія PDF, розроблена для довготривалого зберігання документів і збереження їхньої читабельності незалежно від програмного середовища.
Використання відкритих форматів дозволяє уникнути так званого «ефекту цифрового забуття» — ситуації, коли старі файли стають недоступними через відсутність програм для їх відкриття.
День свободи документів особливо актуальний у часи цифровізації та переходу державних послуг в онлайн, коли кожен громадянин залежить від доступності та прозорості документів.
Однією з проблем закритих форматів є ризик прихованого контролю чи маніпуляцій над документами через вбудовані алгоритми або захист від редагування, що непомітно для користувача.
День хворих на епілепсію (Фіолетовий день)
Ця міжнародна подія присвячена підтримці людей, які живуть з епілепсією. Цей день покликаний підвищити обізнаність суспільства про епілепсію, розвіяти міфи та страхи, які оточують це захворювання, а також підтримати мільйони людей по всьому світу, які борються з ним щодня.
Історія Фіолетового дня почалася у 2008 році в Канаді завдяки дев’ятирічній дівчинці на ім’я Кессіді Меган, яка сама страждала на епілепсію. Вона прагнула розповісти світу, що епілепсія — це не вирок, і закликала людей не боятися говорити про свою хворобу відкрито. Кессіді прикріпила до свого одягу фіолетову стрічку як символ підтримки та надії для всіх, хто живе з цим діагнозом. Її ініціативу підтримали Міжнародне бюро з питань епілепсії (IBE) та Міжнародна ліга боротьби з епілепсією (ILAE), і вже незабаром Фіолетовий день став відомим у багатьох країнах світу.
Епілепсія — це одне з найпоширеніших неврологічних захворювань у світі. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, на епілепсію страждають близько 50 мільйонів людей у світі. Це хронічний стан, який проявляється повторюваними судомними нападами через надмірну електричну активність мозку. Водночас понад 70% людей з епілепсією можуть жити повноцінним життям, якщо отримують правильне лікування і підтримку.
Фіолетовий день покликаний не лише підтримати людей з епілепсією, а й привернути увагу до важливості ранньої діагностики, доступності сучасного лікування та ліквідації дискримінації, з якою досі стикаються люди, що живуть із цим захворюванням.
Цікаві факти
З моменту першого проведення у 2008 році Фіолетовий день відзначають більш ніж у 100 країнах світу.
Фіолетова стрічка стала міжнародним символом боротьби з епілепсією, її можна побачити на медичних закладах, державних установах і навіть пам’ятках архітектури, які підсвічують фіолетовим світлом у цей день.
У 2012 році Канадський парламент офіційно визнав 26 березня Національним фіолетовим днем, зробивши Канаду першою країною, яка закріпила цей день на законодавчому рівні.
Попри поширеність хвороби, досі існує багато міфів — зокрема, що епілепсія є психічним розладом або заразною хворобою, хоча це не так. Епілепсія — це виключно неврологічне захворювання.
Відомі люди з епілепсією — Юлій Цезар, Федір Достоєвський, Вінсент Ван Гог, Альфред Нобель — показують, що ця хвороба не є перешкодою для великих досягнень у житті.
У деяких країнах діти з епілепсією донині стикаються з дискримінацією — їм можуть відмовити у навчанні, заняттях спортом чи навіть у відвідуванні школи через страхи та міфи. Саме тому Фіолетовий день має величезне значення для подолання упереджень.
Історичні події в цей день
1668 — Англія офіційно отримала контроль над Бомбеєм. Це місто на західному узбережжі Індії стало британським володінням у результаті політичного союзу: воно було передане Англії як посаг португальської принцеси Катерини Браганської під час її шлюбу з королем Карлом ІІ. Згодом Бомбей перетворився на важливий торговельний і адміністративний центр Британської імперії в Індії.
1826 — Віденська публіка вперше та востаннє мала нагоду почути концерт Франца Шуберта. Композитор, чиї твори сьогодні вважають шедеврами світової музики, за життя рідко виступав публічно. Саме цього дня він дав свій єдиний авторський концерт у Відні, який став важливою подією для музичного світу.
1830 — У Сполучених Штатах Америки розпочався продаж Книги Мормона. Цей твір став священним писанням Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів. Книга, яка була опублікована Джозефом Смітом, стала основою для створення нового релігійного руху, що існує й донині та має мільйони послідовників у світі.
1845 — У США запатентували перший медичний пластир. Це нововведення стало справжнім проривом у медицині того часу, дозволивши фіксувати ліки на шкірі та забезпечити їхню поступову дію без необхідності постійно перев’язувати рани.
1881 — Румунія офіційно отримала статус королівства. До цього часу країна мала статус князівства, але проголошення королівства зміцнило її позиції на політичній карті Європи та стало початком нового етапу в історії держави.
1917 — До України повернувся видатний історик, політичний діяч і очільник Української Центральної Ради Михайло Грушевський. Його повернення стало важливою подією для українського національного руху та боротьби за автономію в складі Російської імперії, яка перебувала на межі краху.
1934 — У Великій Британії запровадили обов’язкові іспити для водіїв. Відтепер кожен охочий сісти за кермо повинен був пройти спеціальне тестування на знання правил дорожнього руху та вміння керувати автомобілем. Це стало першим кроком до підвищення безпеки на дорогах.
1971 — Лідер Східного Пакистану, шейх Муджибур Рахман, проголосив незалежність регіону від Пакистану та створення нової держави — Бангладеш. Це рішення спричинило криваву війну за незалежність, яка тривала до кінця року і завершилася перемогою Бангладеш за підтримки Індії.
1989 — У Радянському Союзі відбулися перші за багато десятиліть відносно вільні вибори народних депутатів СРСР. Це стало знаковою подією в умовах перебудови та гласності, яку ініціював Михайло Горбачов. Вибори дали старт розвалу радянської системи й відкрили дорогу до демократичних змін.
1992 — Верховна Рада України ухвалила Закон «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України». Створення цього військового формування було важливим кроком для забезпечення громадської безпеки та правопорядку в молодій незалежній державі.
1995 — У семи країнах Європейського Союзу — Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі, Німеччині, Франції, Іспанії та Португалії — офіційно запрацювали Шенгенські угоди. Це дозволило громадянам цих країн подорожувати між державами без паспортного контролю, ставши одним із символів європейської інтеграції.
2008 — У Канаді вперше пройшла акція на підтримку людей з епілепсією під назвою Фіолетовий день. Ініціатором події стала дев’ятирічна Кессіді Меган, яка сама страждала на епілепсію. Відтоді 26 березня в усьому світі носять фіолетовий колір на знак підтримки людей із цим захворюванням та для привернення уваги до проблеми.
Унікальний міжфлотський перехід атомних підводних човнів з Кольського півострова на Камчатку
26 березня 1966 року було успішно завершено унікальний міжфлотський перехід атомних підводних човнів із Кольського півострова на Камчатку. О 4 годині 26 хвилин два радянських атомні підводні човни — К-116 і К-133 — зустріли радянські есмінці у визначеній точці у Тихому океані.
Цей похід стартував із бази Західна Ліца у Баренцовому морі. На екіпажі лежала надзвичайно складна й амбітна задача — за 52 доби під водою пройти 21 тисячу морських миль. Це фактично означало здійснити навколосвітнє плавання під водою, приховано для засобів спостереження супротивника.
Перед радянськими підводниками стояло стратегічне завдання — непомітно подолати протичовнові рубежі НАТО та США в Атлантиці та Тихому океані, а також посилити сили Тихоокеанського флоту двома новітніми атомними субмаринами.
Протягом усього переходу човни рухалися виключно під водою, лише зрідка підіймаючись на перископну глибину для визначення свого місцезнаходження. Зв’язок між К-116 і К-133 підтримувався за допомогою спеціальної гідроакустичної апаратури. Час від часу човни навмисне розходилися, аби заплутати протичовнові сили США, а згодом знову зустрічалися у визначених точках рандеву.
Найважчим випробуванням став перехід через сумнозвісний район морських катастроф — протоку Дрейка, яка простяглася на 1300 миль між Південною Америкою та Антарктидою. Ця ділянка вважається однією з найнебезпечніших у світі через складні льодові та погодні умови. Атомні підводні човни подолали її за сім діб, жодного разу не спливаючи на поверхню. Весь цей час субмарини йшли на глибині до 1000 метрів, обходячи айсберги та небезпечні течії.
Завершення цього переходу стало справжнім шоком для розвідки США та країн НАТО. Дві новітні атомні субмарини раптово з’явилися у Тихому океані, чим суттєво змінили розклад сил у регіоні та посилили бойові можливості радянського Тихоокеанського флоту.
За цей видатний похід екіпажі обох підводних човнів отримали гвардійські звання. Всі члени екіпажів були нагороджені орденами та медалями. Командувач походом контр-адмірал Анатолій Сорокін, а також командири підводних човнів удостоїлися звання Героя Радянського Союзу. Цей перехід став однією з найбільш знакових операцій радянського підводного флоту часів Холодної війни.
Позачергові вибори до Верховної Ради
26 березня 2006 року в Україні відбулися чергові, але фактично позачергові вибори до Верховної Ради. Це були перші парламентські вибори після Помаранчевої революції, які багато хто розглядав як можливість для оновлення влади та закріплення проєвропейського курсу розвитку країни. Однак результати стали справжнім потрясінням для всіх учасників «помаранчевої команди».
Замість очікуваної перемоги демократичних сил українці привели до Верховної Ради п’ять політичних сил, серед яких першість несподівано здобула Партія регіонів, яка ще нещодавно зазнала поразки на президентських виборах. За «регіоналів» тоді проголосували близько восьми мільйонів виборців.
Історія зробила черговий драматичний віраж. Після тривалих консультацій і переговорів у липні того ж року в парламенті сформувалася нова коаліція більшості — Партія регіонів, Соціалістична партія України та Комуністична партія України. Цей несподіваний альянс викликав широкий резонанс у суспільстві. Головою Верховної Ради став Олександр Мороз, який під час виборчої кампанії позиціонував себе як представник «помаранчевих сил». Однак, об’єднавшись з «регіоналами» та комуністами, Мороз фактично зрадив своїх союзників і отримав у народі прізвисько «Іуда».
Головним підсумком політичних торгів стало повернення до влади Віктора Януковича — він очолив новий уряд на посаді прем’єр-міністра України. Саме з цього моменту почалося його стрімке політичне зростання та новий етап боротьби за президентську владу в країні.
«Про єдність Дніпропетровської області»
26 березня 2015 року Ігор Коломойський підписав своє останнє розпорядження на посаді голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації — «Про єдність Дніпропетровської області». Головною темою документа стала теза про те, що саме Дніпропетровськ є головним бастіоном вільної української держави. У своєму зверненні Коломойський наголосив: «Вимагаю від усіх державних службовців пам’ятати про це щохвилини».
Цьому передували гучні події, які викликали неабиякий резонанс на найвищому рівні. Напередодні «ПриватБанк», підконтрольний Коломойському, заблокував рахунки підприємств, що належали Петру Порошенку, на суму близько 50 мільйонів доларів США, пояснивши це технічним збоєм. Уже наступного дня у будівлю «Укрнафти» були введені озброєні люди.
Реакція з боку держави не забарилася. Ігоря Коломойського звільнили з посади голови облдержадміністрації. Служба безпеки України офіційно звинуватила посадових осіб Дніпропетровської ОДА у сприянні діяльності злочинних угруповань, які діяли на території Дніпропетровської та Донецької областей. Тоді ж стало відомо, що Ігор Валерійович має громадянство не лише України, а й Ізраїлю та Кіпру. Сам Коломойський запевнив, що закон він не порушує, адже Конституція України забороняє подвійне, але не потрійне громадянство.
Але історія на цьому не завершилася. У 2021 році Державний секретар США Ентоні Блінкен оголосив про запровадження санкцій проти Ігоря Коломойського та членів його родини. Американська влада звинуватила українського бізнесмена у корупції на посаді голови Дніпропетровської ОДА у 2014–2015 роках.
«Обіймаючи офіційну посаду губернатора, Коломойський брав участь у корупційних діях, які підірвали верховенство права та віру українців у демократичні інститути держави, зокрема використовував свій політичний вплив і офіційні повноваження для власної вигоди», — йшлося у заяві держсекретаря Блінкена.
Для українців досі незрозуміло, в чому саме полягає «головний бастіон української держави», про який так гучно заявляв Коломойський.
