Воєнна держава мусить ховати чутливі дані, але кожне таке рішення проводить нову межу між безпекою людини й підзвітністю влади. У начальника митного поста Київської митниці Руслана Малюги була закрита декларація, де фігурували будинок у Броварах площею 228 м², кілька квартир родини та Volkswagen Touareg, придбаний минулоріч за 1,6 млн грн. Київська митниця пояснила вилучення документа військовою службою його дружини.
Ця обставина цілком може створювати реальну загрозу для сім’ї. Водночас майнова історія посадовця, який має контрольні повноваження на митниці, становить очевидний суспільний інтерес. В одному випадку зійшлася вся складність вітчизняного механізму: законна потреба захистити людину закриває також фінансові відомості, потрібні для контролю за владою.
Наразі з публічної частини реєстру було вилучено 445 536 декларацій 99 087 людей. Понад половину цієї групи становлять військовослужбовці ЗСУ. Велика цифра легко перетворюється на історію про майже півмільйона чиновників, які сховали статки. Реальний сюжет тонший: документів майже півмільйона, людей у 4,5 раза менше, а більшість прихованого архіву складають давні декларації тих самих декларантів.
Масштаб усе одно вражає. Майнова історія майже 100 тисяч людей зникла з поля зору журналістів, місцевих активістів, учасників закупівель і звичайних громадян. НАЗК продовжує бачити ці документи й може їх перевіряти. Проте саме закриття запускається установами, де працюють декларанти, а агентство оцінює переважно правильність оформлення подань.
Індивідуального строку захисту немає, регулярний перегляд підстав не є обов’язковим, окрема статистика повернення документів не публікується. Воєнний виняток у цій системі має чіткий початок і дуже розмитий шлях назад.
445 536 документів – це 99 тисяч людей
Механізм вилучення декларацій запрацював наприкінці 2023 року, коли Україна відновила обов’язкове електронне декларування та відкрила реєстр після тривалої перерви. Після отримання подання НАЗК може закрити всю історію людини, включно з документами, поданими до мобілізації, призначення на посаду чи виникнення іншої безпекової обставини. Саме тому старих декларацій у закритому масиві значно більше за нові.
За 2016–2021 роки з публічного доступу вилучили близько 400 тисяч декларацій – майже 90% усього закритого масиву. За 2022–2025 роки закрили ще близько 45,5 тисячі документів. Така різниця пояснюється ретроспективною дією механізму: після надходження подання НАЗК приховує всю попередню деклараційну історію людини, а не лише документи, подані після виникнення безпекової підстави.
Частка закритих документів у старих звітних періодах становить 8–9%, тоді як за роки повномасштабної війни вона тримається на рівні 2%. За 2024 рік із 678 426 декларацій недоступними були 11 211, тобто близько 1,7%. Велика цифра 445,5 тисячі сформувалася переважно завдяки ретроспективному вилученню: один декларант із тривалою кар’єрою може додати до закритої частини реєстру одразу кілька документів за попередні роки.
Офіційної динаміки закриттів і повернень немає. Національне агентство з питань запобігання корупції окремо не рахує кількість вилучених документів і декларантів, тому зріз Опендатаботу показує поточний масштаб, але не дозволяє побачити, як він змінювався з 2023 року.
Частину руху відновили журналісти: із січня до листопада 2025 року з реєстру зникли майже 6,8 тисячі раніше оприлюднених декларацій понад 5,3 тисячі людей. Чистий приріст залишається невідомим, оскільки частину документів у той самий час могли повернути.
Майже 70% осіб із закритими профілями належать до ЗСУ, Національної поліції та ДСНС: понад 50 тисяч припадає на військовослужбовців, близько 16,5 тисячі – на працівників поліції, ще 2,5 тисячі – на працівників ДСНС. Серед найбільших цивільних груп – представники місцевих рад, податкової служби, судів, освіти й науки. Разом ці категорії охоплюють близько 8,6 тисячі людей, ще понад 21 тисяча працює в інших органах та установах.
Цей розподіл показує місце роботи, але майже нічого не говорить про причину закриття. Працівник міської ради міг потрапити до списку через військову службу дружини, військовослужбовець – працювати у тиловому підрозділі, поліцейський – виконувати бойові або суто адміністративні завдання. Держава не публікує статистики, яка розділяла б власну службу декларанта, сімейну підставу, доступ до державної таємниці, роботу на бойовій території, полон чи лікування після поранення.
Захист військового закриває також фінансову історію
Закон охоплює військовослужбовців ЗСУ, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, Управління державної охорони, розвідувальних органів та інших військових формувань.
Окремі категорії включають поліцейських особливого призначення, залучених до бойових дій, працівників із секретними оперативними або контррозвідувальними функціями, людей, які постійно виконують повноваження на територіях активних бойових дій, перебувають в окупації чи полоні або лікуються після пов’язаних зі службою поранень.
Для частини посад із високими корупційними ризиками сам факт військової служби широкого захисту не дає. До цієї групи належать міністри та їхні заступники, керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади, частина працівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, члени військово-лікарських комісій, посадовці, які готують оборонні закупівлі, укладають контракти або контролюють якість продукції. Інша підстава все одно може діяти – зокрема, секретний характер роботи, перебування в зоні бойових дій чи служба члена сім’ї.
Сімейна підстава істотно розширює коло цивільних декларантів. НАЗК пояснює, що захист може застосовуватися навіть тоді, коли військовослужбовець уже не входить до поточного складу сім’ї, проте був указаний у декларації за попередній період. Старі документи все ще містять його ім’я, майно та зв’язок із посадовцем. У результаті декларація митника, судді, викладача чи керівника місцевої установи може бути закрита через службу колишнього чоловіка або дружини.
Відкрита декларація вже має вбудований захист персональних даних. У публічній частині не показуються податкові й паспортні реквізити, дати народження, точні адреси проживання, кадастрові номери та точне розташування майна. Для нерухомості зазвичай залишається область, район або населений пункт. Тому публічний документ не є готовою картою з номером квартири чи будинку.
Ризик виникає через сукупність відкритих полів. У декларації можуть залишатися місце роботи або проходження служби, посада, повні імена членів сім’ї, населений пункт, площа й дата придбання нерухомості, транспорт, джерела доходів та назви установ, які здійснювали виплати.
Після зіставлення із соцмережами, фотографіями, старими реєстровими копіями й місцевими новинами ці відомості допомагають підтвердити особу, знайти родичів, підготувати переконливе шахрайське повідомлення, шантаж чи спробу вербування.
Офіційні пояснення механізму описують загальну модель безпекової загрози, проте не містять відкритої статистики випадків, коли російські служби використали саме реєстр декларацій для атаки на конкретну людину. Відсутність публічних прикладів нічого не доводить щодо засекречених контррозвідувальних епізодів. Вона лише не дозволяє оцінити частоту ризику та порівняти його з масштабом обмеження.
Повне вилучення всіх документів має практичне пояснення. Чутливі відомості розосереджені в багатьох розділах. Назва підрозділу може з’явитися серед джерел доходу, родич – серед власників майна, населений пункт – у кількох об’єктах. Давня декларація може містити зв’язки, які залишилися актуальними через 5 років. Автоматичне закриття всієї історії простіше й знижує ризик, що оператор пропустить одну деталь.
Разом із цими деталями з публічного поля зникають загальні доходи, грошові заощадження, корпоративні права, цінні папери, подарунки, позики, великі придбання та фінансові зобов’язання. Саме ці дані дозволяють побачити різке зростання статків або зіставити приватний інтерес із владними рішеннями. Закриття захищає людину від зовнішнього розвідника і водночас закриває її майнову історію від українського журналіста.
Ретроспективне вилучення теж має межу. Документ, який кілька років був доступний, міг залишитися у приватних архівах, редакційних базах і пошукових системах. NGL.media змогло дослідити приховані декларації саме завдяки щоденному копіюванню відкритих документів. Закриття ускладнює новий масовий пошук, хоча вже поширені копії можуть зберігатися роками.
Цивільна частина групи викликає найбільше політичних запитань через характер її повноважень. Місцеві ради вирішують долю бюджетів, землі та комунального майна. Податкова служба проводить перевірки й контролює платежі. Митниця впливає на оформлення вантажів і нарахування зборів.
Суди ухвалюють рішення, обов’язкові для громадян, бізнесу та держави. Однакова назва захисного режиму накриває одночасно бойового військового, його цивільного родича, суддю, митника й працівника установи без значних владних повноважень.
Приклади показують, наскільки різними можуть бути такі історії. Декларація заступника керівника полтавського територіального управління Державного бюро розслідувань Івана Саленкова була недоступною, хоча документи директора управління та іншого заступника залишалися відкритими.
Раніше НАЗК виявило у декларації Саленкова недостовірні відомості більш ніж на 2,1 млн грн. За даними NGL.media, його сім’я декларувала нерухомість загальною площею понад 1000 м², 4 автомобілі, понад 12 млн грн, 300 тисяч доларів і 242 тисячі євро заощаджень. Державне бюро розслідувань і сам посадовець підставу закриття редакції не пояснили.
Ще один контраст стосується керівників прифронтових регіонів. Декларації голови Харківської обласної військової адміністрації Олега Синєгубова закриті. Очільник Запорізької області Іван Федоров, який у 2022 році потрапив у російський полон як міський голова Мелітополя, залишив документи відкритими. Різниця може мати законне пояснення, приховане через безпекові міркування. Харківська адміністрація не надала журналістам чіткої відповіді, тому зовнішній спостерігач не здатен перевірити логіку двох різних рішень.
…Наступного разу ми розглянемо, хто саме запускає закриття декларацій, чому НАЗК перевіряє документи, але не реальність загрози, і як одне рішення може сховати майнову історію посадовця на роки без обов’язкового перегляду.
Також з’ясуємо, чи компенсує державна перевірка втрату громадського контролю та чому Україна значно швидше закриває дані, ніж повертає їх після зникнення небезпеки.
Тетяна Вікторова
