28 березня відзначаються Всесвітній день історика та Міжнародний день жінок у музиці. В цей день у різні роки відбулися значущі історичні події.
Всесвітній день історика
Це неофіційне, але символічно важливе свято. Цей день покликаний вшанувати працю істориків — науковців, дослідників, викладачів, журналістів, архівістів, музейників та всіх, хто професійно чи з власної ініціативи займається вивченням, збереженням і популяризацією історії.
Хоча Всесвітній день історика не має офіційного міжнародного статусу, його дедалі активніше відзначають у різних країнах, зокрема в Україні, де інтерес до історії особливо зріс після початку повномасштабної війни. В умовах агресії проти України історія стала не лише наукою про минуле, а й полем сучасної боротьби — за правду, пам’ять, ідентичність і опір фальсифікаціям. Ця дата святкування була обрана символічно: саме цього дня у 2005 році було створено Міжнародну федерацію історичних наук (International Committee of Historical Sciences) — авторитетну організацію, що об’єднує національні історичні товариства та академії з усього світу. Її мета — сприяти міжнародному діалогу між істориками, обміну досвідом і розвитку глобальних досліджень.
Всесвітній день історика — це не лише нагода подякувати дослідникам минулого, а й нагадування суспільству про те, що історія — це не лише хронологія подій, а ключ до розуміння сьогодення. Історики не просто реконструюють минуле, вони формують підґрунтя для критичного мислення, розвитку національної пам’яті та демократії.
Цікаві факти
Першим в історії, кого вважають «батьком історії», був Геродот, який жив у V столітті до н. е. Саме він вперше спробував систематично описати минуле на основі розповідей, спостережень і аналізу причин подій. Водночас інші античні автори називали його… «батьком брехні» — через надмір фантастичних історій у його працях.
Першою у світі історичною книгою вважається «Історія Пелопоннеської війни» Фукідіда — вона з’явилася близько 2,5 тисяч років тому і вже тоді містила спробу критичного аналізу джерел, політики, стратегій та маніпуляцій.
Професія історика як така сформувалась у Середньовіччі — монахи в європейських монастирях почали писати літописи про події свого часу. Найвідоміші середньовічні хроніки велися при дворах королів і єпископів.
У Київській Русі першим істориком вважають Нестора-літописця. Його «Повесть временных лет» почали писати на початку XII століття, і вона є першою спробою зібрати воєдино історію східних слов’ян.
Слово «історик» як професійне позначення людини з’явилося в XVIII столітті — саме тоді почали формуватися історичні кафедри в університетах і виникла ідея академічної історичної науки.
У ХІХ столітті в Німеччині вперше ввели принцип «історичної критики джерел» — це означає, що історик не просто описує події, а має з’ясовувати, наскільки джерело достовірне, хто його створив і з якою метою.
Першу світову організацію істориків — Міжнародний комітет історичних наук — створили у 1926 році в Женеві. Саме її формальну реєстрацію в 2005 році тепер вважають символічною датою для Всесвітнього дня історика (1 березня).
Найстаріша професійна асоціація істориків у світі — American Historical Association (AHA) — була заснована ще 1884 року. А в Україні перше офіційне історичне товариство — Історичне товариство Нестора-літописця — почало діяти в 1873 році.
У 2023 році ЮНЕСКО розглядало можливість надати історії офіційний статус «критично важливої науки для захисту прав людини» — через зростання фейків, пропаганди та маніпуляцій у публічному просторі.
В Україні після 2014 року зросла роль істориків у державній політиці пам’яті. Зокрема, участь у декомунізації, створення музею Революції гідності, проєктів про Голодомор та правозахисні ініціативи на основі архівів КДБ.
Сучасні історики активно працюють у сфері цифрової історії — створюють інтерактивні карти, віртуальні музеї, історичні реконструкції в 3D і навіть подкасти-розслідування. У XXI столітті історик — це вже не лише книжки й архіви, а й цифрові технології.
Деякі історики жартують, що їхній “професійний день” — це щодня, адже вони постійно живуть у минулому.
Один із найвідоміших висловів про роль історика належить британському філософу Р.Г. Коллінгувуду: «Історик — це не той, хто вивчає минуле, а той, хто мислить минуле у світлі теперішнього».
Серед найбільш незвичних спеціалізацій істориків — історики запахів, історики погоди, історики тіней та навіть історики мовчання (які досліджують замовчувані теми в історії).
Міжнародний день жінок у музиці
Це відносно нове, але символічно потужне щорічне відзначення, покликане вшанувати внесок жінок у світ музики: як композиторок, виконавиць, диригенток, продюсерок, музикознавців, педагогів та активісток. Хоча точна дата святкування може відрізнятися залежно від організаторів, найчастіше цей день приурочують до 8 березня, аби підкреслити нерозривний зв’язок між жіночою творчістю, рівністю та боротьбою за права.
Міжнародний день жінок у музиці виник у відповідь на системне замовчування й недооцінку ролі жінок у музичній історії. Протягом століть імена видатних композиторок, інструменталісток або новаторок у сфері звукозапису залишалися в тіні або приписувались чоловікам. Лише в ХХ столітті, завдяки розвитку феміністської музикології, стало можливим поступове повернення цих імен до музичного канону.
Сьогодні цей день відзначається концертами, лекціями, подкастами, виставками, публікаціями про жінок у музиці — від Монтеверді до Біллі Айліш. Особливу увагу приділяють забутим композиторкам минулого, сучасним представницям незалежної сцени, а також викликам, із якими стикаються жінки в індустрії: сексизм, упереджене продюсування, дисбаланс у гонорарах і медійній увазі.
Міжнародний день жінок у музиці — це не лише свято, а й привід переосмислити музичну історію, дати голос тим, кого довго не чули, і підтримати нові жіночі імена, які формують звучання XXI століття.
Цікаві факти
Першою композиторкою в історії, ім’я якої збереглося, була Енхедуана — жриця з Месопотамії, яка жила понад 4000 років тому. Вона писала гімни богині Інанні — і це найдавніші зафіксовані зразки авторської поезії й музики.
Середньовічна черниця Гільдегарда Бінгенська (1098–1179) вважається однією з перших композиторок Західної Європи, яка створювала ораторії та духовні піснеспіви. Її музика відновлена й виконується на фестивалях досі.
У Віденській класичній епосі жінкам було заборонено публікувати музику під власним ім’ям — сестра Моцарта, Наннерль, була віртуозною піаністкою й композиторкою, але її твори збереглися лише частково й довго приписувались братові.
Першу симфонію, написану жінкою й офіційно виконану великим оркестром, створила Луїза Фарранк у Франції в 1849 році. Однак після її смерті ноти зникли на понад 100 років.
У 1980-х роках в США виник термін «невидима композиторка» — музикознавці почали системно виявляти випадки, коли жінки писали музику, а чоловіки публікували її під власними іменами або взагалі без авторства.
У 2020 році на престижному фестивалі «BBC Proms» 78 % творів виконувались чоловіками-композиторами. Це стало поштовхом до кампанії за рівне представлення жінок у симфонічній музиці.
Першу феміністську школу музикознавства заснували у 1970-х роках у США — її учасниці не просто вивчали історію жінок у музиці, а й проводили «музичні розкопки», відкриваючи імена, викреслені з підручників.
Українська композиторка Ганна Гаврилець, яка померла у 2022 році, вважалася однією з найважливіших фігур сучасної академічної музики в Україні, та входила до першої хвилі жінок, чия музика стала частиною репертуару філармоній.
У 2021 році лише 2 % продюсерів, що працюють у топ-чартах Spotify, були жінками. Саме тому Міжнародний день жінок у музиці став також днем боротьби за доступ до технічних, студійних і керівних ролей у музичній індустрії.
Деякі країни мають окремі свята, присвячені жінкам-музиканткам: у Франції це Journée des femmes compositrices, в Іспанії — Día de la Mujer en la Música. Але саме ідея глобального дня народилася як частина ширшого руху за гендерну справедливість у культурі.
Історичні події в цей день
37 – Після смерті римського імператора Тиберія до столиці імперії прибув його правонаступник — Калігула. Сенат Риму, не зволікаючи, офіційно визнав його повноваження і надав повний контроль над державою. Початок правління Калігули згодом увійде в історію як приклад крайнього деспотизму та ексцентричної тиранії.
1566 – Великий магістр Ордену госпітальєрів Жан Парізо де ла Валетт заклав основу нової столиці Мальти — міста Валлетти. Вона мала стати не лише фортифікаційним центром, а й символом опору османським вторгненням. Місто досі носить ім’я свого засновника й вважається однією з найукріпленіших фортець Європи раннього нового часу.
1842 – У Відні вперше виступив філармонічний оркестр під керівництвом диригента Отто Ніколаї. Саме цей концерт започаткував історію одного з найвідоміших симфонічних колективів світу — Віденського філармонічного оркестру, що згодом став музичним символом Австрії.
1842 – Того ж року, у Львові, урочисто відкрили театр Станіслава Скарбека. На момент свого відкриття він був третім за величиною театральним приміщенням у Європі. Театр збудували на приватні кошти Скарбека, і він відіграв величезну роль у розвитку культури Галичини, зокрема українського театру.
1876 – В Японії уряд офіційно заборонив самураям носити мечі — символ їхнього соціального статусу. Цим указом завершувалася ціла епоха: самурайський стан втрачав свої привілеї, а Японія дедалі швидше рухалася шляхом модернізації та реформи Мейдзі.
1910 – Французький авіатор Анрі Фабр здійснив перший в історії успішний зліт і посадку гідроплана — літака, здатного злітати з води. Політ відбувся у затоці Етан-де-Берр на півдні Франції й став проривом у розвитку морської авіації.
1930 – Туреччина офіційно відмовилася від старих грецьких назв міст Константинополь і Ангора, затвердивши сучасні форми — Стамбул і Анкара. Це стало частиною ширшої політики модернізації й турецької ідентичності, яку проводив уряд Мустафи Кемаля Ататюрка.
1939 – Після тривалої облоги, що тривала понад два з половиною роки, війська генерала Франсіско Франко увійшли до Мадрида. Ця подія фактично завершила громадянську війну в Іспанії та закріпила авторитарний режим Франко, який тривав до його смерті у 1975 році.
1942 – Британські командос провели масштабну операцію з підриву сухого доку у французькому порту Сен-Назер, який перебував під контролем нацистської Німеччини. Рейд вважається однією з найзухваліших диверсій Другої світової війни, що серйозно пошкодила об’єкт, стратегічно важливий для німецького флоту.
1979 – На АЕС Три-Майл-Айленд у Пенсильванії сталася аварія — часткове розплавлення активної зони реактора. Це була найсерйозніша техногенна катастрофа в історії атомної енергетики США, яка викликала хвилю громадського занепокоєння і перегляд ядерної політики країни.
2004 – В ніч із 28 на 29 березня, одночасно з переходом на літній час, стартувала громадянська кампанія «Пора!». Вона стала однією з найбільш помітних молодіжних ініціатив напередодні Помаранчевої революції, об’єднуючи студентів, активістів і митців у протестному русі за чесні вибори.
2008 – Українська Вікіпедія досягла позначки в 100 тисяч статей. Цей прорив зробив українськомовний розділ Вікіпедії одним із найдинамічніших у світі та показав зростання інтересу до створення й популяризації україномовного контенту в інтернеті.
