30 березня відзначаються Всесвітній день біполярного розладу, День прогулянки в парку, а також проводиться акції «Година Землі». Також 30 березня в різні роки стало днем важливих відкриттів, політичних рішень і драматичних зламів, які залишили помітний слід у світовій та українській історії.
Всесвітній день біполярного розладу
Цей день встановлений на честь психічного стану, який зачіпає мільйони людей, але про нього досі рідко говорять відкрито. Дата обрана тому, що саме цього дня народився Вінсент ван Гог — художник, якому посмертно діагностували біполярний розлад на основі численних свідчень про його нестабільний психоемоційний стан і глибокі творчі підйоми, що змінювалися періодами депресії та ізоляції.
Біполярний розлад — це не просто «зміни настрою», а хронічне психічне захворювання, яке проявляється у чергуванні періодів піднесення (манії або гіпоманії) та глибокої депресії. Людина може почуватися всесильною, надпродуктивною, повною ідей — і за кілька днів або тижнів зануритися в повну апатію, втрату енергії та сенсу. У тяжких випадках стан супроводжується ризиками для життя — як у фазі манії, так і у фазі депресії.
У світі з біполярним розладом живе приблизно 1–2% населення. Це означає, що в Україні таких людей — щонайменше кілька сотень тисяч. Проте через стигму, брак діагностики і низьку обізнаність більшість або не звертаються по допомогу, або отримують її надто пізно. Ще гірше — коли симптоми маскуються під «творчий характер», «емоційність», «нервову вдачу» або «перевтому».
Всесвітній день біполярного розладу створений для того, щоб змінити цю ситуацію. Щоб про психічне здоров’я говорили не як про щось другорядне, а як про частину повсякденної реальності. Щоб зняти стигму — і дати людям шанс на підтримку, діагностику, стабільне життя. І щоб ті, хто поруч, теж знали: це не примха, не слабкість і не «перебільшення». Це діагноз, з яким можна жити — якщо вчасно почати лікування.
Цікаві факти
У людей з біполярним розладом ризик суїциду зростає в 20–30 разів порівняно із загальною популяцією — але при стабільному лікуванні якість життя може бути високою.
Чимало відомих особистостей мали або мають біполярний розлад: актори Кетрін Зета-Джонс, Стівен Фрай, музикант Каньє Вест, письменниця Вірджинія Вулф. Їхні історії показують, що діагноз — не вирок.
Один з найпоширеніших міфів — що біполярний розлад робить людину «небезпечною» для суспільства. Насправді більшість таких людей небезпечні хіба що для себе, якщо залишаються без допомоги.
Лікування біполярного розладу включає медикаментозну терапію, психотерапію, зміну способу життя. Індивідуальний план підтримки може допомогти уникати загострень роками.
В перше термін «біполярний» вжив у 1957 році німецький психіатр Карл Леонгард — до того хворобу називали маніакально-депресивним психозом. Сучасна назва відображає двополюсну природу розладу — без стигматизації.
День прогулянки в парку
Цього дня світ відзначає не найвідоміше, але напрочуд тепле й потрібне свято — День прогулянки в парку. Воно не має офіційного статусу чи гучної історії походження, але точно має сенс: нагадати, що навіть пів години на свіжому повітрі — це не дрібниця, а ресурс. Особливо — у місті, особливо — навесні, особливо — в час, коли тривожні новини переповнюють простір, а графіки стискають день до обов’язків.
Прогулянка в парку — це спосіб повернути собі відчуття тіла, дихання, ритму. Вона не потребує підготовки, грошей, окремого пункту в to-do list. Але дає більше, ніж здається: знижує рівень кортизолу, покращує настрій, заспокоює нервову систему, активізує увагу. Невипадково терапевти у багатьох країнах вже кілька років буквально «прописують» пацієнтам час у зелених зонах — як частину плану відновлення після стресу, депресії, перевтоми.
У День прогулянки в парку не обов’язково йти далеко. Достатньо вийти у найближчу алею, сісти на лавку, пройтись серед дерев без телефону в руках. Це може бути наодинці або з кимось. І це — саме той рідкісний момент, коли користь повністю збігається з простотою.
Цікаві факти
Щоденні 20–30 хвилин на природі знижують ризик тривожних розладів і депресії. Це підтверджено численними дослідженнями у США, Японії, Великій Британії.
У багатьох країнах Європи, зокрема у Швеції та Нідерландах, урбаністи проєктують міста так, щоб парк або сквер був у пішій доступності від будь-якого будинку.
В Японії існує практика «лісових купань» (shinrin-yoku) — неквапливої прогулянки серед дерев, яку офіційно визнано частиною профілактичної медицини.
Перший публічний міський парк у світі був створений у 1634 році в Бостоні — Boston Common.
У Києві найбільший парк — це Голосіївський, що входить до складу національного природного парку. Він має понад 4 тисячі гектарів площі.
Акція «Година Землі»
Щороку в останню суботу березня мільйони людей у всьому світі долучаються до акції «Година Землі» — міжнародної ініціативи, що закликає на одну годину вимкнути світло та електроприлади як символ турботи про довкілля. У 2025 році вона відбудеться 30 березня з 20:30 до 21:30 за місцевим часом.
«Година Землі» зародилась у 2007 році в Австралії, а нині охоплює понад 190 країн. Це не про економію енергії як таку — хоча й це важливо — а про свідомість. Про те, що зміни клімату, виснаження ресурсів, забруднення довкілля не є чимось абстрактним чи далеким. І що навіть одна година символічної темряви може стати нагадуванням: відповідальність за планету — спільна.
До акції традиційно долучаються не лише окремі громадяни, а й цілі міста: вимикають ілюмінацію на будівлях, підсвітку пам’ятників, вивіски. У Києві в попередні роки темніли Михайлівський Золотоверхий собор, Майдан Незалежності, будівля КМДА. У Львові — Ратуша й Оперний театр. Акція щоразу проходить в умовах нових викликів — пандемія, війна, енергетичні атаки — але не втрачає сенсу: згадати, що навіть за найгостріших криз навколо є ще один фронт — екологічний.
Цікаві факти
Ідея «Години Землі» виникла в редакції газети: першу ініціативу підтримали The Sydney Morning Herald і рекламне агентство Leo Burnett, щоб привернути увагу до проблем зміни клімату в Австралії. Це була не спочатку глобальна кампанія WWF, а локальний інформаційний проєкт.
У 2009 році акція вперше набула глобального масштабу — до неї офіційно приєдналися 88 країн і понад 4000 міст. І тоді вперше вимкнули підсвітку Бурдж-Халіфи в Дубаї, Колізею в Римі, Ейфелевої вежі в Парижі, Таймс-Сквер у Нью-Йорку.
В Україні акція вперше відбулась у 2009 році — до неї приєднався Київ, а підсвітку вимкнули на Майдані Незалежності, будівлях урядового кварталу та Софійському соборі. З того часу ініціатива охоплює десятки міст щороку.
Ця акція має другу, менш відому частину — Earth Hour Virtual Spotlight — у соцмережах та медіа користувачів закликають у цей день зробити публікації, присвячені захисту природи й клімату. Це стало особливо актуальним після пандемії 2020 року, коли масові зібрання були неможливими.
Акція не має на меті економію електроенергії як самоціль. Зниження споживання під час «Години Землі» складає лише кілька мегават для країни — але її завдання інше: показати масштабну символічну єдність, з якої може починатися конкретна екодія.
У деяких країнах «Година Землі» переростає у «тиждень дій» — наприклад, в Італії, Нідерландах і Японії проводять дні висадки дерев, лекції в школах, роз’яснювальні кампанії в урядових структурах, обмежують використання авто.
Попри просту суть, акція регулярно стає політично чутливою. Наприклад, у Китаї окремі регіони не підтримують «Годину Землі» через побоювання, що це буде інтерпретовано як критика енергетичної політики країни.
Історичні події в цей день
1842 — американський лікар Кроуфорд Вільямсон Лонґ вперше використав ефір як засіб анестезії. Це стало революцією в медицині: вперше хірургічне втручання — видалення пухлини на шиї — відбулося без болю для пацієнта. Відтоді ефір та інші інгаляційні анестетики змінили принципи хірургії по всьому світу.
1853 — у Львові з’явилося світло іншого типу: у місцевій аптеці вперше засвітилася гасова лампа, сконструйована Йоганом Зегом, Ігнатієм Лукасевичем та Адамом Братковським. Це був прорив у побутовому освітленні — гас став дешевшою й безпечнішою альтернативою свічкам і дозволив перенести активне життя міст і сіл у вечірні години.
1856 — завершилася одна з перших «модерних» європейських війн: у Парижі підписали мирний договір, який поклав край Кримській війні. Османська імперія, Росія, Франція, Велика Британія й Сардинія закріпили новий баланс сил у Чорноморському регіоні — формально, але ненадовго.
1867 — Російська імперія продала Сполученим Штатам Аляску та Алеутські острови. Ціна — символічні 7,2 мільйона доларів, або близько двох центів за акр. Сьогодні цей продаж сприймають як одну з найбільш недооцінених геополітичних угод у світі — з величезними покладами нафти та золота, які згодом були відкриті на цих землях.
1870 — США зробили ще один крок до реального громадянства для всіх: 15-та поправка до Конституції гарантувала, що виборчі права не можуть обмежуватися за расовою ознакою чи попереднім рабським статусом. Це юридично закріпило перемогу над рабовласництвом, хоча на практиці дискримінація ще довго трималася в системі.
1888 — трагічний день для бойківського міста Сколе: велика пожежа знищила третину його будинків. Міста Західної України в ХІХ столітті часто потерпали від подібних катастроф — дерево було основним будівельним матеріалом, а протипожежна система майже не існувала.
1917 — у Києві натовп демонтував пам’ятник Петру Столипіну на теперішньому Майдані Незалежності. Це був символічний акт у добу революції, коли падав не тільки режим, а й ті, хто з ним асоціювався.
1918 — в Баку більшовицькі війська розпочали триденну різанину, під час якої загинуло близько 12 тисяч азербайджанців. Події відомі як «Мартівські події» — один із найкривавіших епізодів у боротьбі за Кавказ під час громадянської війни.
1922 — у Києві створено театр-студію «Березіль» під керівництвом Лесьа Курбаса — один із найвизначніших осередків українського модерного театру, згодом репресований, але залишив потужну школу й традицію.
1972 — Велика Британія запровадила пряме правління в Північній Ірландії. Це була реакція на криваве загострення конфлікту між католиками й протестантами, що переріс у десятиліття терору, репресій і політичного паралічу.
1975 — війська Північного В’єтнаму увійшли в Сайгон, що фактично ознаменувало кінець В’єтнамської війни. Поразка США й південного режиму стала однією з найбільш резонансних геополітичних поразок у ХХ столітті.
1981 — у Вашингтоні відбувся замах на президента США Рональда Рейгана. Його було поранено, але він вижив — і цей випадок згодом лише підкріпив його публічний образ «міцного лідера».
1987 — картину Ван Гога «Соняшники» продано за рекордні $39,85 мільйона на аукціоні Christie’s у Лондоні. Це була одна з перших сенсацій на арт-ринку, що зробила імпресіонізм об’єктом інвестицій.
1990 — Естонія заявила про підготовку до виходу зі складу СРСР. Це було ще не формальне проголошення незалежності, але точка неповернення в балтійському спротиві Москві.
1992 — у США суд у Портленді зобов’язав тютюнову корпорацію Philip Morris виплатити $81 мільйон родині чоловіка, який помер від раку легенів після 40 років паління. Це стало першим великим судовим рішенням проти тютюнової індустрії в історії.
1995 — Папа Римський Іван Павло II виступив із одинадцятою енциклікою Evangelium Vitae, де категорично засудив аборти та евтаназію, назвавши їх злочинами, які не можна легалізовувати.
1998 — BMW купує легендарну британську компанію Rolls-Royce за $570 мільйонів. Ця угода стала прикладом трансформації розкішного бренду у глобальний актив — під управлінням німецької інженерної традиції.
Запровадження нової одиниці довжини — метра
30 березня 1791 року Національні збори Франції за ініціативою низки академіків (Кондорсе, Лагранжа, Лапласа, Монжа та інших) запровадили нову одиницю довжини — метр, як єдину універсальну одиницю вимірювання. Національні збори визначили метр через довжину меридіана — як одну сорокамільйонну частину паризького меридіана, і навіть виготовили еталон метра зі сплаву, що складався на 90% з платини та на 10% з іридію.
Відповідно до чинного визначення, метр є довжиною шляху, який проходить світло у вакуумі за проміжок часу 1/299 792 458 секунди.
Під час правління Наполеона метрична система поширилася в багатьох країнах Європи. Переваги її застосування були настільки очевидними, що й після усунення Наполеона від влади впровадження метричних одиниць тривало:
у 1816 році — в Бельгії та Нідерландах,
у 1832 — в Португалії,
у 1849 — в Іспанії та Греції,
у 1870 — в Німеччині,
у 1873 — в Австрії,
у 1875 — в Швейцарії.
20 травня 1875 року сімнадцять держав (зокрема Російська імперія) підписали «Метричну конвенцію», на основі якої метр було визнано одиницею довжини, а кілограм — одиницею маси в країнах-учасницях.
У 1889 році було виготовлено точний міжнародний еталон метра — зі сплаву 90% платини та 10% іридію, з поперечним перерізом у формі літери “Х”. Копії цього еталона були передані на зберігання в країни, які визнали метр стандартною одиницею довжини.
Втім, першою мірою довжини, першою «лінійкою» була сама людина — вона порівнювала довжину предметів зі своїм тілом, її частинами, власними можливостями. І це було зручно, хоча й не завжди точно. Уявіть собі: одна штанга (шток), прийнята в Англії, дорівнювала довжині лівих ступнів 16 осіб, які виходили з храму після ранкової служби в неділю. Одна шістнадцята частина штанги відповідала футу, що англійською означає саме “ступня”.
Виникнення психоаналізу
30 березня 1896 року світ уперше почув про психоаналіз. У четвертому томі паризького журналу «Revue Neurologique», що вийшов цього дня, була надрукована восьмисторінкова стаття «Спадковість і етіологія неврозів», написана французькою мовою маловідомим тоді 40-річним венським психіатром Зиґмундом Фрейдом (1856–1939). Номер журналу було присвячено видатному французькому невропатологу Жану Мартену Шарко, який помер трьома роками раніше та був широко відомий публіці, зокрема завдяки «заспокійливому душу». Саме в клініці Шарко Фрейд проходив стажування у 1885–1886 роках. У перших роботах майбутнього психоаналітика лише окреслювалися контури теорії, яка згодом стане революційною: ідея про базову роль підсвідомого та сексуального у формуванні психіки.
Уявіть лише — кінець XIX — початок XX століття, час стрімкого прогресу та індустріальної революції! У медицині одна за одною відкриваються нові істини — токсини, віруси, бактерії… А тут з’являється Фрейд, весь у білому, і заявляє, що все це — дурниці, і справжні причини людських страждань криються не в мікробах, а в самій психіці, і тільки там. Більше того, він першим починає просто говорити з пацієнтами й робить їхні переживання предметом наукового аналізу. Згодом, попри категоричне неприйняття психоаналізу з боку низки авторитетних медиків, фрейдизм здобув широку популярність у світі.
Чимало хто вважає, що сам Фрейд теж потребував лікаря. Наприклад, він все життя боявся чисел 6 і 2 — ніколи не зупинявся в готелях, де було понад 61 номер, щоби навіть випадково не отримати кімнату з «нещасливим» числом. А 6 лютого взагалі намагався не виходити з дому. Він завжди вимагав, щоби його слухали максимально уважно, не терпів жодних дискусій і ніколи не дивився людям в очі — навіть під час сеансів. Так і з’явилася знаменита кушетка у кабінеті психоаналітика.
